Рішення № 82764465, 27.06.2019, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/801/18

Категорія 56

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2019 року смт. Сахновщина Харківська область

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - судді Єрьоміної О.В.,

при секретарі - Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Максимум Лізинг» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 30.04.2018 року із ТОВ «Максимум Лізинг», в особі директора ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ., було укладено договір фінансового лізингу № 01400, підставою якого було намагання придбати автомобіль «ВАЗ-2115» 2014 р.в., без пробігу, за 79 800, 00 грн., про продаж якого позивач дізнався із мережі Інтернет.

Цього ж дня до фактичного укладення договору лізингу позивачем було сплачено авансовий платіж у сумі 71820, 00 грн. та комісію за здійснення банківського переказу у сумі 500, 00 грн.

При безпосередньому підписанні договору, після сплачених вищевказаних сум, позивачем було помічено факт невизначеності марки автомобіля та вартість предмету лізингу. Однак, представник відповідача запевнив позивача, що його права цим не буду порушено, а таке не зазначення потрібно для усунення можливих складнощів з боку контролюючих органів.

Договір порушує права позивача як споживача послуг через несправедливі умови, а його укладення було наслідком введення ОСОБА_1 в оману.

20.07.2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про розірвання договорів № 01400 року від 30.04.2018 року з пропозицією розірвати договір та повернути позивачу грошові кошти, які знаходяться без достатньої правової підстави. Проте станом на даний час відповідь відповідача не отримано, грошові кошти не повернуті.

Враховуючи вищевикладене позивач, з урахуванням уточнень, просить:

-визнати договір фінансового лізинг, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Максимум Лізинг» за № 01400 від 30.04.2018 року, недійсним;

-стягнути з ТОВ «Максимум Лізинг» на користь ОСОБА_1 71820, 00 грн. авансовий платіж за договором фінансового лізингу за № 01400 від 30.04.2018 року, комісію за здійснення банківського переказу у сумі 500, 00 грн., що в сумі становить – 72320, 00 грн., а також суму судового збору у розмірі 1 422, 00 грн.

Позивач та його представник у судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов на підставі обставин, вказаних у позові. У подальшому надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, не заперечували проти постановлення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Відзив до суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 30.04.2018 року із ТОВ «Максимум Лізинг», в особі директора ОСОБА_4 ., було укладено договір фінансового лізингу № 01400, підставою якого було намагання придбати автомобіль «ВАЗ-2115» 2014 р.в., без пробігу, за 79 800, 00 грн. (а.с. 57-64).

30.04.2018 року ОСОБА_1 сплачено авансовий платіж у розмірі 71 820, 00 грн. та комісію за здійснення банківського переказу у сумі 500,00 грн. (а.с. 65).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору лізингодавець зобов`язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу, визначений у п. 3.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу визначено специфікацію предмета лізингу та зазначено в його якості: марка – ВАЗ 2115, 2014 року випуску, темно-синього кольору, з додатковим обладнанням ГБО (пропан 4 покоління), з датою поставки 30.04.2018 року у м. Харків, повна вартість транспортного засобу 79800 грн, авансовий платіж 71 820 грн. (а. с. 22).

Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу передбачено, що Лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок лізщингодавця наступних платежів: 1. Комісія за організацію Договору; 2. Авансового платежу; 3. У разі наявності оплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного Договору. З урахувангням вимог викладених п. 1.7 ст. 1 даного Договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 71820 грн. Авансового платежу та комісію за прийняття даного платежу у розмірі 500,00 грн. (а. с. 26).

Станом на 23.08.2018 відповідачем не надано предмет лізингу позивачеві, не повернуто раніше сплачені грошові кошти.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами 1 та 3 ст. 760 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 ст. 799 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 220 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року та від 18 січня 2017 року по справах № 6-2766цс15 та № 6-648цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для судів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Максимум Лізинг» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу є нікчемним у зв`язку з недотриманням вимог при його укладенні щодо нотаріального посвідчення зазначеного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визнання нікчемного договору недійсним не вимагається.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач до укладення договору фінансового лізингу вніс на рахунок ТОВ «Максимум Лізинг» 71820, 00 грн. авансового платежу та 500, 00 грн. комісії за прийняття даного платежу, що в сумі становить 72 320,00 грн (а.с. 26).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81,141, 263, 265, 280 - 285ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Максимум Лізинг» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання ТОВ «Максимум Лізинг» сплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані внаслідок укладення договору лізингу 01400 у розмірі 72320, 00 грн (71820, 00 грн – авансового платежу за договором лізингу, 500, 00 грн – комісії за перерахування коштів).

Стягнути з ТОВ «Максимум Лізинг» на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 1422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.07.2019 року.

Суддя: