Рішення № 82763480, 02.07.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/39/19

Провадження №2/639/795/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/39/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 540 150, 00 копійок; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 75 000, 00 грн. в якості моральної шкоди та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 16.09.2014 року він надав ОСОБА_2 позику – грошові кошти в розмірі 19 500, 00 доларів США на строк до 31.12.2015 року, що підтверджується відповідною розпискою.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання не виконав, не повернув позивачу зазначені грошові кошти.

У зв`язку з викладеним позивач і вимушений був звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - залишено без руху.

18 січня 2019 року на виконання вищезазначеної ухвали суду, позивачем були усунені вказані недоліки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 березня 2019 року закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

01 липня 2019 року від відповідача по справі надійшла до суду заява про визнання позову. Окрім того, відповідач не заперечував факт отримання коштів за розпискою.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач по справі в судове засідання також не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, факт отримання грошей за розпискою визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами,

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні було встановлено, що 16 вересня 2014 року ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 суму в еквіваленті 19 500, 00 доларів США. Зобов`язався повернути до 31.12.2015 року, про що ОСОБА_3 було складено відповідну розписку. (а.с. 16)

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що здійснений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю, розписка про отримання в борг коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми.

В свою чергу відповідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання. (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 6-24ц12).

02 липня 2019 року позивачем було надано суду оригінал розписки від 16.09.2014 року.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем по справі було надано оригінал розписки від 16.09.2014 року, яка знаходилась у нього, то дійсно 16.09.2014 року між позивачем – ОСОБА_1 та відповідачем – ОСОБА_3 було укладено договір позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У строк, встановлений у розписці, відповідач грошові кошти не повернув.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, станом на день винесення рішення судом, розмір заборгованості, відповідно до офіційного курсу НБУ, становить 511 026, 61 грн. ( 19 500, 00 доларів США Х 2620,6493 / 100 = 511 026, 614 грн.).

Отже, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 511 026, 614 грн.

Позивач просив суд також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 75 000, 00 грн.

За правилами передбаченими ст. ст. 16, 23 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч вказаним вимогам закону, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому було завдано душевних страждать внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 247, 265, ЦПК України, ст. ст. 10, 16, 23, 512-519, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 631, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 16.09.2014 року у сумі 511 026, 61 грн. (п`ятсот одинадцять тисяч двадцять шість гривень 61 копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 110, 27 грн. (п`ять тисяч сто десять гривень 27 копійок)

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.07.2019 року.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02 грудня 1996 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , МВМ Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14 листопада 2000 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Труханович