Рішення № 82753456, 24.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001975

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1.380.2019.001975 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2337-52 від 08 листопада 2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819 грн. 46 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідна із спірною вимогою відповідача, вважає її протиправною та такою що підлягає скасуванню з підстав, що у спірні періоди позивач не була самозайнятою особою в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що виключає обов`язок сплати єдиного внеску як самозайнятою особою.

Позивач зазначає, у період з 20.12.2013 року по 20.01.2018 року за своєю заявою, поданою до Ради адвокатів Львівської області в порядку п. 1 ч. 1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено, про що внесено запис до Єдиного реєстру адвокатів України. За заявою позивача 20 січня 2018 року поновлено право на зайняття адвокатською діяльністю

08 червня 2018 року до Єдиного реєстру адвокатів України внесено відомості про зміну організаційної форми адвокатської діяльності, а саме, здійснення адвокатської діяльності позивача у формі адвокатського об`єднання «Земельна колегія».

З 03 вересня 2007 року перебуває в трудових відносинах з Приватним підприємством «Юридична фірма «Земельна колегія», правонаступником якого є Адвокатське об`єднання «Земельна колегія», отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати. З 29 травня 2018 року Приватне підприємство «Юридична фірма «Земельна колегія» реорганізовано шляхом перетворення у Адвокатське об`єднання «Земельна колегія». Приватне підприємство «Юридична фірма «Земельна колегія» (з 29.05.2018 року Адвокатське об`єднання «Земельна колегія») проводить усі нарахування та відрахування на заробітну плату, в т.ч. єдиного внеску. Роботодавець обчислює і сплачує за неї єдиний внесок в розмірі, передбаченому чинним законодавством, але не меншому законодавчо встановленого мінімального розміру. 5

У період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року роботодавцем нараховано і сплачено єдиного внеску в сумі 16021,11 грн., в т.ч. за 2017 рік - 8537,79грн, 9 місяців 2018 року - 7483,32 грн., що стверджується довідкою АО «Земельна колегія» вих. № 12 від 18.04.2019 року.

24 квітня 2018 року цінним листом з описом вкладу на адресу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області позивачем направлено податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік; довідку про нарахований дохід та утриманий податок з доходів, військовий збір за основним місцем роботи; профайл адвоката; звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (додаток № 5 з таблицею № 3). Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (додаток № 5 з таблицею № 3) 25.04.2018 року подано нарочно. Мною задекларовано відсутність доходу від здійснення адвокатської діяльності як самозайнятої особи.

08 червня 2018 року позивач подала заяву (форма 8-ОПП) про реорганізацію платника податків, підстава - зміна організаційної форми адвокатської діяльності з індивідуальної на діяльність у складі адвокатського об`єднання. До заяви додано копію Витягу серія ВС № 001132 з Єдиного реєстру адвокатів України.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач вважає що відсутні правові підстави для нарахування і стягнення з неї заборгованості з єдиного внеску станом на 31.10.2018 року, яка визначена у спірній вимозі.

Відповідач подав відзив на позов в якому зазначив, що адвокатом Жогальською Іриною Федорівною до контролюючого органу, на обліку в якому перебуває позивач, не надано заяву або інші відомості щодо зупинення здійснення незалежної професійної діяльності, що в свою чергу не звільняє її від обов`язку сплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та надання звітності з єдиного внеску.

Щодо доводів позивача стосовного того, що адвокат є робітником, його роботодавець сплачує за нього необхідні податки та страхові внески, у зв`язку з чим така особа не вважається самозайнятою та не повинна сплачувати страхові внески за здійснення діяльності від якої не отримує доходу, Головне управління ДФС у Львівській області повідомляє наступне.

З приводу обов`язку сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах з Приватним підприємством «Юридична фірма «Земельна колегія» та здійсненні незалежної адвокатської діяльності, відповідач посилається на судову практику про те, що, не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений п.5 ч.1ст.4 Закону № 2464-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті , що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.

Позивачем подано відповідь на віздив, в якому зазначила, що у спірний період до 20.01.2018 року право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено за її заявою, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України. Із щорічною звітністю до контролюючого органу позивачем подавався профайл адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, що містить відомості про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю за моєю заявою з 20.12.2013 року по 20.01.2018 року. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Таку позицію висловив Верховний Суд в постанові від 05.11.2018р. по справі № 820/1538/17, в постанові від 28.03.2019р. по справі № 820/6324/17.

Представником відповідача 21.05.2019 року, через канцелярію суду подано заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яка не враховується судом, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст. 263 КАС України справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відносяться до категорії справ незначної складності і такі розглядаються судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 24.12.2019 року відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

08.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2337-52, згідно якої станом на 31 жовтня 2018 року в ОСОБА_1 є заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819 грн. 46 коп.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у відповідача не було жодних законних підстав для її прийняття.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно ст. 8 цього ж Закону, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» з 20.12.2013 на підставі заяви адвоката.

Згідно цього ж витягу, право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п. 1 ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 20.01.2018 року на підставі заяви адвоката.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки судом встановлено, що з 20.12.2013 року по 20.01.2018 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до довідки АО «Земельна колегія» від 18.04.2019 року, у період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року на суму нарахованої заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 нараховано і сплачено єдиний внесок за ставкою 0,22% (але не манше встановленого законодавством мінімального розміру) в сумі 16021, грн. 11 коп. в.т.ч. 2017 рік - 78537 грн. 79 коп., 9 місяців 2018 року - 7483 грн. 32 коп.

Відповідно до облікової картки Пенсійного фонду України про застрахованих осіб позивача, форми ОК-7, єдиний внесок за неї в період зупинення її адвокатської діяльності Адвокатське об`єднання «Земельна колегія» проводило нарахування і сплату єдиного внеску з заробітної плати (доходу) за ставкою 22 %, але не менше за розмір мінімального страхового внеску

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, оскільки необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Податковий кодекс України, Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задоволити повністю.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2337-52 від 08 листопада 2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819 грн. 46 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 01.07.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.