Ухвала суду № 82754789, 02.07.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2507/19

(1-кп/199/297/19)

УХВАЛА

02 липня 2019 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Лисенка В.О.,

секретаря судового засідання – Шеленок С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016040630000383 від 16.03.2019 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора – Стариковського Є.В., захисника – Іванова А.Є., обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В даному судовому засіданні прокурор Стариковський Є.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Прокурор обґрунтував клопотання про продовження дії запобіжного заходу тим, що ОСОБА_1 офіційно не працює, не має заробітку та не проживає у м. Дніпрі, може переховуватися від суду, оскільки він, будучи раніше судимий 06.03.2019 за вчинення злочину проти власності, а також злочину проти громадського порядку та моральності, маючи не зняту та не погашену судимість, знову обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: у замаху на викрадення майна, яке належить ТОВ «Український Рітейл», яке він не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину на місці скоєння злочину. Прокурор зазначає, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник Іванов А.Є. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , вважаючи клопотання прокурора необґрунтованим та усно заявили клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, а також клопотання захисника Іванова А.Є. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим, а клопотання захисника та обвинуваченого таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_1 , будучи 06.03.2019 судимий вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком на 3 роки, знову обвинувачується у вчиненні після постановлення вказаного вище вироку у новому умисному корисливому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до роз`яснень, які викладені в п.п. 10, 26 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. У разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі із застосуванням приписів ст. 71 КК України, де невідбута частина покарання складає п`ять років позбавлення волі, яке може бути призначено виключно з його реальним відбуттям, а тому, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду.

В той же час відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Відповідно на цей час є підтвердженим наявність ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, через незначний час після постановлення вироку 06.03.2019, в період іспитового строку, оскільки такий строк у відповідності до ч. 1 ст. 165 КВК України рахується з моменту проголошення вироку, тобто з 06.03.2019, вказує на можливість обвинуваченим знову вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто на існування ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, наявність родини, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, а також те, що ОСОБА_1 вже має судимість за вчинення в тому числі і тяжкого злочину та після постановлення попереднього вироку знову обвинувачується у вчиненні умисного злочину, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки ці ж відомості про особу обвинуваченого не запобігли йому знову бути учасником кримінального провадження як по даному обвинувальному акту, так і в нових кримінальних провадженнях, які розслідуються СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (№ 12019040640000783 за ст. 185 КК України), СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (№ 12019040370000621 за ст. 185 КК України) та яке вже розглядається Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України, де ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до 15.04.2019.

У зв`язку з викладеним клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт задоволенню не підлягає.

В той же час згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України, в сумі – 38420 гривень.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 331, 350, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Стариковського Є.В. щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 30.08.2019 включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, в сумі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 будуть покладені обов`язки:

- не відлучатися з міста Павлограда Дніпропетровської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відвідувати розважальні заклади.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В задоволені клопотання захисника Іванова А.Є. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Ухвала набирає чинності негайно.

В той же час, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, учасники судового провадження на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя: В.О.Лисенко

02.07.2019