Рішення № 82753366, 18.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

18 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/798/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача Махнєя Г.В.,

та представників відповідача Черевка А.П., Кульбаки О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту, припису та постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малак Т» (далі – ТОВ «Малак Т», позивач) звернулось до суду з позовом (зі змінами) до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі – Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування: акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-01-006/0217 від 07.03.2019; припису відповідача № 25-01-006/0154 від 13.03.2019 про усунення виявлених порушень та постанови відповідача № 25-01-006/0217/99 від 28.03.2019 про накладення уповноваженими посадовими особами на ТОВ «Малак Т» штраф у розмірі 125 190, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що про укладання та виконання саме цивільно-правового договору між ТОВ «Малак Т» та ОСОБА_1 свідчать складання актів виконаних робіт, подання ТОВ «Малак Т» звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що свідчить про реальність зазначеного договору та його виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку. У ході інспекційного відвідування позивачем надавались пояснення згідно яких ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Малак Т», а виконував цивільно-правовий договір № 17/10-03 від 17.10.2018 та згідно передбачених ним актів отримував саме винагороду, однак Управлінням вказана позиція ТОВ «Малак Т» не прийнята до уваги та винесено оскаржувані рішення.

02.04.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

19.04.2019 Управлінням, в межах встановленого судом строку, подано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатом проведення інспекційного відвідування позивача встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю. 13.03.2019 інспектором праці винесено припис про усунення виявлених порушень та 28.03.2019 начальником Управління винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 125190,00 грн за вище вказане порушення, оскільки працівника ОСОБА_1 фактично допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Таким чином, відносини позивача з вищевказаною фізичною особою носять характер трудових, а тому позовні вимоги є такими, що не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування (а.с.70-75).

26.04.2019 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано про обставини, зазначені в позові (а.с.89-93).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що з жовтня по грудень 2018 року працював в ТОВ «Малак Т» монтажником будівельних робіт, однак коштів за виконану роботу не отримав.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що працює головним інженером ТОВ «Малак Т» та вказав, шо ОСОБА_1 неякісно виконував роботи, порушував умови цивільно-правового договору, зловживав спиртними напоями.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу відповідача 15.02.2019 надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій останній зазначив, що з жовтня по грудень 2018 року він фактично працював у ТОВ «Малак Т» та виконував будівельні роботи, при цьому з останнім трудової угоди або іншого трудового договору укладено не було, належне оформлення трудових відносин у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства України не проводилось. У результаті за виконану роботу ТОВ «Малак Т», як роботодавець з Железновим ОСОБА_3 не розрахувалось, в зв`язку з чим Железнов С.В просить провести перевірку позивача щодо допущених порушень норм чинного законодавства України та захистити права останнього (а.с.77).

Відповідачем прийнято наказ від 27.02.2019 № 71 «Про проведення контрольних заходів», який передбачав проведення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с.76).

На підставі даного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 27.02.2019 № 259 (а.с.78) посадовим особам доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

У зв`язку з виявленим під час інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-01-006/0217 від 07.03.2019 (а.с.11-15) та прийнято припис про усунення виявлених порушень № 25-01-006/0154 від 13.03.2019, яким зобов`язано ТОВ «Малак Т» в строк до 29.03.2019 усунути вказані порушення (а.с.16).

Не погоджуючись з даними висновками акту, позивачем 14.03.2019 направлено на адресу Управління лист-пояснення (а.с.17).

В подальшому, Управлінням винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 73 від 15.03.2019, яким вирішено прийняти до розгляду акт інспекційного відвідування від 06.03.2019 № 25-01-006/0217, розгляд справи призначити на 14 год. 00 хв. 28.03.2019 за адресою відповідача, про що повідомити суб`єкт господарювання (а.с.99).

15.03.2019 Управлінням на адресу позивача направлено відповідне повідомлення № 10-04/1599 (а.с.100).

Відповідно до протоколу № 99 від 28.03.2019 про розгляд справи щодо накладення штрафів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» відносно ТОВ «Малак Т» вирішено винести постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами з накладенням на ТОВ «Малак Т» штрафу у розмірі 125190 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с.101).

28.03.2019 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-006/0217/99, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 125190 грн (а.с.102).

Як встановлено судом, між фізичною особою Железновим ОСОБА_4 .В. (виконавець) та позивачем (замовник) укладено цивільно-правовий договір № 17/10-03 від 17.10.2018 відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги монтажника на будівельному об`єкті – Реконструкція приміщень школи І-ІІ ст. № 14 з метою відкриття дошкільного навчального закладу в системі навчально-виховний комплекс школа-сад № 14 по вул. Шекерогринівська, 54-А, м. Ніжин на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору. У разі отримання виконавцем від замовника вмотивованої відмови від підписання акту з наданням переліку недоліків, що були допущені виконавцем під час надання послуг (виконання робіт), виконавець зобов`язаний невідкладно усунути вказані замовником недоліки. Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору визначається згідно актів виконаних робіт (а.с.18).

Виконання цивільно-правового договору між позивачем та ОСОБА_1 свідчить акт виконаних робіт, відомість на виплату готівки (а.с.19-21).

Вважаючи прийняті відповідачем акту інспекційного відвідування, припису та постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичною особою ОСОБА_1 договору про надання послуг порушення чинного законодавства України.

Згідно даного договору факт надання послуг з боку виконавця засвідчується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписуються сторонами після надання послуг та є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник та виконавець встановлюють вартість виконання робіт по даному договору та фіксують у актах прийому наданих послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір надання послуг, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідному договорі.

Як встановлено судом в звіті 1-ДФ щодо ОСОБА_1 . вказана ознака доходу 102, в звіті застрахованої особи – 26, що свідчить про те, що даній фізичній особі нараховувалась не заробітна плата, а винагорода згідно акту до цивільно-правового договору № 17/10-03 від 17.10.2018, укладеного між позивачем та ОСОБА_1

Про укладання та виконання саме цивільно-правового договору між ТОВ «Малак Т» та ОСОБА_1 свідчать складання актів виконаних робіт, подання ТОВ «Малак Т» звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.19-27).

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів надання послуг ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті № 25-01-006/0217 від 07.03.2019 твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ТОВ «Малак Т» та фізичною особою ОСОБА_1 згідно договору про надання послуг не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Також необхідно зазначити, що згідно акту «відповідно до наданих в ході інспекційного відвідування документів встановлено, що, у жовтні-грудні 2018 року ТОВ Малак Т» за адресою: Ніжин, вул. Шекерогринівська, буд. 54А, виконувались будівельні роботи без оформлення трудових відносин, в тому числі громадянином Железновим ОСОБА_3 ». Слід зазначити, що ОСОБА_1 в трудових з ТОВ «Малак Т» не перебував, а роботу виконував на підставі цивільно-правового договору, про що не могло бути не відомо інспектору праці ОСОБА_5 . У Акті зазначається, що останнім проведеним заходом державного контролю було інспекційне відвідування, яке проводилося з 19.10 по 23.10.2018 року і за результатами якого інспектором праці Гущіною Іриною Борисівною складено акт від 23.10.2018 року № 25-02-015/0714, при цьому не видавався припис щодо усунення виявлених порушень, оскільки таких порушень не було виявлено (а.с.28-35).

У розділі II акту від 23.10.2018 року № 25-02-015/0714 надається опис стану додержання вимог законодавства про працю, в ньому зокрема зазначається, що « ОСОБА_6 Сергій Вікторович, надав пояснення, що працює по цивільно-правовому договору з 17.10.2018», при цьому він як виконавець надавав замовнику, тобто ТОВ «Малак Т», послуги монтажника на будівельному об`єкті по вул. Шекерогринівській, буд. 54-А, що в м. Ніжині. Було також встановлено, що ОСОБА_1 не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, отримавши завдання від замовника сам організував процес надання послуг (виконання робіт), згідно з умовами цивільно-правового договору робота (послуги) приймалися згідно з актом виконаних робіт та мали визначену вартість.

Як вбачається із висновку перевірки, відображеному в довідці про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 29.10.2018 № 719/13-10/37750730 (а.с.36-38), складеної головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих та фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернігівській області Калиман Л.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернігівській області Філь Ю.І. під час перевірки ТОВ «Малак Т» порушення не встановлено. Перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 та інші особи здійснювали роботи по реконструкції на будівельному об`єкті по вул. Шекерогринівській, буд. 54-А, що в м. Ніжині, на підставі окремих цивільно- правових договорів кожного із ТОВ «Малак Т», що і було підтверджено всіма виконавцями робіт (послуг).

Відносно письмового пояснення ОСОБА_1 від 06.03.2019 (а.с.80), даного ним інспектору праці Кульбако О ОСОБА_7 ., як і аргумент зазначеного інспектора про те, що ТОВ «Малак Т» лише один раз виплатив грошові кошти ОСОБА_1 у листопаді 2018 року, не можна вважати належними доказами перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із позивачем.

Як вбачається з наданих ТОВ «Малак Т» доказів та пояснень, даних працівниками позивача, ОСОБА_1 допускав пияцтво і неналежне ставлення до виконання умов цивільного договору (а.с.119-123).

Судом встановлено, що 28.03.2019 начальником Управління у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №25-01-006/0217/99.

Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на позивача розмірі у розмірі 125190,00 гривень.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 125190,00 грн. не може вважатись правомірним.

У межах даних правовідносин спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів (договорів надання послуг), їх тлумачення посадовими органами Держпраці.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичної особи з укладенням договору про надання послуг в акті інспекційного відвідування не було зазначено. На підставі чого суд робить висновок, що вказаний договів укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізична особа залучалась ТОВ «Малак Т» до виконання робіт на підставі цивільно-правового, а не трудового договору чи контракту, вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» не вважалася працівником, а тому на неї не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ТОВ «Малак Т» підлягає задоволенню частково, шляхом визнання протиправними та скасування припису № 25-01-006/0154 від 13.03.2019 про усунення виявлених порушень та постанови № 25-01-006/0217/99 від 28.03.2019 про накладення уповноваженими посадовими особами на ТОВ «Малак Т» штраф у розмірі 125 190, 00 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-01-006/0217 від 07.03.2019, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Водночас обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Отже, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь - які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних відносин.

У свою чергу акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-01-006/0217 від 07.03.2019 не є таким, що створює юридичні наслідки для позивача.

Враховуючи вищевикладене, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не є ефективним, оскільки не захистить його порушене право, відтак у задоволенні відповідної позовної вимоги належить відмовити.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3842,00 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту, припису та постанови задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-01-006/0154 від 13.03.2019 про усунення виявлених порушень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-01-006/0217/99 від 28.03.2019 про накладення уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю «Малак Т» штраф у розмірі 125 190, 00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Малак Т» (прос. Миру, б. 231, м. Чернігів,14007, код ЄДРПОУ 37750730) судові витрати в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок два) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Малак Т» (прос. Миру, б. 231, м. Чернігів,14007, код ЄДРПОУ 37750730);

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 02.07.2019.

Суддя О.М. Тихоненко