Рішення № 82753358, 02.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1271/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не реєстрації поданих позивачем на реєстрацію податкових накладних від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57;

- зобов`язати відповідача зареєструвати подані позивачем на реєстрацію податкові накладні від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх подання, а саме 15.01.2019.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наявними доказами підтверджується направлення 15.01.2019 в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику податкових накладних. Втім, відповідачем не надіслано позивачу протягом операційного дня квитанцій про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкових накладних, а тому, такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в силу положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Одночасно, встановлено відповідачу 15-денний термін з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого судом строку, відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем жодним чином не підтверджеється факт направлення 15.01.2019 податкових накладних до реєстру. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він наголошує на тому, що підприємством належним чином виконано обов`язок щодо направлення податкових накладних, в той же час, відповідачем не виконано його обов`язок щодо направлення протягом операційного дня квитанції про прийняття або не прийняття, або зупинення реєстрації податкових накладних, що і є придметом даного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

15.01.2019 Товриство з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" (далі - ТОВ "Агро Ч") відправило на реєстрацію податкові накладні за другу половину грудня 2018 року, а саме: від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57.

Зазначені накладні відправлено до ДФС України в межах граничного строку для їх реєстрації, оскільки останні складені 16, 17, 18, 19, 20 та 26 грудня відповідно. Наведене підтверджується квитанціями з системи "М.Е.Doc."

Проте, квитанції про прийняття чи не прийняття податкових накладних позивачу не надіслано, що на думку позивача, є протиправною бездіяльністю та позбавляє його можливості реалізації права та/або виконання обов`язку платника податків, а і впливає на репутацію товариства на ринку, та призводить до ризику застосування штрафних санкцій з боку контрагентів покупців, право на які визначено Податковим кодексом України, та в будь-якому випадку до фінансових втрат в сумі зазначеного в накладних ПДВ.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У розумінні пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 "Про Державну фіскальну службу України", є Державна фіскальна служба України.

Реєстрація податкових накладних здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок №1246) Відповідно до п.2 згадуваної постанови податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Так, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп."а", "б" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України). Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно п.9 Порядку №1246 за операціями з постачання послуг нерезидентом податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються зареєстрованим на території України отримувачем (покупцем) - платником податку таких послуг.

Відповідно до п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку №1246).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

З матеріалів справи вбачається, що наявними квитанціями підтверджується факт направлення 15.01.2019 в електронному вигляді (за допомогою програми "M.E.Doc.", з використанням електронної пошти) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику податкових накладних в межах граничного строку для їх реєстрації. У випадку відправки по "Електронній пошті", ПЗ "М.Е.Doc." формує електронний документ та направляє його на поштову адресу контролюючого органу, використовуючи почтове з`єднання, що налаштоване в програмне в розділі "Адміністрування-Параметри системи-Електронна пошта".

При цьому, представником податкового органу вказані обставини не спростовані жодними доказами.

Також, як вбачається з листа Чернігівської обласної громадської організації Центр з економічно-правових питань «Діалог» від 14 червня 2019 року №5/06, наданого у відповідь на запит позивача щодо отримання інформації про надіслання за допомогою програми «М.Е.Doc.» податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, останні були успішно сформовані та відправлені до контролюючого органу з використанням електронної пошти та отримані сервером ДФС України.

Аналіз наведеного свідчить, що позивачем належним чином підтверджено своєчасність направлення ним для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57.

А оскільки, представником контролюючого органу не надано до суду доказів надіслання платнику податків протягом операційного дня (15 січня 2019 року) квитанцій про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в силу положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не реєстрації поданих позивачем на реєстрацію податкових накладних від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57 належить задовольнити.

Щодо зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладні, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абз.3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Так, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. В свою чергу, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, в тому числі, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v.UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст.6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v.Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v.Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За таких осбатвин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладні і задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги ТОВ "Агро Ч" підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" на реєстрацію податкових накладних від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" на реєстрацію податкові накладні від 16.12.2018 №40, від 16.12.2018 №41, від 17.12.2018 №42, від 18.12.2018 №44, від 19.12.2018 №45, від 19.12.2018 №46, від 20.12.2018 №48, від 26.12.2018 №57 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх подання, а саме 15.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" 1 921,00 грн (тисячу дев`ятсот двадцять одна гривень) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" (провулок 1 Травня, 2, м.Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 38590000).

Відповідач - Державна фіскальна служба України (пл.Львівська, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197).

Повне рішення суду складено 02 липня 2019 року.

Суддя Л.О. Житняк