Рішення № 82754225, 02.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 640/21963/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»доДніпровського районного відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправними дій по винесенню постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ЕСУ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, Дніпровський РВ ДВС м. Київ) з вимогою про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 26.11.2018 у виконавчому провадженні №57766123 та скасувати її.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що державним виконавцем всупереч положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно боржника, а не в межах суми стягнення. Оскільки дана постанова порушує права позивача, останній звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 17.01.2019 позовна заява залишена без руху і встановлено позивачу строк на усунення виявлених судом недоліків.

У зв`язку з наданням позивачем у визначений судом термін доказів сплати судового збору, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

На вимогу суду від відповідача 12.03.2019 надійшли матеріали ВП №57766123.

Своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На примусовому виконанні у державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Київ перебуває виконавче провадження №57766123 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №826/5635/17 щодо стягнення з ТОВ «ЕСУ» штрафу у розмірі 102 000,00 гривень до державного бюджету України, який слід перерахувати на рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», по коду бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №57766123, 22.11.2018 державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС міста Київ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

26.11.2018 державним виконавцем винесена постанова, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику: все майно, що належить ТОВ «ЕСУ».

Вказана постанова направлена на адреси учасників виконавчого провадження і отримана відповідачем, як він стверджує, 10.12.2018. При цьому, доказів фактичного направлення боржнику копії постанови державного виконавця матеріали виконавчого провадження не містять, що вказує на відсутність доказів, які б спростовували твердження позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті статті 1 Закону №1404-VIII України розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Однак, наведене право виконавця, що має використовуватись ним для забезпечення належного виконання відповідного рішення, має узгоджуватись з положеннями частини 3 статті 56 цього ж Закону, яким встановлюється, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Так, згідно положень статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

При цьому, як вбачається з матеріалів ВП №57766123, на виконанні в даному провадженні перебуває виконавчий лист суду щодо стягнення з ТОВ «ЕСУ» (боржника) штрафу в сумі 102 000,00 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2018, державним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 10 200,00 грн. Отже загальна сума, що підлягає стягненню з боржника складає 112 200,00 грн (102 000,00 + 10 200,00).

Таким чином, з урахуванням закріплених в частині 3 статті 56 Закону №1404-VIII положень, арешт на майно ТОВ «ЕСУ» міг бути накладений у розмірі саме цієї суми стягнення.

У відповідності до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Дане положення кореспондується з обов`язком боржника, встановленому пунктом 3 частини 5 статті 19 Закону №1404-VIII, відповідно до якого, боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Крім того, судом враховуються вимоги частини 2 статті 13 Закону №1404-VIII, у відповідності до яких арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону - у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника.

Отже, для вирішення питання щодо майна боржника, на яке може бути накладено арешт в рамках виконавчого провадження, державний виконавець має пересвідчитись щодо співвідношення його вартості до у розмірі суми стягнення з урахуванням інших складових. І така інформація з`ясовується виконавцем або на підставі наданої стягувачем інформації (абзац 2 частини 7 статті 26 Закону №1404-VIII), або на підставі наданої боржником інформації, або після виявлення такого майна виконавцем на підставі електронних державних баз даних та реєстрів.

Водночас, заява стягувача не містить даних про майно ТОВ «ЕСУ», на яке могла б бути накладено арешт в розмірі суми стягнення.

До того ж, постанова про накладення арешту на майно боржника від 29.11.2018 винесена до закінчення визначеного пунктом 3 частини 5 статті 19 Закону №1404-VIII строку для надання декларації про доходи та майно боржника - протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження (22.11.2018).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

Тобто, накладаючи арешт на майно боржника, суб`єкт владних повноважень - відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності його дій щодо прийняття ним постанови від 26.11.2018 у ВП №57766123 про накладення арешту на майно боржника.

Враховуючи наведене в сукупності, а також зважаючи на предмет оскарження у даній справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві №57766123 від 26.11.2018 про арешт майна боржника.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 5-А, код ЄДРПОУ 33940565) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02094, м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ 35011660).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська