Ухвала суду № 82762957, 02.07.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4088/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенко М. в інтересах держави

відповідач - Рівненська міська рада, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенко М. в інтересах держави до Рівненської міської ради, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна та його повернення, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенко М. в інтересах держави звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1 , в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради №5900 від 06.10.2015 "Про приватизацію нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) площею 37,4 кв.м., що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 147 318 грн., укладений 26.01.2016 між Управління комунальною власність виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Управлінню комунальної власності Рінвенського міськвиконкому нежитлове приміщення площею 37,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 147 318 грн. шляхом підписання акту приймання-передачі; судові витрати стягнути з відповідачів на користь прокуратури Рівненської області.

Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року прийнято до розгляду справу, призначено судове засідання на 15.30 год. 28 лютого 2019 року з повідомленням (викликом) сторін

В судових засіданнях неодноразово були оголошені перерви.

В судовому засіданні 02 липня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури (вх.№34771/19 від 02.07.2019) про долучення до матеріалів справи листи Рівненської місцевої прокуратури та відповіді управління комунальною власністю ВК РМР, оскільки подано в порушення вимог ч.9 ст.83 ЦПК України.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Власик В.Я. заявлено клопотання про повернення позовної заяви Рівненській місцевій прокуратурі або залишення позовної заяви без руху, оскільки в заяві не вказані підстави звернення прокурора до суду в інтересах іншої особи.

Представник позивача та Управління комунальною власністю ВК РМР заперечили проти задоволення клопотання, представник Рівненської міської ради проти задоволення задоволення клопотання не заперечила.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 6 та ст.19 Конституції України визначено, що всі державні органи діють в межах наданих їм повноважень і у спосіб, встановлений законом.

Тобто для здійснення певної дії державний орган, посадова особа, в тому числі прокурор, повинні мати чітко визначене повноваження на вчинення такої дії.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб"єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв"язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб"єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб"єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з"ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб"єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб"єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб"єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб"єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов"язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб"єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб"єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб"єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб"єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб"єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Однак для здійснення представництва за даним позовом, що стосується нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави є наявність умисного невиконання своїх обов"язків посадовими особами Рівненської міської міської, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. Доказів про притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб, тощо, суду не надано, а тому зазначена підстава не підтверджується.

Крім того, суд, вважає, що прокурор зобов"язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб"єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24 жовтня 2018 року № 61-18698св18.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Відповідно до ч.11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків , який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали .

Оскільки вказані недоліки перешкоджають розгляду даної справи по суті, суд вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху та надати позивачеві строк для усунення її недоліків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 260 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенко М. в інтересах держави до Рівненської міської ради, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна та його повернення - залишити без руху.

Надати позивачу строк п"ять днів з дня вручення ухвали суду, для усунення недоліків.

Роз"яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява буде залишена без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвала набрала законної сили 02 липня 2019 року.

Повний текст ухвали виготовлено 02 липня 2019 року.

Суддя -