Рішення № 82757255, 21.06.2019, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 756/2977/18

2/291/16/19

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2019 року

Ружинський районний суд Житомирської області

в складі : головуючого - судді Митюк О.В.

при секретарі Підгорній А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_6 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Службу у справах дітей, Оболонської державної у м.Києві районної адміністраціе

про визначення місця проживання дитини

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини. В позовних вимогах позивач просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , за місцем проживання його батька - ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 . Вимоги обґрунтовані тим, що сторони не перебували в шлюбі, але мають спільну дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що місце проживання дитини має бути визначено за місцем його проживання: АДРЕСА_1 так як між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Так позивач суду пояснив, що з ОСОБА_6 мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Який з народження зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До 2010 року ОСОБА_6 , проживала з ним, сином та старшою донькою за адресою: АДРЕСА_1 , з того часу і до недавна її місце проживання невідоме. Достеменно відомо, що ОСОБА_6 , власного житла немає. Десь біля восьми років тому ОСОБА_6 пішла з дому, інколи приходила щоб переодягтись і знову йшла, все це відбувалось на протязі усіх цих років. Увесь час дбав про сина,забезпечував харуванням, оплачував його навчання в школі - садочку «Ластівка» ( проспект Оболонський, 32 г м. Київ). Так 29.12.2017 року ОСОБА_6 вирішила узяти до себе ОСОБА_5 на Різдвяні свята, останнім часом вона його інколи брала. У той день він поїхав до батьківської хати у село Трубіївка, Ружинського району Житомирської області, де мешкає одна з його сестер. 08.01.2018 року повернувся до Києва, але вдома сина не було, чекав, що ОСОБА_6 його привезе, але він так і не повернувся. В квартирі виявив відсутність дитячого одягу у шафі. 10.01.2018 року він звернувся до школи - садочку «Ластівка» ( проспект Оболонський, 32 г м. Київ), де у третьому класі навчається його син ОСОБА_5 , однак в школі повідомили, що до школи він не приходить. Як потім з`ясував, що ОСОБА_6 забрала документи ОСОБА_5 зі школи - садочку «Ластівка» посеред навчального року, коли дитині треба по новому звикати до однокласників та нової школи. Він працює в будівельній компанії на посаді виконроба. Зароблені кошти витрачаю виключно в інтересах дітей - навчання, харчування, оскільки старша повнолітня дочка сторін проживає разом з позивачем. Поштова скринька за його адресою постійно поповнюється листами банків-кредиторів з вимогою до відповідачки повернути позичені гроші. Дзвонять колектори і також вимагають повернення грошей. Вдалось з`ясувати, що ОСОБА_6 у кредитних договорах вказує його адресу, телефон та прізвище, як контактної особи. На протязі останніх семи-восьми років ОСОБА_6 , коли пішла з дому, про дітей не дбає, свої гроші витрачає виключно для задоволення власних потреб та інтересів. У зв`язку із зникненням сина ОСОБА_5 він звернувся із заявою до РУНП Оболонського району, так як відповідачка самоправно, без його згоди, змінила місце навчання та проживання сина. Пізніше, після того як отримав позовну заяву за позовом ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, дізнався, що відповідачка одружилася, та місце її проживання м. Фастів , Київської області , там і проживає син, віднайшов школу в якій він навчається, та почав спілкуватися з ним в межах школи. Зустрічатись з ним змоги також не має, бо ОСОБА_6 , його переховує. Переконаний, що ОСОБА_5 потрібен їй тимчасово, через її кредитні зобов`язання, як пом`якшуюча обставина. Чомусь же вона не забрала з собою повнолітню старшу дитину.

Відповідачка та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, відповідачка подала відзив на позов, та суду пояснила, що з позивачем проживали у цивільному шлюбі, та мають двоє спільних дітей, повнолітня донька , та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживала у квартирі належній позивачу до жовтня 2017 року. Потім вийшла заміж, забрала сина, і поїхала. На даний час проживає у Фастові, то її житло, але докази не може надати. Старша донька проживає у квартирі з позивачем. Син навчається у 10-ій школі м.Фастова, з січня місяця 2018 року, а до цього проживав та навчався у Києві в школі - садочку «Ласточка». Вона зареєстрована в с.Трубіївка, син зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Вважаю, що кредити заплатила, нехай подають до суду, своє їм віддала. Коли жила з ОСОБА_1 кредити брала. Дитину забрала одразу після одруження, не повідомляла про те що забрала дитину , і куди також. Вважає що краще чужий чоловік, який краще відноситься до сина, чим рідний поганий батько. Офіційно працює, касиром фінансової компанії з обміну валют. Словниковий запис у сина не поганий, не дано йому швидко читати, але читає.

В подальшому відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилася, подали клопотання про проведення судового засідання у їх відсутність.

Неповнолітній ОСОБА_5 суду пояснив, що на даний час навчаєтьсяся у 4 класі 10-ї школи м Фастова. Проживає з мамою у Фастові, з ними ще проживає дядя ОСОБА_1 . раніше проживав у Києві на Оболоні, там проживали він , тато, ОСОБА_7 сестра, там є у них є квартира, ходив у школу - садочок «Ластівка до третього класу. На даний час хотів би проживати і з мамою, і татом.

Третя особа-Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, щодо вирішення справи покладались на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши сторони, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони мають спільного сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 січня 2018 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно свідоцтва про право власності на житло виданого 26.07.2005 року Комунальним підприємством «Управління житлового господарства, Оболонського р-ну м .Києва , та технічного паспорта на квартиру, що знаходиться у власності, ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 є власниками квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (в рівних долях).

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 16 лютого 2018 року, було проведено обстеження умов проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в сім`ї батька малолітнього ОСОБА_1 створені всі умови для його всебічного та гармонійного розвитку. Батько повідомив, що мати разом з молодшим сином ОСОБА_5 , залишила помешкання майже 3 місяці потому. До того часу хлопчик проживав з батьком та сестрою. Мати протягом 7-8 років з родиною не проживала. За даною адресою зареєстровані і проживають:батько ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_7 , зареєстрований ОСОБА_5 , але на даний час не проживає, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

В процесі розгляду справи було встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 .. Так згідно поданої відповідачкою позовної заяви до Оболонського районного суду м.Києва про стягнення аліментів з позивача, було встановлено, що малолітній ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_6 , разом з матір`ю ОСОБА_6 , та її чоловіком ОСОБА_8 .. Житло винаймають, так як згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , належить на праві власності ОСОБА_9 .

Відповідно характеристики наданої ПП «НБК`Сантехмонтажплюс», на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює виконробом на даному підприємстві, позитивно характеризується за місцем роботи, претензій та зауважень з боку керівництва та співробітників до роботи і поведінки ОСОБА_1 не має. Без шкідливих звичок.

Відповідно довідки наданої школою-дитячим садочком «Ластівка», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчався в ШДС «Ластівка» Оболонського району м.Києва з 1-го по 3 клас. Наказ про зарахування №9 від 25.08.2015 року, наказ про відрахування №1 від 12.01.2018 року.

Відповідно повідомлення наданого начальником Оболонського УП ГУ НП в м.Києві, позивач звертався до поліції з приводу розшуку ОСОБА_6 , та малолітнього ОСОБА_5 ..

Відповідно довідки Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована, але не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно копії трудової книжки, відповідачка ОСОБА_6 03.11.2018 року прийнята на роботу на посаду касира ТОВ «Голден Прут». Але доказів про стабільне матеріальне становиче суду не надала. Натомість до матеріалів цивільної справи подано листи, заяви банківських установ, копія рішення про стягнення боргу за договорами позики з ОСОБА_6 , що свідчить про, те що у неї нестабільне фінансове становище.

Відповідно довідки наданої Фастівським навчально-виховним комплексом «Загальноосвітня школа 1-ІІІ ступенів №10 - гімназія» Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_5 , навчається в 4-Б класі Фастівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа 1-ІІІ ступенів №10 - гімназія».

Відповідно до довідки КП Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» від 12.06.2018 року №07-2419 ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_6 з сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно характеристики наданої Фастівським НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів, на учня 4-б класу ОСОБА_5 навчається у даній школі з 15.01.2018 року. Навчальний матеріал засвоює на середньому та низькому рівнях. Хлопчик повільно читає, прочитаний текст не завжди розуміє. Має незначний словниковий запас. Записи в зошиті робить неакуратно, допускає багато помилок, закреслює. Не завжди виконує домашні завдання, любить малювати, уроки трудового навчання, фізкультуру. У спілкуванні з однокласниками дружелюбний, подільчивий, готовий допомогти товаришам. За характером ОСОБА_5 спокійний, скромний, сором`язливий, доброзичливий. Приймає участь в житті класу. До доручень ставиться відповідально. Батьки не приділяють належної уваги вихованню сина.

Згідно Висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданого органом опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради від 11 квітня 2019 року №06-23/2020, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, протокол №4 від 20.03.2019 року місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , визначено за місцем проживання його матері ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_6 . Суд критично ставиться до даного висновку, так як в основу покладено акт обстеження житлового-побутових умов за місцем проживання позивача, натомість житлово-побутові умови відповідачки не було досліджено, крім того даний висновок носить рекомендаційний характер.

Згідно квитанцій та товарних чеків, наданих позивачем, вбачається, що останній купував одяг синові, шкільне приладдя, поповнював мобільний телефон, та оплачував шкільні обіди.

Судом встановлено, що дитина стала заручником неприязних стосунків між батьками, на свідомість дитини здійснюється постійний вплив, який став причиною негативного ставлення до батька.

Згідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказиподаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною радою України 27 лютого 1991 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідностатті 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, в зазначеній статті вказано, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства`передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії`від 07 серпня 1996 року, § 78).

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

За змістом статей150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність до батька, який постійно турбується про сина, приїздить до нього, спілкуючись лише в межах школи, так як відповідачка не дозволяє синові їздити до батька, з яким на даний час проживає дочка сторін, приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , постійним місцем проживання батька .

Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає, що встановлення саме такого порядку проживання дитини призведе до налагодження стосунків між сином та батьком.

Також вищевказане підтверджується і практикою Верховного Суду у спорах про визначення місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає дитині можливість висловлювати свої думки і приділяє їм належну увагу. Розглядаючи справи щодо місця проживання дитини, суди враховують рівність прав матері та батька і беруть до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя та інші обставини, що мають істотне значення.

Визначено, що під забороною розлучення дитини з матірю в контексті Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Велика Палата ВС відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі №6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обовязковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матірю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Велика Палата ВС зауважує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, і не є частиною національного законодавства України. А законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

На стадії закінчення розгляду справи, преред судовими дебатами, сторонам надався час та можливість вирішити конфлік на відповідних умовах. Але зі слів позивача на його пропозицію вирішити конфлікт мирно, в телефоному режимі відповідачка не погодилась.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований і має власне житло в м.Києві, де і зареєстрований малолітній син ОСОБА_5 , працевлаштований, та отримує зарплатню, не має шкідливих звичок, освіта середня спеціальна, має позитивну характеристику, раніше не судимий, не має фінансових зобов`язань перед третіми особами, суд вважає доцільно щоб його малолітній син ОСОБА_5 проживав разом батьком, враховуючи, що позивач з народження дбав і на данний час дбає про сина, саме тому і в змозі забезпечити належні умови для виховання та розвитку сина. Зазначені обставини у їх системному звязку свідчать, що є всі підстави для задоволення позову.

З відповідачки підлягають до стягнення судові витрати..

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.141, 160, 161 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Службу у справах дітей, Оболонської державної у м.Києві районної адміністрації про визначення місця проживання дитини -задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою - АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП НОМЕР_3 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. (Сімсот чотири гривні 80 копійок), сплочений ним при подачі позовної заяви до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ружинський районний суду Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлено 01.07.2019 року.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1

відповідач- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНП НОМЕР_2 , проживає, АДРЕСА_6 .

Третя особа- Служба у справах дітей, Оболонської державної у м.Києві районної адміністрації, код ЄДРПОУ 37445484, місце розташування:04212, м.Київ, вул.М.Тимошенка, 2-Д

Суддя О. В. Митюк.