Ухвала суду № 82766479, 02.07.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/91/19

Справа № 754/17962/18

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Скуратовського П.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» Правника Олександра Петровича про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Ірини Олексіївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Деснянського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко І.О., треті особи: ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ПАТ «Платинум Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення.

До суду надійшло клопотання представника третьої особи ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» Правника О.П. про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» Скуратовський П.О. підтримав дане клопотання, просив задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання, вважають його безпідставним та недоцільним, просили відмовити в задоволенні.

В судове засідання треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи за їхньої відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про відмову про закриття провадження по даній справі, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.10.2018 року, прийняте відповідачем, як державним реєстратором, з виключенням з реєстру запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на порушення відповідачем вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при вчиненні реєстраційних дій.

Відповідно до ч.1 ст.37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб`єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Інша правова позиція з цього питання не висловлена у постановах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року.

В Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №490/5986/17-ц (провадження № 14-331цс18) вказано, що в разі, якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав чи обтяжень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Також, Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 826/4460/17, провадження №11-403апп18) встановлено, що позовні вимоги особи, які мотивовані неправомірністю вибуття майна з її власності, щодо незаконності подальшої державної реєстрації права власності за іншою особою (що трапилось внаслідок використання підробленого рішення суду як правовстановлюючого документа) підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові від 10 квітня 2018 року (справа № 808/8972/15, провадження № 11-178апп18).

Висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій.

У всіх наведених вище справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено ст. 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

В той же час, визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.

Аналіз змісту ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (провадження № 14-275цс18), 07 листопада 2018 року (провадження № 11-961апп18), 12 грудня 2018 року (провадження № 14-486цс18 та № 14-511цс18), 23 січня 2019 року (провадження № 14-501цс18) та від 13 березня 2019 року (провадження № 14-56цс19), 24 квітня 2019 року (провадження № 14-2цс19).

Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають із договірних відносин, як має місце в даному випадку, виходячи з обґрунтування предмету позову.

При таких обставинах суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» ОСОБА_5 про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: