Рішення № 82752966, 27.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2019 року Справа № 280/1446/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 37941997)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б; код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ДКС України у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі – третя особа, Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові прийняти до виконання виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення з боржника Центрального ОУПФУ на користь позивача коштів у сумі 54823.98 грн.

2) зобов`язати відповідача включити заборгованість перед позивачем за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у сумі 54823.98 грн. до бюджетної програми КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» датою його першого надходження - 15.01.2019.

Крім того, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов`язання керівників відповідача подати до суду звіт про виконання даного рішення у строк, що не перевищує 10 робочих днів (або у інший строк, на розсуд суду) та вирішити питання відшкодування позивачу понесених судових витрат по справі згідно доказів, долучених до її матеріалів, шляхом їх стягнення з відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він подав до відповідача виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018, виданий Київським окружним адміністративним судом, про стягнення з Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя коштів у сумі 54823,98 грн., що є несплаченою пенсією за певний проміжок часу. Проте, всупереч норм чинного законодавства відповідач повернув виконавчий лист з посиланням на пункт 9 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі – Порядок 845), посилаючись на те, що виконавчий лист не підлягає виконанню органом Казначейства, та повідомив про необхідність звернення до органів Пенсійного фонду України. Позивач з посиланням на норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Закону України «Про виконавче провадження» вважає відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа протиправною, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначено судове засідання на 06.05.2019.

24.04.2019 відповідачем подано відзив на адміністративний позов (вх.16661), в якому зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі – Порядок №649), визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Таким чином, на законодавчому рівні встановлено, що починаючи з 28.08.2018 виконання судових рішень, що набрали законної сили після 01.01.2013, стосовно стягнення лише заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, здійснюється відповідно до Порядку №649. Згідно з Порядком №649 органи Пенсійного фонду України ведуть облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Вважає, що в даному випадку для виконання судового рішення позивач повинен подати таке рішення на виконання до відповідного територіального органу Пенсійного фонду. Звертає увагу, що позивачем не подано документи на виконання до органу Пенсійного фонду, а направлено виконавчий документ до виконання до органу державної виконавчої служби, що виключає можливість ствердження, що до повноважень органів Пенсійного фонду не належить виконання судових рішень про стягнення з таких органів пенсійних виплат. Вважає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень, просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.05.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя.

03.05.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.17680), в якому не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що Порядок №649 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки встановлює механізм самостійного виконання органами Пенсійного фонду України судових рішень зобов`язального характеру та суперечить Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою суду від 06.05.2019 розгляд справи вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.05.2019.

07.05.2019 представник третьої особи подав до суду пояснення, в яких зазначив, що на теперішній час позивач перебуває на обліку в Києво-Святошинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області. Зазначене унеможливлює виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 по справі №810/4343/18 Центральним ОУПФУ, оскільки паперова та електронна пенсійна справа позивача знаходиться у вищезазначеному управлінні за місцем реєстрації та проживання позивача, всі нарахування та виплати позивачу, у тому числі за рішенням суду, повинні здійснюватись Києво-Святошинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області.

22.05.2019 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де він підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оскільки на даний час Порядок №649 є чинним, його положення не визнані неконституційними, то твердження позивача щодо незаконності норм Порядку є безпідставними.

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.06.2019.

13.06.2019 представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи кожен окремо звернувся до суду із заявами про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши на їх підставі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, судом встановлено таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №810/4343/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 54 823 грн. 98 коп., що є пенсією за період з серпня 2015 року по травень 2018 року. Стягнуто з Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 3 224 грн. 94 коп., що є пенсією за червень-липень 2018 року (а.с.202 - 210).

20.12.2018 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №810/4343/18 щодо стягнення з Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 54 823 грн. 98 коп., що є пенсією за період з серпня 2015 року по травень 2018 року (а.с.19).

Позивач звернувся до ГУ ДКС України в Запорізькій області із заявою про виконання рішення суду на користь заявника (а.с.15,16).

Листом ГУ ДКС України в Запорізькій області від 15.01.2019 №13-08.3/224-454 виконавчий лист повернуто з посиланням на пункт 9 Порядку №845 та повідомлено, що механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначено Порядком №649. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» набрав чинності 01.01.2013. Таким чином виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після 01.01.2013, не належить до повноважень органів Державної казначейської служби України (а.с.17).

Позивач звернувся до відповідача листом, в якому просив визнати протиправність листа №13-08.3/224-454 від 15.01.2019 та повідомити про готовність включити невиконане грошове зобов`язання за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 до бюджетної програми КПКВ 3504040 (а.с.21-23).

Листом від 04.02.2019 №13-08.3/569-1109 відповідач повідомив позивача, що при здійсненні опрацювання виконавчого документа по справі №810/4343/18 вчиняв дії в межах наданих повноважень (а.с.24).

Також позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про відкриття виконавчого провадження, у якій просив прийняти до примусового виконання виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 (а.с.36-37).

06.02.2019 за вих№1216-6534 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області повідомив позивача про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та роз`яснив, що вищезазначений виконавчий документ необхідно пред`явити безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (а.с.3-41).

Не погодившись з відмовою ГУ ДКС у Запорізькій області прийняти виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду №810/4343/18 від 20.12.2018 до виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, та аргументам учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Так відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За приписами статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» із заявою про виконання рішення суду.

Порядком №845 врегульовано механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку №845 у тексті цього документа термін «боржники» вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення №215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Положення №215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя, яке є боржником за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018, має організаційну правову форму - орган державної влади.

Отже, з огляду на вищезазначені норми суд дійшов висновку, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 9 Порядку №845 передбачено умови, за яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу, а саме: виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для повернення відповідачем виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018 стало те, що виконання зазначеного виконавчого листа не належить до повноважень органів Державної казначейської служби України, оскільки стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат здійснюється відповідно до Порядку №649.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно з пунктами 3, 5, 6, 8, 10 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Порядком №649 врегульовано механізм самостійного виконання органами Пенсійного фонду України судових рішень про нарахування (перерахунок) пенсійних виплат, а розрахунок належних до виплати сум здійснюється та підтверджується самим боржником.

Разом з тим, суд звертає увагу, що сума коштів, які належить сплатити Центральному ОУПФУ м Запоріжжя на користь позивача за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018, визначена судом, а отже така заборгованість має статус заборгованості за судовим рішенням і підлягає виконанню з урахуванням гарантій держави щодо виконання судових рішень.

Суд зазначає, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обов`язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України. При цьому норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» мають імперативний характер та є пріоритетним для застосування у спірних правовідносинах.

Однак, після отримання від позивача виконавчого листа, відповідач замість вчинення дій визначених, Порядком №845, повернув виконавчий лист та фактично запропонував звернутися за добровільним виконанням судового рішення до боржника за виконавчим листом. Проте, такі дії відповідача суперечить приписам Конституції України та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до яких держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, суд приходить висновку, що дії ГУ ДКС України у Запорізькій області щодо повернення виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018 без виконання є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача включити заборгованість перед позивачем, за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у сумі 54823.98 грн. до бюджетної програми КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», необхідно зазначити таке.

Відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина 3 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Положеннями пункту 8 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Відповідно до положень пункту 11 Порядку №845 органи Казначейства здійснюють відкладення безспірного списання коштів у разі: 1) призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо;

4) у випадках, передбачених пунктами 39, 44 і 49 цього Порядку.

Відповідно до пункту 28 Порядку №845, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (пункт 31 Порядку №845).

Аналізуючи вищезазначені норми можна дійти висновку, що відповідно до норм чинного законодавства визначення джерела коштів на погашення заборгованості за судовим рішенням належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та визначати, за якою бюджетною програмою необхідно здійснювати безспірне списання. Крім того, визначенню бюджетної програми для безспірного списання коштів передує певна процедура, яка включає в себе, зокрема, прийняття та реєстрацію заяви про виконання рішення про стягнення коштів та доданих до неї документів; перевірку документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів тощо.

Вимоги позивача фактично зводяться до зобов`язання відповідача включити заборгованість за виконавчим листом про стягнення коштів до бюджетної програми КПКВ 3504040 без дотримання встановлених законодавством вищезазначених процедурних дій.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Системний аналіз положень статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до компетенції такого суб`єкта.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача включити заборгованість перед позивачем, за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у сумі 54823.98 грн. до бюджетної програми КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, про необхідність зобов`язати відповідача прийняти виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 до виконання.

Позивач заявив про вирішення публічно-правового спору у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові прийняти виконавчий лист до виконання.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій щодо повернення виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018.

Таким чином, правильним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо повернення виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018 та зобов`язання відповідача прийняти виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 до виконання.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов`язання керівників відповідача подати до суду звіт про виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин, які б свідчили про намір відповідача ухилитися або у інший спосіб уникнути необхідності виконання даного судового рішення, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.

Також позивачем надані докази понесених витрат на поштові послуги у зв`язку з направленням: 1) виконавчого листа №810/4343/18 до Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі на суму 38,00 грн.; 2) звернення до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на суму 48,20 грн.; 3) адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду на суму 54,20 грн.; 4) відповіді на відзив до Запорізького окружного адміністративного суду на суму 30,00 грн.

За правилами частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа; при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При цьому має бути наявним причино-наслідковий зв`язок між порушеним судовим провадженням та понесеними витратами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати, здійснені сторонами у справі щодо надіслання іншим учасникам справи заяв по суті при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження можна вважати витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Однак, суд зазначає, що виконавчий лист №810/4343/18 та звернення до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не є заявами по суті при розгляді справи, тому витрати понесені у зв`язку з їх направлення засобами поштового зв`язку не можуть вважатися витратами у зв`язку з підготовкою до розгляду справи.

Враховуючи те що, позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з визначенням судом іншого способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне судові витрати зі плати судового збору у розмірі 768,40 грн. та судові витрати, пов`язані з оплатою поштових послуг, в загальній сумі 84,20 грн. стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області щодо повернення виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018 Київського окружного адміністративного суду на підставі листа від 15.01.2019 №13-08.3/224-454.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області прийняти виконавчий лист, виданий Київським окружним адміністративними судом від 20.12.2018 №810/4343/18 до виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області судові витрати у сумі 852,60 грн. (вісімсот п`ятдесят два грн. 60 коп.).

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

4. Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 37941997.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б; код ЄДРПОУ 41248629.

Повне судове рішення складено 27.06.2019.

Суддя М.О. Семененко