Рішення № 82753210, 02.07.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1388/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Хмельницької міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради №63 від 17.04.2019;

- зобов`язати Хмельницьку міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 межах міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка);

- зобов`язати Хмельницьку міську раду, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, подати до суду звіт про виконання судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду цієї позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06 лютого 2019 року зверталася з заявою до Хмельницької міської ради, про добровільне виконання судового рішення від 27.08.2018 по справі №2240/2249/18, в якій просила розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 10.05.2018 та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться у межах міста, для будівництва на обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, рішенням 30 сесії Хмельницької міської ради №65 від 17.04.2019 їй відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернулась до суду з цим позовом.

До суду 17.05.2019 надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що земельна ділянка не може бути надана позивачу раніше інших осіб, які зараховані до списків бажаючих на отримання земельної ділянки у власність раніше нього.

Вказав, що надане позивачем до заяви викопіювання земельної ділянки не є, відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

При цьому, не зазначення місця розташування земельної ділянки є порушенням порядку звернення та, відповідно, правовою підставою для відмови у задоволенні заяви позивача, яка повністю узгоджується з приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Іванюк Ірина Сергіївна 10.05.2018 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) площею 0,10 га із земель комунальної власності, що знаходиться в межах міста Хмельницького по вул . Серпнева, 10.

До заяви позивач додала копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій, копію листа Хмельницької міської ради про те, що позивач включена до списку учасників АТО з наданням земельних ділянок та графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Про результати розгляду звернення відповідач повідомив листом від 21.05.2018 №І-20628-18, в якому зазначив, що ОСОБА_1 включено в чергу з надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та станом на 18.05.2018 її номер у загальному списку черговості 15055, а в списку учасників АТО 2787 . Вказано, що повернутись до розгляду питання щодо надання позивачу земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) стане можливим після того, як підійде її порядковий номер черги.

Позивач 29.05.2018 повторно звернулася до відповідача із заявою аналогічного змісту.

Листом від 05.06.2018 №1-21941-18 відповідач знову відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. У цьому листі відповідач зазначив, що на даний час землі по вул. Серпневій у м. Хмельницькому знаходяться в запасі міста та розподілу не підлягають.

Вважаючи такі дії Хмельницької міської ради протиправними, позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі №2240/2249/18 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, залишеним в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, визнано протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради, що полягає у неприйнятті рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 межах міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка). Зобов`язано Хмельницьку міську раду розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 10.05.2018 та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 межах міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).

Після набрання рішенням законної сили позивач звернулась до Хмельницької міської ради із заявою від 06.02.2019 про добровільне виконання судового рішення.

Рішенням тридцятої сесії Хмельницької міської ради №63 від 17.04.2019 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 з метою передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зазначено, що за даними відділу інформації та кадастрів департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів земельна ділянка по АДРЕСА_1 у власність не передавалася, проте рішенням 30-ої сесії Хмельницької міської ради від 23.03.2006 №21 громадянину ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 м2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , що громадянин ОСОБА_2 має переважне право перед ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки, оскільки до нього надійшов порядковий номер черговості. Крім того, зауважено, що графічні матеріали, додані позивачем до заяви не можуть вважатися такими, що містять місце розташування земельної ділянки, оскільки містять частину території міста Хмельницького, до складу якої входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповіді на клопотання позивача, оскільки пошук такої ділянки до повноважень Хмельницької міської ради не віднесено.

Позивач, вважаючи, що рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради №63 від 17.04.2019 є протиправним та його слід скасувати, звернулася в суд із цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Таким чином, наведені приписи визначають виключну компетенцію міських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом міської ради як суб`єкта права власності на землю.

За змістом частин 1, 3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Тобто, законодавством встановлений вичерпний перелік підстав з яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Суд зазначає, що зазначена в оскарженому рішенні №63 від 17.04.2019 підстава відмови, а саме те, що графічні матеріали, додані до клопотання заявницею, не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, не може бути підставою для відмови у розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки підставою відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскаржене рішення відповідача не відповідає вищевказаним положенням Земельного кодексу України.

Крім того, у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі №2240/2249/18 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, залишеним в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, зазначено, що твердження відповідача про ненадання позивачем графічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельної ділянки не відповідає дійсності.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено форму чи особливі вимоги до графічного матеріалу щодо земельної ділянки.

Згідно із наказом Держземагентства України "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" від 18.05.2010 №376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

У наданому позивачем графічному матеріалі зазначено: назву вулиці і номер земельної ділянки, приблизну площу земельної ділянки та графічне зображення меж земельної ділянки у вигляді замкнутого контуру.

Проте, Хмельницькою міською радою під час прийняття рішення №63 від 17.04.2019 залишено поза увагою встановлені судом обставини.

Щодо посилання відповідачем в рішенні №63 від 17.04.2019 на надання рішенням 30-ої сесії Хмельницької міської ради від 23.03.2006 №21 громадянину ОСОБА_2 згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 м2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , суд вказує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Тобто, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Зазначене, у свою чергу, фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку та, відповідно, відсутність підстав для відмови у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі.

Крім того, відповідач зазначає про те, що надійшов порядковий номер черговості ОСОБА_2 у загальному списку черговості. При цьому, ним не здійснено аналізу наявності (відсутності) в ОСОБА_1 переважного права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради №63 від 17.04.2019.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Хмельницьку міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 межах міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд вважає, що порушенні права позивача мають бути захищені шляхом зобов`язання Хмельницької міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно вимоги щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання Хмельницької міської ради подати звіт по виконанню цього рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду не має підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому у задоволенні вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання цього судового рішення слід відмовити.

Відповідно до частини 1 стани 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради №63 від 17.04.2019.

Зобов`язати Хмельницьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 липня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька міська рада (вул. Гагаріна 3, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 33332218)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап