Вирок № 82765526, 02.07.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/9438/13-к

Провадження № 1-кп/490/193/2018

У Х В А Л А

02 липня 2019 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Ворожцовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. В порядку частини 3 статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України судом було поставлене питання щодо доцільності подальшого перебування обвинуваченого під вартою.

2. Під час розгляду цього питання судом прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб.

В обґрунтування клопотання послалась про те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, що, на думку прокурора, становить суспільний інтерес, який в цьому випадку превалює над принципом поваги до свободи особи.

До того ж, прокурор посилалась про те, що з огляду на особисті обставини ОСОБА_2 забезпечити його належну процесуальну поведінку інакше, ніж шляхом його тримання під вартою, не видається за можливе.

3. Захисник під час судового розгляду проти задоволення клопотання прокурора заперечував та в свою чергу наполягав на задоволенні раніше заявленого ним клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу на менш суворий, зокрема - на цілодобовий домашній арешт із покладанням усіх можливих обмежень.

В обґрунтування посилався про те, що наразі є очевидним, що ступінь обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_2 підозри є мінімальною, а переконливі докази на її підтвердження є відсутніми взагалі. Захисник також звернув увагу на те, що наразі матеріалами справи доведено, що версія органів досудового розслідування про те, що злочин був вчинений так, як зазначено в обвинувальному акті, наразі судовим розглядом спростована, зокрема, прямими вказівками про таке у висновках експертів,

Далі захисник звернув увагу суду на ту обставину, що наразі ОСОБА_2 утримується під вартою понад 6 років, за цей період держава Україна так й не спромоглась довести його винуватість у вчиненні злочину, наразі розгляд справи завершити не видалось за можливе.

Окрім того захисник зазначав, що наразі захист ладен надати достатні гарантії того, що запобігти встановленому судом ризику можливо інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою. Так, наразі ОСОБА_2 має житло на території Центрального району міста Миколаєва, яким може користуватись; його родичі здатні матеріально забезпечити його існування у цій квартирі, ОСОБА_2 зобов`язується виконувати усі покладені на нього обов`язки, зокрема - вчасно з`являтись у судові засідання та не порушувати громадський порядок.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження позицію його захисника підтримав.

До висловленого його захисником він додав, що наразі не має жодного наміру уникати розгляду цього кримінального провадження, прагне довести свою невинуватість та бажає отримати компенсацію за неправомірне його тримання під вартою протягом більш, ніж 6 років в зв`язку із злочином, до якого він не причетний.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

4. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України.

В межах цього кримінального провадження ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин

в період часу з 23.25 24 березня 2013 року до 02.30 25 березня 2013 року він, реалізуючи злочинний намір, направлений на скоєння розбійного нападу та протиправне заподіяння смерті працівникам нелегального залу ігрових автоматів, розташованого у будинку 89-Д по проспекту Героїв Сталінграду /наразі - Героїв України/ у місті Миколаєві в зв`язку із програшем у цьому закладі значної суми коштів з метою заволодіння грошовими коштами, що знаходились в приміщенні залу, проник до цього приміщення.

Там він, діючи несподівано для охоронця ОСОБА_3 який відкрив йому двері, напав на нього, та між ними в коридорі закладу гральних автоматів почалась бійка. В ході бійки ОСОБА_2 ножем. який був при ньому, завдав 9 колото-різаних поранень передньої та задньої поверхонь грудної клітини та лівого плеча ОСОБА_3 , від яких останній впав на підлогу в коридорі закладу та перестав подавати ознаки життя.

Реалізуючи далі свій злочинний умисел, він проник безпосередньо до зали ігрових автоматів, де побачив адміністратора - ОСОБА_4 , та, діючи умисно, завдав їй 6 колото-різаних поранень передньої та задньої поверхонь грудної клітини, задньої-бокової поверхні грудної клітини, задньої-бокової поверхні грудної клітини зліва, від яких ОСОБА_4 впала на підлогу в кімнаті залу гральних автоматів та перестала подавати ознаки життя.

Після цього він заволодів грошовими коштами, що знаходились у вказаному залі.

5. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 27 березня 2013 року відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 травня 2013 року.

В подальшому цей строк продовжувався слідчими суддями та судами неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 08 травня 2019 року - до 06 липня 2019 року включно.

Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та продовження строку його дії слідчі судді та суд виходили з того, що той обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та існує ризик того, що він, перебуваючи на волі, зможе ухилитись від суду, чим перешкодити встановленню дійсних фактичних обставин справи.

6. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_2 був затриманий органами досудового розслідування 25 березня 2013 року, та з цього часу безперервно знаходиться під вартою.

7. 03 вересня 2013 року вказане кримінальне провадження прокуратурою Миколаївської області було скероване до суду з обвинувальним актом для розгляду висунутого ОСОБА_2 обвинувачення.

7.1. 03 вересня 2013 року це кримінальне провадження вперше надійшло на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва.

22 червня 2014 року воно було розглянуте судом та був ухвалений вирок, яким ОСОБА_2 був визнаний винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням та йому було призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року апеляційна скарга засудженого на вказаний вирок була залишена без задоволення, а вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2014 року - без змін.

7.2. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року вказані вирок Центрального районного суду міста Миколаєва та ухвала апеляційного суду Миколаївської області були скасовані з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

7.3. 02 серпня 2017 року справа про обвинувачення ОСОБА_2 повторно надійшла у провадження Центрального районного суду міста Миколаєва.

02 листопада 2017 року був визначений склад суду присяжних для розгляду цього кримінального провадження.

Наразі судовий розгляд триває.

8. Протягом судового розгляду цього кримінального провадження судом протягом періодів з 02 листопада 2017 року до 20 червня 2018 року, а також - з 01 березня 2019 року до 24 червня 2019 року було проведено більше 50 судових засідань з розгляду кримінального провадження по суті, протягом періоду з 20 червня 2018 року до лютого 2019 року було проведені 2 експертизи загальним обсягом більше 250 аркушів.

За час проведення судових засідань сформованим судом присяжних були допитані потерпілі /зокрема - в режимі відеоконференції - потерпіла ОСОБА_5 , яка мешкає на території АРК/, обвинувачений, переважна більшість свідків, що вказані в обвинувальному акті, а також - за клопотанням сторін - додаткові свідки; досліджені документи, що долучені до матеріалів кримінального провадження.

При цьому під час судового розгляду кримінального провадження суд вживав заходи задля того, щоб проведене в межах цього кримінального провадження розслідування обставин вбивства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було здатне в будь-якому випадку призвести щонайменш до встановлення обставин їх смерті.

Ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2019 року встановлено, зокрема, що закінчити судовий розгляд наразі не видається за можливе; для його завершення необхідно вчинити ще низку процесуальних дій, покликаних саме на встановлення обставин смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

9. ОСОБА_2 є громадянином Республіки Вірменія; наразі відповідно до договору оренди, укладеного 01 липня 2019 року, має право користуватись квартирою АДРЕСА_2 , має родину у місті Єревані /Вірменія/, яка здатна забезпечувати його матеріальне становище.

Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.

10. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

Таке узгоджується з нормами статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

11. Відповідно до статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців…

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу /частина 3/.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу /частина 2/.

12. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

13. Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув`язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.

14. Відповідно до частини 3 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України суд має право /але не зобов`язаний/ не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також - щодо злочину, який спричинив загибель людини.

При цьому відповідно до пункту 3 частини 5 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15. Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

16. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

17. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

18. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

19. В цьому випадку "суспільний інтерес" полягає ні в чому іншому, як у проведенні ефективного розслідування незаконного вбивства з тим, щоб воно було здатним привести принаймні до встановлення обставин смерті двох осіб.

Наразі встановлення таких обставин поза межами цього кримінального провадження не є можливим взагалі, адже на момент початку повторного судового розгляду /02 серпня 2017 року/ з моменту вбивства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сплинуло більше 4 років.

При цьому суд нагадує, що організація та здійснення такого розслідування призводить до захисту права на життя, яке, як зазначалось вище, є фундаментальним у суспільстві.

20. Припущення органів досудового розслідування про те, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був вчинений (у той чи інший спосіб) саме ОСОБА_2 наразі можна перевірити під час судового розгляду та у справах наявні відомості, які об`єктивно спонукають неупереджену та розумну людину вдатись до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підставами для такого припущення можуть слугувати, зокрема, відомості, отримані під час тимчасового доступу до деталізації розмов, що здійснювались у прогнозований час смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та які вказують, зокрема, про те, що саме ОСОБА_2 був останньою людиною, яка або спілкувалась з ОСОБА_4 , або ж - намагалась поспілкуватись із нею.

Та саме на перевірку цих відомостей зосередився суд за наслідками судового розгляду.

З огляду на це слід прийти до висновку про те, що наразі висунута ОСОБА_2 підозра у вчиненні злочину залишається обґрунтованою.

21. За таких обставин ризик того, що ОСОБА_2 може вдатись до переховування від суду, чим зашкодити меті цього кримінального провадження /а саме - встановлення обставин загибелі потерпілих/ є актуальним, адже таке переховування в цьому випадку матиме наслідком унеможливлення встановленню таких обставин або ж - протягом суттєвого проміжку часу.

При цьому суд враховує й реакцію суспільства на вбивство ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відображену у публікаціях засобів масової інформації, що висвітлювали цей процес навіть у 2017-2018 роках, яка є вкрай негативною; така реакція сама по собі може спонукати ОСОБА_2 до втечі.

У разі ж зупинення розслідування, зокрема, через відсутність обвинуваченого, таке може викликати негативні соціальні наслідки у вигляді виникнення уяви про безкарність вбивства та відповідної такому реакції у суспільстві.

Таке призводе суд до висновку про існування суттєвого ризику того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від розслідування, а за такого - від суду.

22. Вирішуючи питання про способи запобігання цьому ризику суд відзначає, що для запобігання йому тримання обвинуваченого в ізоляції та постійний контроль за його поведінкою, як слушно вказує захист не є вкрай необхідними для забезпечення мети кримінального провадження.

Переконливості цим твердженням додає й та обставина, що наразі ОСОБА_2 тримається під вартою протягом значного проміжку часу.

23. Поруч із цим, захист наразі не надає достатніх "гарантії з`явитися у судове засідання" у разі звільнення обвинуваченого з-під варти.

Так, як альтернативу тримання обвинуваченого під вартою, захист пропонує застосувати до нього цілодобовий домашній арешт у квартирі 14 / АДРЕСА_3 . Як зазначає захист, застосування саме такого запобіжного заходу із покладенням на ОСОБА_2 додаткових обов`язків, зокрема, носити електронний засіб контролю, дасть змогу правоохоронним органам у будь-який час мати повну уяву про місце його знаходження, оперативно реагувати на зміну місця його знаходження та вживати адекватних заходів у разі спроби втечі.

Але таке зведе зміст застосовуваного до ОСОБА_2 запобіжного заходу лише до контролю за його поведінкою, який сам по собі, як визначалось вище, не є в цьому випадку вкрай необхідним для забезпечення мети кримінального провадження.

До того ж, в цьому випадку через відсутність зв`язків ОСОБА_2 із запропонованим житлом контроль не буде поєднуватися із стримуванням.

За такого зменшення інтенсивності цього контролю не здатне протистояти наведеними вище спонукальним мотивам для переховування від розслідування, але здатне спровокувати збільшення інтенсивності таких мотивів.

24. Вирішуючи питання про засіб утримування, який, окрім як тримання під вартою, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд відзначає таке.

24.1. Поза розумним сумнівом, таким засобом в цьому випадку можуть бути міцні зв`язки з близькими особами, побоювання втратити які є домірними побоюванню покарання у вигляді довічного позбавлення волі, зокрема - родинні зв`язки. Але такі зв`язки на території України в ОСОБА_2 є відсутніми та навряд чи з`являться.

24.2. В той же час сутність пред`явленої обвинуваченому підозри в цьому випадку полягає ні в чому іншому, як у тому, що він заради матеріальних цінностей вчинив вбивство, тобто - що грошові кошти для нього є домірними життю.

З огляду на таке суд вважає, що за обставинами цієї справи належним засобом утримування для ОСОБА_2 можуть бути грошові кошти у значному розмірі.

Таке призводить суд до висновку про можливість в цьому випадку визначити суму застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

Необхідність у визначенні застави, як альтернативного запобіжного заходу, в цьому випадку обумовлюється тривалістю тримання ОСОБА_2 під вартою.

24.3. Визначаючи розмір застави, суд враховує матеріальне становище обвинуваченого.

При цьому суд враховує сутність пред`явленої йому підозри, характер злочину, у якому він підозрюється, обставини цього кримінального провадження.

З огляду на таке суд вважає, що суму застави слід призначити у межах, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України, у розмірі, наближеному до максимального з передбачених цими межами.

24.4. Призначаючи заставу, суд вважає за необхідне з метою контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього додаткові обов`язки.

В зв`язку з наведеним клопотання обвинувачення та захисту підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора та захисту - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 діб - до 30 серпня 2019 року включно.

Визначити розмір застави у сумі 300.000 /триста тисяч/ грн., за умови внесення якої ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

У разі звільнення ОСОБА_2 з-під варти покласти на нього, окрім загального обов`язку з`являтись у судові засідання, також такі обов`язки:

-одразу після звільнення повідомити суд про місце свого перебування та номер засобів зв`язку;

-повідомляти суд про місце свого проживання, його зміну, номери засобів зв`язку та їх зміну;

-не відлучатися з міста Миколаєва без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб із потерпілими у справі та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;

-не відвідувати розважальні заклади, зокрема - місця проведення лотерей, тоталізаторів, інші заклади, у яких здійснюються азартні ігри;

-з`являтись до Центрального районного суду міста Миколаєва до помічника судді Алєйнікова В.О. кожного вівторка та четверга у період часу з 13-00 години до 14-00 години для реєстрації.

-носити електронний засіб контролю.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду.

Головуючий суддя