Рішення № 82752268, 02.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 р. № 400/928/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001

про:визнання неправомірною та скасування постанови від 23.01.2019,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови від 23.01.2019 р. ВП № 50964078 про стягнення виконавчого збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що виступала майновим поручителем за борговими зобов`язаннями юридичних осіб та надала в іпотеку ЗАТ "ОТП Банк" домоволодіння по АДРЕСА_2 85 АДРЕСА_3 . Відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку. Вартість майна за іпотечним договором складає 140622,00 грн, відтак сума виконавчого збору 2890472,13 грн, яка визначена оскаржуваною постановою, є протиправною.

03.06.2019 р. відповідач подав відзив на позов (а. с. 45-46), відповідно до якого завершення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) не звільняє боржника від сплати виконавчого збору, розмір якого розраховано, виходячи з 10% суми, що підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою від 15.05.2019 р. у відповідача витребувано додаткові докази по справі, які були надані суду 26.06.2019 р.

Ухвалою від 26.06.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

За умовами договору про надання кредитної лінії від 08.05.2007 р. № CR 07-178/400 ЗАТ "ОТП Банк" надало ТОВ "Аннабелла", ТОВ "ТД Аннабелла", ТОВ "Кампо", ТОВ "Каскад-Н", ТОВ "Агрос-Н" і ДП "Аннабелла-Транс" кредитну лінію в сумі 3500000,00 доларів США.

Позивач виступила майновим поручителем за борговими зобов`язаннями ТОВ "Аннабелла", ТОВ "ТД Аннабелла", ТОВ "Кампо", ТОВ "Каскад-Н", ТОВ "Агрос-Н" і ДП "Аннабелла-Транс" і на підставі іпотечного договору від 19.10.2007 р. № PL 07-642/400 передала в іпотеку ЗАТ "ОТП Банк" домоволодіння по АДРЕСА_3 (а. с. 15-22). Загальна вартість нерухомого майна становить 140622,00 грн (п. 3.2 договору).

У п. 4.4. іпотечного договору сторони погодили, що станом на дату укладення договору заставна вартість предмета іпотеки становить 2265652,00 грн (448643,96 доларів США), а зважена вартість – 1472673,78 грн (291618,57 доларів США).

03.11.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис № 8673, яким звернуто стягнення на нерухоме майно позивача – домоволодіння по АДРЕСА_3 , для задоволення вимог ПАТ "ОТП Банк" (яке є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк") на загальну суму 28904721,31 (а. с. 71).

Виконавчий напис від 03.11.2010 р. № 8673 передавався на примусове виконання відповідачу тричі: у 2010 р., 2013 р. і 2016 р.

28.04.2016 р. відділом примусового виконання рішень, який входить до складу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження № 50964078 з примусового виконання виконавчого напису від 03.11.2010 р. № 8673 (а. с. 72-74). 05.04.2018 р. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: домоволодіння позивача по АДРЕСА_3 (а. с. 85-87).

За заявою АТ "ОТП Банк" від 15.01.2019 р. відповідач постановою від 23.01.2019 р. № 50964078 (а. с. 243-249) повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 1404).

Крім того, 23.01.2019 р. відповідачем винесено постанову № 50964078 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 2890472,13 грн (а. с. 13-14).

Станом на дату відкриття виконавчого провадження № 50964078 порядок стягнення виконавчого збору регулювався ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (далі – Закон № 606).

Так, згідно з вказаною статтею у відповідній редакції, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2016 р. № 50964078 позивачу надано строк для самостійного виконання – до 05.05.2016 р. Позивач у вказаний строку виконавчий напис добровільно не виконала.

Пунктом 5 Додатку до Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.04.2015 р. № 614/5 (в редакції на момент відкриття виконавчого провадження № 50964078), постанова про стягнення виконавчого збору повинна бути винесена державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після дня закінчення строку на самостійне виконання.

Однак постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем лише 23.01.2019 р.

Крім того, суд вважає необґрунтованим розмір виконавчого збору.

Так, 05.10.2016 р. набрав чинності Закон № 1404, ч. 2 ст. 27 якого передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З 28.08.2018 р. набрали чинності зміни до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404, відповідно до яких розмір виконавчого збору змінено на 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Саме вказану редакцію ст. 27 Закону № 1404 застосував відповідач при винесенні оскаржуваної постанови.

У постанові від 23.01.2019 р. ВП № 50964078 розмір виконавчого збору розраховано, виходячи з суми боргу за кредитним договором – 28904721,31 грн, однак таку позицію відповідача суд вважає хибною, оскільки ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотечний договір від 19.10.2007 р. № PL 07-642/400 містить три показники вартості предмета іпотеки:

- загальна вартість – 140622,00 грн, згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.09.2007 р. № 15813269 (п. 3.2 договору);

- заставна вартість – 2265652,00 грн, оцінка предмета іпотеки, що здійснюється сторонами договору відповідно до звичайних цін на момент виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки (п. 4.4.1 договору);

- зважена вартість – 1472673,78 грн, розрахункова вартість предмета іпотеки, яка визначається сторонами договору, носить інформативний характер, використовується при розрахунку суми кредиту та розраховується шляхом множення на 0,65 (п. 4.4.2 договору).

Суд погоджується з позицією позивача, що для розрахунку вартості предмета іпотеки не можуть бути застосовані ані заставна вартість, ані зважена вартість. Так, заставна вартість за умовами договору визначається відповідно до звичайних цін на момент виникнення у банка права власності. На день винесення оскаржуваної постанови право власності на предмет іпотеки в іпотекодержателя не виникло. Зважена ж вартість застосовувалась лише для розрахунку суми кредиту, що надавався боржникам за кредитною лінією.

Отже, вартість предмета іпотеки становить 140622,00 грн і саме з вказаної суми мав бути розрахований виконавчий збір. Суть виконавчого напису від 03.11.2010 р. № 8673 полягає у зверненні стягнення на нерухоме майно, а не у стягненні суми заборгованості за кредитним договором.

Крім того, з наданих відповідачем витягів з Автоматизованої системи виконавчих проваджень суд встановив, що вперше виконавчий напис від 03.11.2010 р. № 8673 надійшов до відповідача на примусове виконання 22.11.2010 р. Виконавче провадження № 22817046 відкрито 24.11.2010 р., а 27.02.2012 р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 2890472,13 грн. В подальшому, виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону № 606.

Відповідач ані у відзиві, ані в оскаржуваній постанові не зазначив, чи було стягнуто виконавчий збір за постановою від 27.02.2012 р. у виконавчому провадженні № 22817046. Не надано також доказів виведення постанови від 27.02.2012 р. про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору від 27.02.2012 р. є чинною та належить виконанню з моменту її винесення. ЇЇ невиконання в окремому (виведеному) виконавчому провадженні свідчить про недбале ставлення державних виконавців до своїх посадових обов`язків.

Натомість, у виконавчому провадженні № 50964078 відповідач знову виносить постанову про стягнення виконавчого збору, не виконавши при цьому постанову від 27.02.2012 р. ВП № 22817046.

Враховуючи викладене вище в сукупності, постанова відповідача від 23.01.2019 р. ВП № 50964078 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 2890472,13 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів перед судом правомірність оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 9605,00 грн (а. с. 6, 33). Оскільки головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство юстиції України, саме за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) про визнання неправомірною та скасування постанови від 23.01.2019 р. ВП № 50964078 про стягнення виконавчого збору – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.01.2019 р. ВП № 50964078 про стягнення виконавчого збору.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) судовий збір у сумі 9605,00 грн (дев`ять тисяч шістсот п`ять грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 02.07.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська