Ухвала суду № 82755797, 25.06.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/5994/18

Провадження №1-кп\205\381\19

Єд.унік.№205\5994\18

У Х В А Л А

25 червня 2019 року Колегія суддів Ленінського районного суду

м.Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді Нощенка І.С.

суддів – Скрипник К.О., Приходченко О.С.

при секретарі – Олексієнко О.В.

за участю прокурорів – Дем`янішіної М.Ю., Донченка А.А.

захисника – адвоката Несінова О.М.

перекладачів – ОСОБА_1 , Аширова А.Н.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

В провадження Ленінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов вказаний обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України.

Захисник обвинувачених - адвокат Несінов О.М. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на його невідповідність вимогам визначеним КПК України, надавши суду письмове клопотання.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали думку захисника - адвоката Несінова О.М. та також просили повернути обвинувальний акт прокурору через чисельні порушення норм КПК України.

Прокурори Дем`янішіна М.Ю. та Донченко А.А. заперечували проти повернення обвинувального акту.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

14 січня 2019 року, ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, був повернутий прокурору прокуратури Київської області як такий, що не відповідає вимогам КПК України. При цьому, у зазначеній ухвалі суду містилась вказівка на конкретні недоліки, які унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та підлягали усуненню прокурором.

Ухвалою судді-доповідача Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, апеляційна скарга прокурора на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2019 року – повернута особі, яка її подала.

Таким чином, ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2019 року про повернення обвинувального акту прокурору, яка набрала законної сили не тільки не була виконана, а взагалі вилучена із матеріалів справи разом з іншими ухвалами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська та журналами судових засідань, а також ухвалами Дніпровського апеляційного суду та журналами судових засідань, що є неприпустимим та може свідчити про фальсифікацію матеріалів справи.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обовязковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити на ряду із іншим, такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; дату та місце його складення та затвердження. Крім того, відповідно до п.3 ч.4. ст.291 КПК України до обвинувального акта зокрема додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу);

Вказані вимоги органом досудового розслідування виконані не були, а тому колегія суддів, не виходячи за межі ст.314 КПК України, дійшла висновку, що обвинувальний акт складений в порушення вимог ст.291 КПК України.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація злочинів, інкримінованих обвинуваченим, однак у ньому не відображені всі елементи складу злочинів, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин прокурором, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а також до усталеної практики ЄСПЛ, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не висунуто обґрунтоване та зрозуміле обвинувачення у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Завданням кримінального провадження є захист будь-якої особи від кримінальних правопорушень, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час закінчення досудового розслідування та звернення до суду прокурора з обвинувальним актом.

Недотримання цих принципів є перешкодою у встановленні істини в даному кримінальному провадженні, забезпечення дотримання законності, правильного правозастосування та винесення обґрунтованого судового вироку, а тому є неприпустимим.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даному провадженні суд визнає істотні суперечності допущені в обвинувальному акті в аспекті визначення підстав, меж та змісту судового розгляду, що призводить до порушення прав особи на захист.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи громадянами Узбекистану, не володіють українською мовою взагалі та недостатньо володіють російською мовою.

Відповідно до п.15, 18 ч.3 ст.42 КПК України, підозрюваний (обвинувачений) має право отримувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Як зазначено стороною захисту, під час відкриття матеріалів кримінального провадження, ними було заявлено клопотання про надання матеріалів кримінального провадження в перекладі на зрозумілу мову, однак вони отримали відмову з посиланням на відсутність коштів. Таким чином, обвинуваченим матеріали кримінального провадження не відкриті, що підтверджується раніше наданими суду документами та є грубим порушенням права обвинувачених на захист. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що під час навчання у школі, він вивчав узбецьку мову та правопис «кирилицею», в той час як обвинувальний акт переведено на узбецьку мову «латиницею», якої він взагалі не вивчав та не розуміє.

Колегія суддів також зауважує, що у переведеному на російську мову, долученому до справи та врученому обвинуваченому ОСОБА_3 обвинувальному акті відсутні цілі абзаци тексту, що робить його незрозумілим, взагалі викликає сумнів у правильності перекладу та призводить знову до порушення права на захист від обвинувачення. Крім того, в наданих суду матеріалах відсутні будь-які документи щодо особи перекладачів, які здійснювали переклад обвинувального акту на російську та узбецьку мову (наявність відповідної освіти тощо).

Порядок звернення до суду з обвинувальним актом та вимоги до обвинувального акту, регламентовані ст.290, 291 КПК України. При цьому, ч.4 ст.291 КПК України містить вичерпний перелік документів, які додаються до обвинувального акту та заборону надання суду, до початку судового розгляду, інших документів.

Відповідно до ч.2 ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В той же час, доданий до зазначеного обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування містить стислий виклад показань допитаних свідків та підозрюваних, зміст протоколів проведених слідчих дій, НРСД та висновків проведених експертиз, що не передбачено ст.109 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Згідно з ч.2 ст.34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до ч.3 ст.34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Як вбачається з обвинувального акту, а саме з формулювання обвинувачення, найбільш тяжким злочином, який інкримінований ОСОБА_2 , є злочин, передбачений ч.1 ст.258-3 КК України та який згідно зі сформульованим обвинуваченням, вчинений у серпні 2016 року у м.Дніпро Дніпропетровської області, при цьому, жодних даних про те, що зазначений злочин вчинено на території саме Ленінського районного суду м.Дніпропетровска, сформульоване таким чином обвинувачення не містить. Так, як зазначено в обвинувальному акту та навіть виділено темним фоном, проживаючих в орендованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), членів терористичної організації «ІД» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , під час якого вони виходили на зв`язок із представником міжнародної терористичної організації «ІД», отримували інструкції з приводу вчинення терористичного акту та території Російської Федерації, розробляли плани його вчинення та повинні були навчитися виготовляти вибухові пристрої, декілька разів, протягом вересня-жовтня 2016 року, відвідував ОСОБА_2 , забезпечував коштами та їжею. Однак, на думку суду, само по собі відвідування ОСОБА_2 , або іншою особою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживали у орендованому, або такому, що належить на праві власності будинку, не утворює не тільки складу злочину, передбаченого ст.258-3 КК України, а й будь-якого іншого, передбаченого Особливою частиною КК України. Далі в обвинувальному акті зазначено, що в свою чергу, у вказаний період, ОСОБА_2 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я « ОСОБА_6 », усвідомлюючи суспільну небезпеку діяльності міжнародної терористичної організації «ІД», знаючи про поставлені перед ОСОБА_4 та ОСОБА_5 терористичні цілі, щодо вчинення вибухів на території Російської Федерації, організовував та розробляв план незаконного переправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поза пунктами пропуску, через державний кордон України до Російської Федерації, для вчинення ними там терористичного акту. Таким чином, враховуючи викладене вище, суду не зрозуміло, у зв`язку з чим прокурор, всупереч встановленому КПК України порядку, вирішив питання територіальної підсудності зазначеного кримінального провадження саме Ленінському районному суду м.Дніпропетровська.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути зазначений обвинувальний акт прокурору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 314, 315, 369-372 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Клопотання захисника – адвоката Несінова О.М. про повернення обвинувального акту прокурору – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22017101110000082, внесеному до ЄРДР 10 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України – повернути прокурору прокуратури Київської області як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Копію ухвали направити начальнику Дніпровської установи виконання покарань №4.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: Нощенко І.С.

Судді: Скрипник К.О.

Приходченко О.С.