Рішення № 82752842, 19.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/403/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Стенавська А.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 – у судове засідання не з`явився;

відповідач: Головне управління ДФС України у Закарпатській області – представник Ігнатенко Ольга Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання дій протиправними та скасування індивідуального акта, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 червня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 01 липня 2019 року.

25 березня 2019 року, фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати дії суб`єкта владних повноважень - Головного Управління Державної Фіскальної Служби у Закарпатській області щодо формування та надіслання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №3599-56 від 27.02.2019 року на ім`я ОСОБА_1 на суму 18276,72 грн. протиправними та такими, що вчинені з порушенням норм діючого законодавства, зокрема Наказу № 449 від 20.04.2015, яким затверджена «Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та з порушенням ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; 2) скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №3599-56 від 27.02.2019 року на ім`я ОСОБА_1 на суму 18276,72 грн. як таку, що вчинена з порушенням норм діючого законодавства.

10 квітня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суд відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

14 травня 2019 року, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №3599-56 від 27.02.2019 року фактично винесене з порушенням вимог та порядку, передбаченим Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне державне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 499, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Також, вказує на порушення відповідачем порядку надіслання податкової вимоги. Звертає увагу на невірно підраховану суму недоїмки, яку слід сплатити, (а.с. 6-11).

03 травня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що необхідно відмовити в позові у зв`язку з тим, що незалежно від того чи отримував позивач доходи та чи здійснював фактично підприємницьку діяльність, він є платником єдиного внеску з 01 січня 2017 року. Станом на 31 січня 2019 року, відповідно до облікових карток за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18 276,72 грн. Вказує на те, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок та те, що позивачем не враховано імперативні норми законодавства щодо нарахування, обчислення та обов`язковості сплати єдиного соціального внеску. Вказує, що податкова вимога була вручена позивачу належним чином 20 березня 2019 року (а.с. 58-60).

14 травня 2019 року, позивача надав до суду відповідь на відзив, де вказує, що вимог про сплату єдиного внеску мало бути щонайменше 14, а не одна за всі попередні роки, бо така винесена з порушенням Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування». Щодо надсилання належним чином податкової вимоги 20 березня 2019 року, вказує, що даний факт тільки підтверджує, що відповідачу відомо яким чином повинна надсилатись податкова вимога.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі. Позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені та відповіді на відзив (а.с. 135-137).

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2015 року, ОСОБА_1 , був зареєстрований Іршавською районною державною адміністрацією Закарпатської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 61-62).

Із доданих відповідачем до відзиву доказів, зокрема інформаційні дані системи блок містять відомості, що 20 квітня 2015 року - позивач взятий податковий облік у Іршавській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (а.с.63), стан - припинено, але не знято з обліку. Дата зняття з обліку - 15 січня 2019 року, ( а.с.63 зворот).

На момент припинення підприємницької діяльності перебував на спрощеній системі оподаткування, що не заперечувалось представником відповідача.

27 лютого 2019 року, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було складено та надіслано позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3599-56, якою орган доходів і зборів вимагав у позивача сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 276, 72 грн. (а.с. 42).

Оскаржувана Вимога про сплату боргу (недоїмки), сформована відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Як слідує з розрахунку єдиного соціального внеску позивача ОСОБА_1 станом на 31 січня 2019 року, недоїмка з ЄСВ виникла у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів мінімального страхового внеску за 2017 рік у розмірі 8 448, 00 грн. та за чотири квартали 2018 року по 2 457, 18 грн., в загальному розмірі 18276, 72 грн.,(а.с.67).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 травня 2019 року №1005297773 - 15 січня 2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною-особою підприємцем за її рішенням, (а.с. 62).

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом оскарження у даній адміністративній справі є податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3599-56 від 27 лютого 2019 року Головного управління ДФС України у Закарпатській області, яка була винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с. 42).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного Управління ДФС у Закарпатській області щодо формування та надіслання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 3599-56 від 27 лютого 2019 року на суму 18276,72 грн., судом встановлено наступні обставини.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI).

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI, визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує, формування та реалізує державну податкову та митну політику.

Згідно з абзацами 1-4 частини першої статті 25 цього Закону, контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. (абз.7 ч.1 ст.5 Закону №2464-VI).

Як було встановлено судом, 15 січня 2019 року, позивач звернувся до державного реєстратора про припинити підприємницьку діяльність, даний факт також підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, (а.с. 61-62).

ОСОБА_1 перебував на обліку в контролюючому органі на загальній системі оподаткування, яка фізична особа- підприємець та відповідно як платник єдиного соціального внеску.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу приписів пункту 1 та пункту 4 частини другої статті 6, абзаців 3 та 4 частини восьмої, частин одинадцятої та дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Представник відповідача в судовому засіданні, стверджувала, що 01 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільнених за ст. 4 закону № 2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Щоквартальний платіж позивача за 2018 рік складає 2 457,18 грн. ( 3723,00*22%)

Слід сказати, що Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ця інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, де за розділом ІІІ (база нарахування та розміри єдиного внеску), пунктом 3 визначено, що для платників зазначених у підпункті 3, а це фізичні особи - підприємці, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку) отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції, після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Оскаржувана податкова вимога № Ф – 3599-56 була сформована контролюючим органом 27 лютого 2019 року та отримана позивачем 20 березня 2019 року. Даний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 69).

Таким чином доводи позивача щодо не надіслання відповідачем податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення є безпідставними та не підтверджені доказами.

Однак, відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що дана вимога була направлена позивачу тільки 18 березня 2019 року, таким чином відповідачем були порушені строки, передбачені пунктом 3 розділу VI Інструкції. Однак, таке порушення, на переконання суду, не може свідчити незаконність сформованої вимоги та бути достатньою підставою для її скасування.

Пункт 4 розділу IV Інструкції, визначає порядок обчислення і строків сплати єдиного внеску платниками - фізичними особами - підприємцями (крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування).

Пунктом 5 розділу IV Інструкції, визначено обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: 1) зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; 2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Вищевказані норми регулюють порядок дій самих платників даної категорії.

Однак, пункт 10 Розділу IV Інструкції, визначає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

За пунктом 3, у випадках передбачених абзацом другим цього пункту, Розділу V цієї Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. вручається вимога платнику протягом 3-х робочих днів з дня її винесення.

Пунктом 4 даного Розділу, також визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) здійснюється на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за визначеними формами.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відповідач не проводив перевірку ФОП ОСОБА_1 та не складав акт перевірки; не перевірялася звітність такого платника що мала подаватися ним до податкового органу; не перевірялися бухгалтерські та інші документи платника єдиного внеску, що підтверджують суми доходу чи виплат на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок; не перевірялася належність ведення бухгалтерських документів, не виносились з цього приводу рішення про застосування штрафних санкцій по несплату, неповну сплату сум єдиного внеску; не приймались рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності передбаченої Законом та для вчинення таких дій так само передувало винесення контролюючим органом акта перевірки чи за даними акта документальної перевірки.

Крім того, стаття 14 Закону №2464-VI, визначає, що органи доходів і зборів зобов`язані в тому числі:

2) щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України про основні показники сплати єдиного внеску. Перелік показників, порядок та строки інформування визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону;

6) надавати безоплатно платникам єдиного внеску в усній та письмовій формі консультації з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, роз`яснювати їхні права і обов`язки.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів не можуть бути достатньою та єдиною підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та свідчать про те, що відповідачем не було дотримано зокрема процедури, що визначена Інструкцією № 449 та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до винесення незаконної вимоги.

Крім того, суд не може погодитися із діями контролюючого органу, що проявилися в розрахунку єдиного соціального внеску позивача ОСОБА_1 за 2017 рік у розмірі 8 448, 00 грн. та за чотири квартали 2018 року по 2 457, 18 грн., в загальному розмірі 18 276, 72 грн.,(а.с.67) з наступних підстав.

Із наявних матеріалів справи, слідує, що відповідачем було надіслано позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3599-56 від 13 листопада 2018 року на суму боргу 15 819,54 грн. та була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана платником 15 грудня 2018 року. На підтвердження даного факту надано копію вимоги та повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення позивачем 15 грудня 2018 року (а.с. 69 зворотня сторона).

Доказів оскарження даної податкової вимоги позивачем суду не було надано, таким чином у відповідності до пункту 5 розділу VI Інструкції, якою врегульовано, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно дочастини другоїстатті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем було протиправно внесено до розрахунку періоди при формуванні податкової вимоги від 27 лютого 2019 року № Ф-3599-56, які були включені до податкової вимоги № Ф-3599-56 від 13 листопада 2018 року на суму боргу 15 819,54 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідач самостійно вказує на той факт, що податкова вимога приймалась на підставі даних інформаційної системи органу доходів і збору, а не на підставі звітності позивача, оскільки він такої не подавав.

Також, відповідач не надав до суду інших доказів, які свідчили б про нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів (акт документальної перевірки).

Крім того, наведені у відзиві на позов правові норми Закону України №2464-VI, якими відповідач обґрунтовує свої доводи є загальними і стосуються процедури стягнення заборгованості по єдиному соціальному внеску.

Водночас, слід зауважити, що як вбачається з письмових пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов, відповідно до яких нарахування єдиного внеску відбувається в автоматичному режимі, а саме на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Щодо доводів відповідача, що незалежно від отриманого доходу, з 01 січня 2017 року, кожна особа, що зареєстрована як фізична особа-підприємець має сплачувати встановлений законом мінімум та неподання такою особою звітів та незнання законів не звільняє її від відповідальності.

З даного приводу, суд вважає зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів, які є обов`язковими для його прийняття та наскільки таке рішення відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Саме по собі право контролюючого органу виносити вимогу про сплату боргу без дотримання встановленої законом процедури та без наявності для цього достатніх правових підстав, не відповідає принципам адміністративного судочинства, зокрема принципу верховенства права, за яким людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, ст. 6 КАС України..

Як вказано у частині першій статті 12 Закону №2464-VI, завданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 12 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У зв`язку з цим відповідачем не доведено суду, що він діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбачених законом. Із наведених відповідачем аргументів не слідує право контролюючого органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки, натомість саме під час проведення документальної перевірки контролюючий орган може встановити чи було отримано платником дохід від здійснення господарської діяльності та визначити базу нарахування єдиного внеску.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не дозволяє контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки саме в автоматичному режимі, що за переконанням суду свідчить про здійснення такого нарахування не відповідачем, як уповноваженим на те органом, а засобами відповідного програмного забезпечення ДФС України, яка є центральним органом в системі органів доходів і зборів і не уповноважена нараховувати єдиний внесок платнику податків, який знаходиться на обліку в територіальному органі доходів і зборів.

З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного Управління ДФС у Закарпатській області щодо формування та надіслання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 3599-56 від 27 лютого 2019 року на суму 18276,72 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 3599-56 від 27 лютого 2019 року Головного управління ДФС у Закарпатській області, судом встановлено наступне.

Вказану вимогу суд розцінює як похідну вимогу від вимоги про визнання протиправними дій Головного Управління ДФС у Закарпатській області щодо формування та надіслання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 3599-56 від 27 лютого 2019 року на суму 18276,72 грн.

Судом встановлено, що дії Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо формування податкової вимоги були протиправними, таким чином дана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню, а відтак дана позовна вимога підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами нарахування позивачу єдиного внеску, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 18276,72 грн., у тому числі доказів, які б свідчили про самостійне нарахування позивачем сум єдиного внеску чи нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів на підставі акта перевірки, суд дійшов висновку про протиправність винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 лютого 2019 року № Ф - 3599-56, у зв`язку з чим позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 689, 40 грн., що підтверджено квитанціями від 22.03.19 № 0.0.1305538519.1 (а.с. 5).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування індивідуального акта - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Головного Управління ДФС у Закарпатській області щодо формування та надіслання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 3599-56 від 27 лютого 2019 року на суму 18276,72 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 3599-56 від 27 лютого 2019 року Головного управління ДФС у Закарпатській області.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) судові витрати у розмірі 2 689, 40 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять грн. 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В. Скраль