Рішення № 82753398, 02.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/4873/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2015 №0000041201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №826/4873/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.12.2015 №0000041201.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2018 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06. 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 по справі №826/4873/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Згідно з протоколом розподілу справ між суддями, дану справу передано на розгляд судді Мазур А.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні, що відбулося 25.04.2019 суд на підставі ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

У ході нового розгляду справи, позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що ПАТ "УкрСиббанк" здійснило анулювання заборгованості позивача за кредитним договором в сумі 184 037,38 грн. та відобразило таку суму у податковому розрахунку за формою 1 ДФ, а отже позивач отримавши дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 184 037,38 грн. за кредитним договором від 19.09.2008 №1139574600 був зобов`язаний сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній декларації.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 19 .09.2008 №1139574600, за умовами якого банк надає кредит у розмірі 27 071,00 доларів США, еквівалентно 131 324,13 грн.

Відповідно до підпункту 1.2.6 пункту 1.1 договору кінцевий термін остаточного погашення кредитної заборгованості 21.09. 2015.

Згідно з повідомленням ПАТ "УкрСиббанк" про анулювання боргу від 13.06.2014 №31-4/375, позивача повідомлено, що станом на 13.06. 2014 за ним обліковується кредитна заборгованість у сумі 19 738,60 доларів США, що складає 230 046, 72 грн. по курсу НБУ станом на 13.06.2014 та прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, що станом на 13.06. 2014 становить 15 790,88 доларів США, що складає 184 037, 38 грн. по курсу НБУ станом на 13.06.2014. Крім того, позивача повідомлено про необхідність сплати податок на доходи фізичних осіб за отримане додаткове благо у вигляді анульованої заборгованості.

У листопаді 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 30.11.2015 № 6530/26-52-17-01/НОМЕР_1.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме: занижено обсяг оподатковуваного доходу та не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 31 042, 75 грн.

Зафіксоване в акті перевірки порушення мотивоване тим, що за перевірений період позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага, а саме прощення заборгованості відповідно до листа ПАТ "УкрСиббанк" від 12.10.2015 №11-51/32515/2 щодо нарахування доходу у вигляді боргу за рішенням кредитора у сумі 184 037, 38 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 11.12.2015 №0000041201, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 38 803, 44 грн., в тому числі основний платіж - 31 042, 75 грн. та штрафні санкції - 7 760, 69 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд зазначає слідуюче.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Правові засади у сфері справляння податків і зборів визначені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України. об`єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України, закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв`язку вбачається, що обов`язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

При цьому, у розумінні положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума пені та відсотки за користування кредитом, які прощено (анульовано) кредитором, не відносяться до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України. об`єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України, закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 по справі №807/1304/16, від 10.05. 2018 по справі №802/142/17-а та від 23.10. 2018 по справі №808/3458/16

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 зобов`язав суд встановити правовий статус складових сум заборгованості позивача за кредитним договором від 19.09.2008 №1139574600, укладеним між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк", яка була анульована кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб; чи включено ПАТ "УкрСиббанк" анульований (прощений) борг позивача до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Отже, для правильного вирішення спору, у ході нового розгляду справи, суд зобов`язав сторін по справі надати вищевказані докази. На виконання вказаних вимог суду, позивач надав лист відповідь ПАТ "УкрСиббанк" №21-1-01/21529 від 14.03.2019, яким повідомлено, що 13.06.2014 Банком було проведено часткове анулювання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11395746000 від 19.09.2008 в загальній сумі 15 790,88 дол. США, що за курсом НБУ складає 184 037, 38 грн., з яких: 15 596, 79 дол. США - сума заборгованості за основним боргом, 194, 09 дол. США - сума заборгованості за процентами .

В той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання споживчого кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.12. 2018 по справі № 826/23712/15.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відповіді ПАТ "УкрСиббанк" №21-1-01/21529 від 14.03.2019, позивачем отримано дохід, як додаткове благо (з ознакою « 126» у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості, не пов`язаною з процедурою банкрутства) у сумі 15 596, 79 дол. США, а відтак з цієї суми податковий орган був зобов`язаний обрахувати податок з доходів фізичних осіб.

Натомість відповідачем не було досліджено структуру анульованої заборгованості та обраховано податок на доходи фізичних осіб із суми тіла кредиту та анульованої суми відсотків, в той час як проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку, а тому відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові №826/6380/15 від 03.2018.

Враховуючи те, що податковим органом обрахунок податку повинен був здійснюватися відповідно до вимог п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, виходячи виключно із суми анульованого тіла кредиту, то суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача в цій частині.

Таким чином оскаржуване податкове повідомлення рішення від 11.12.2015 №0000041201 підлягає скасуванню в частині завищення розміру основного зобов`язання на суму 2262, 05 грн., що є еквівалентно 194, 09 дол. США (суми заборгованості за процентами).

З метою забезпечення вірного визначення суми податкового повідомлення-рішення, яка підлягає стягненню з позивача, судом було проведено власний розрахунок суми податку, що підлягала сплаті позивачем з вирахуванням суми, яка не повинна включатися до оподаткованого доходу.

ПДФО за ставкою 15% = 1218, 00 х 10 х 15% = 1827, 00 грн.

ПДФО за ставкою 17 % = (181775, 33 - 12180, 00 ) х 17% = 28 831, 20 грн.

Всього до сплати ПДФО: 1827, 00 грн. + 28831, 20 грн. = 30 658, 20 грн.

Розрахунок штрафних санкцій: 30 658, 20 грн. х 25% = 7 664, 55 грн.

Розрахунок податкового повідомлення рішення: 30 658, 20 грн. за основним платежем + 7764, 55 грн. за штрафними санкціями, що складає = 38 422, 75 грн.

Отже, 38 803, 44 грн. (сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) - 38 422, 75 грн. (сума обрахованого прибуткового податку з доходів фізичних осіб) = 380, 69 грн. (сума завищення прибуткового податку з доходів фізичних осіб).

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення від 11.12.2015 №0000041201 на суму 380, 69 грн., яку суд вважає протиправною, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині, а позов частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11.12.2015 №0000041201 в частині завищення суми прибуткового податку з доходів фізичних осіб на 380 (триста вісімдесят) грн. 69 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур