Рішення № 82753480, 02.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/12554/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (03067, м. Київ, вул. В.Гавела,4, код ЄДРПОУ 23730020) з позовом до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,11, код ЄДРПОУ 39440996), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 21.09.2017 року № 0015434204 та № 0015424204.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають положенням чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи. Вважає, що позивачем не було порушено п. 57.1 Податкового Кодексу України, а кошти до бюджету не були зараховані внаслідок неправомірної бездіяльності контролюючого органу, тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату грошових узгоджених зобов`язань є протиправним, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач із позовною заявою не погодився, надав заперечення проти адміністративного позову, в яких вказав, що авансові внески з податку на прибуток за листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року позивачем, в порушення п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України були сплачені невчасно, за що і були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2017 року відкрито провадження по адміністративній справі.

В судовому засіданні 07.12.2017 року, за згодою представників сторін, суд перейшов до письмового провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» з питань своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток у листопаді, грудні 2014 року, січні 2015 року. За результатами перевірки складено акт № 2948/28-10-42-04/23730020 від 28.08.2017 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в порушення п. 57.1. ст. 57 Податкового Кодексу України позивач несвоєчасно сплатив авансовий внесок з податку на прибуток за листопад 2014 року в сумі 360966 грн, кількість днів затримки - 89, за грудень 2014 року в сумі 652224 грн, кількість днів затримки - 59, за січень 2015 року в сумі 652224 грн, кількість днів затримки - 28. Суми недоплат були сплачені патинком податків платіжним дорученням від 27.02.2015 року № 4903, тобто має місце затримка в сплаті авансових внесків з податку на прибуток, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 21.09.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 00015434204, яким визначено суму штрафу у розмірі 65 222,40 грн та № 00015424204, яким визначено суму штрафу у розмірі 190 696 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд за захистом своїх порушених прав.

Як встановлено судом, за результатами 2013 року , згідно даних податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «АВТ Баварія» мало переплату з податку на прибуток на загальну суму 16 444 328 грн, яка складалась: із сум переплати по авансовим внескам за податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 13 673 572 грн та сум сплаченого авансового внеску, у зв`язку із виплатою дивідендів в розмірі 2 770 756 грн.

При цьому позивачем, на виконання п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 ХХ розділу Податкового Кодексу України в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік розраховано щомісячний платіж за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств, що підлягатиме сплаті в березні 2014 -лютому 2015 року в розмірі 652 224 грн.

Оскільки у позивача була переплата по податку на прибуток, в березні 2014 року ТОВ «АВЬ Баварія» звернулось до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків із заявою від 25.03.2014 року вих № 145, яким просило спрямувати частину переплати в розмірі 8 116 860 грн в рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 - лютий 2015 року.

16.04.2014 року Відповідачем була надана відповідь № 7984/10/28-10-20-3-20, в якій зазначалось, що кожна декларація, відповідно до ст. 76 Податкового Кодексу України підлягає камеральній перевірці на достовірність та повноту задекларованих показників. За результатами проведених перевірок контролюючий орган може розглянути питання щодо наявності або відсутності сум переплат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно приписів підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Тобто положення п.87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України передбачають виконання грошових зобов`язань, як за рахунок грошових коштів платника податку, так і за рахунок наявних у платника податків переплат з платежів по податкам. В свою чергу, авансовий внесок з податку на прибуток є грошовим зобов`язанням у розумінні положень пп. 14.1.39 та пп.14.1.156 ст. 14 Податкового Кодексу України.

При цьому зарахування наявних у платника податків переплат відбувається в автоматичному режимі (без подавання заяви), а зарахування переплат за рахунок інших податкових платежів відбувається на підставі подання платником податків відповідної заяви.

Міністерство доходів і зборів України в Листі № 4420/6/15-14-15-13 від 01.04.2013 року а також в роз`ясненні «Практика застосування норм Податкового Кодексу України: останні зміни» від 01.07.2013 року підтвердило право платників податків спрямувати надмірно сплачені суми зобов`язань з податку на прибуток на сплату щомісячних авансових внесків з цього податку, але на підставі поданої заяви платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податків господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

За змістом абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов`язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов`язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов`язань (абзац 10 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 153.3.4 пункту 153.3 ст. 153 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства-емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду.

Зі змісту вказаного суд приходить до висновку, що платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилась сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Платник податків має право очікувати від контролюючих органів дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.

Суд зазначає, що податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, безпосереднім обов`язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб`єктами господарювання, неправомірно відмовив зарахувати зазначену переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача у листі від 16.04.2014 року стосовно того, що зарахування сум надмірно сплачених авансових внесків можливо лише після проведення камеральної перевірки. Такі висновки контролюючого органу не підтверджені законодавчими нормами та суперечить вищевказаним нормам Податкового Кодексу України.

Крім того, відповідач зазначив, що після проведення камеральної перевірки, ним може бути розглянуте питання щодо віднесення цих сум до переплати. Однак, як встановлено матеріалами справи, протягом трьох років відповідач цього не зробив.

За таких підстав, незарахування відповідачем переплати з податку на прибуток в рахунок погашення податкового зобов`язання щодо погашення самостійно визначених платником податків грошових зобов`язань за рахунок надміру сплачених сум податку на прибуток є протиправною бездіяльністю відповідача.

Винесені на підставі бездіяльності відповідача податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню , як незаконні та необґрунтовані.

Згідно пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми статті 19 Конституції України зобов`язують органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

З положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (03067, м. Київ, вул. В.Гавела,4, код ЄДРПОУ 23730020) задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 21.09.2017 року № 0015434204 та № 001515424204;

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (03067, м. Київ, вул. В.Гавела,4, код ЄДРПОУ 23730020) судових збір у розмірі 3838,80 грн (три тисячі вісімсот тридцять вісім грн вісімдесят коп) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,11, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа