Вирок № 82765435, 02.07.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3711/19

Провадження № 1-кп/727/231/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року Шевченківський районний суд м.Чернівці

у складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Алієв А.Г.

з участю прокурора Дуць О.П.

за участю потерпілої ОСОБА_1

за участю захисника Макогон М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці угоду про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019260040000457, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцем, громадянином України, уродженцем с.Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, зареєстрованим в АДРЕСА_1 , проживаючим в АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючим, раніше неодноразово судимим, а саме: вироком Ленінського районного суду м.Чернівці від 27.10.1997 року за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.44, ст.42 КК України до покарання у вигляді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі; вироком Ленінського районного суду м.Чернівці від 27.01.1999 року за ч.2 ст.141, ч.3 ст.81, ст.42 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 03.04.2002 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі; вироком Ленінського районного суду м.Чернівці від 08.09.2005 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі; вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.11.2008 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі; вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26.09.2011 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70, ст.71 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі; вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.06.2015 року за ч.1 ст.125, ч.1 ст.130, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України до покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн. на користь держави; звільненого 22.11.2018 року із Личаківської виправної колонії №30 Львівської області на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 20.11.2018 року умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на строк 10 місяців 19 днів, -

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2019 року до Шевченківського районного суду м.Чернівці з Чернівецької місцевої прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом, затвердженим прокурором Чернівецької місцевої прокуратури молодшим радником юстиції Мамбергер Г.В., по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

У відповідності до обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою раніше судимою за вчинення злочину проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та в період умовно-дострокового звільнення знову вчинив новий, умисний злочин проти власності за наступних обставин:

Так, 25.02.2019 близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна та незаконне збагачення, перебуваючи в роздягальні для персоналу дитячої місцевої поліклініки, що по Проспекту Незалежності 109А, в м.Чернівці, шляхом вільного доступу викрав жіночу сумку коричневого кольору, вартістю 1500 грн., в якій знаходились шкіряні рукавички чорного кольору, вартістю 750 грн., гаманець чорного кольору, вартістю 140 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 120 грн., футляр чорного кольору із окулярами вартістю 400 грн. та мобільний телефон марки «Samsung J1» білого кольору, вартістю 1800 грн.

Після цього, ОСОБА_2 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 4710 гривень

21.06.2019 року була укладена угода про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.

Зі змісту угоди про примирення вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в цьому діянні під час судового провадження. Крім того, обвинуваченим повністю відшкодована матеріальна шкода потерпілій і вона до нього претензій матеріального характеру не має.

Під час укладення угоди про примирення потерпіла ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 узгодили міру покарання останньому за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме у вигляді 3-х місяців арешту. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та надав суду згоду на затвердження угоди про примирення, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені судом. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також, обвинувачений ОСОБА_2 зрозумів роз`яснені судом права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні просила затвердити угоду і вказали, що матеріальна шкода їй повністю відшкодована обвинуваченим, претензій до нього матеріального характеру не має. Наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України - потерпілій зрозумілі.

Суд заслухавши думку прокурора, який заперечував проти затвердження угоди про примирення, вважаючи, що узгоджена сторонами міра покарання обвинуваченому є занадто м`якою, пояснення потерпілої, обвинуваченого, його захисника, які просили затвердити угоду, вважає, що угода підлягає затвердженню, а ОСОБА_2 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання, яке обвинувачений та потерпіла запропонували суду та узгодили між собою.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно. Зазначене кримінальне правопорушення згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі даної угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать вимогам закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення укладеної між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 укримінальному провадженні /ЄРДР №12019260040000457/ і призначення ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання.

При призначенні покарання суд враховує також вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.06.2015 року та застосовує вимоги ч.1 ст.71 КК України та п.1 ч.1 ст.72 КК України, згідно вимог якої при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків один день позбавлення волі відповіда є одному дню арешту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 314, 371, 374, 468, 469, 473, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення від 21.06.2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019260040000457, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3-х місяців арешту.

На підставі ст.71 ч.1, ст.72 КК України ОСОБА_2 за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.06.2015 року у вигляді 10 місяців 19 днів позбавлення волі та остаточно призначити до відбуття ОСОБА_2 покарання у вигляді 1-го року 1-го місяця 19-ти днів позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання, а саме з 28.03.2019 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Samsung J1» білого кольору, який згідно постанови слідчого від 15.03.2019 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та згідно квитанції №437 переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області - повернути ОСОБА_1 за належністю.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ст.473 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Чебан В.М