Рішення № 82752049, 26.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року м. Київ №320/2080/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом адвоката - самозайнятої особи ОСОБА_1

до Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Державної фіскальної служби України у Київській області

про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся адвокат - самозайнята особа ОСОБА_1 із позовом до Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення від 12.04.2019 №0063845406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску комісії ГУ ДФС у Київській області Києво-Святошинського управління Києво-Святошинської ДПІ (код ДПІ-1013) про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 до 01.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю як адвокат. Позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 15.02.2019, який станом на 31.01.2019 складав 2457, 18 грн. Позивачем 30.03.2019 сплачено вказану суму, що підтверджується квитанцією №0.0.1312153499.1 від 30.03.2019 на суму 2457,18 грн., однак, 20.04.2019 ним було отримано рішення №0063845406 від 12.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахунок) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 5973, 68 грн. На думку позивача, спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки, не дивлячись на мінімальний дохід, позивачем в повному обсязі сплачувався ЄСВ за 2018 рік вчасно та, при зверненні до відповідача, йому в усній формі було повідомлено, що вимога про сплату боргу з ЄСВ від 15.02.2019 в сумі 2457, 18 грн. підлягає скасуванню та вважається зайвою сплатою позивачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

28.05.2019 представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позов, в кому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що позивачем були порушені терміни сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у Київській області за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску накладено штраф на платника у розмірі 20 відсотків своєчасно сплачених сум. На думку відповідача, спірне рішення сформовано правомірно та не підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на неявку позивача та представника відповідача, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у контролюючих органах з 15.03.2011 за №111А, що підтверджується довідкою про взяття на обік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 22.04.2019 №1910131400004.

15.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5837-54, якою повідомлено позивача, що станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати недоїмки по ЄСВ за позивачем рахується у сумі 2457,18 грн.

02.04.2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5 (річна)) за 2018 рік, таблиця нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування якого свідчить про те, що сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації/самостійно визначена сума доходу/частка розподіленого доходу позивача за період січень - грудень 2018 року становить 13064, 46 грн. із щомісячним розміром єдиного внеску 22%, що складає 819, 06 грн. щомісячного внеску.

12.04.2019 відповідачем винесено спірне рішення №0063845406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на позивача накладено штраф у розмірі 3332, 16 грн. та нараховано пеню у розмірі 2641, 52 грн., що в сумі становить 5973,68 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і несплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який є спеціальним законом щодо спірних правовідносин.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 13 Закону №5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що відповідачем нараховано єдиний внесок позивачу за четвертий квартал 2018 року з граничним терміном сплати до 21.01.2019 року у сумі 2457, 18 грн. та за перший квартал 2019 року з граничним терміном сплати до 19.04.2019 у сумі 2757, 18 грн.

15.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5837-54, якою повідомлено позивача, що станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати недоїмки по ЄСВ за позивачем рахується у сумі 2457,18 грн.

Тобто, позивачу був встановлений граничний термін для сплати заборгованості по єдиному внеску у визначений строк, а саме до 19.04.2019.

Матеріали справи свідчать, що 30.03.2019, тобто у визначений відповідачем строк, позивачем була сплачена заборгованість по ЄСВ, що підтверджується квитанцією про сплату від 30.03.2019 №0.0.1312153499.1.

Отже, рішення №0063845406 від 12.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 по 01.04.2019 прийняте відповідачем раніше встановленого граничного строку.

Відповідачем у письмовому відзиві та доданих документах вказане не спростовується. Більш того, у наданому відповідачем розрахунку, сума розрахунку штрафної санкції не відповідає сумі, вказаній у спірному рішенні, а тому взагалі невідомо на підставі яких саме розрахунків відповідачем було прийняте спірне рішення №0063845406 від 12.04.2019, оскільки суду належних доказів відповідачем не було надано.

Відповідно до приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення №0063845406 від 12.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 по 01.04.2019.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення №0063845406 від 12.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 по 01.04.2019, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768, 40 грн. (квитанція від 22.04.2019 № 40729968).

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов адвоката - самозайнятої особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса місце знаходження: АДРЕСА_1 ) до Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029; місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34), - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №0063845406 від 12.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 по 01.04.2019.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Києво - Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029; місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34) на користь адвоката - самозайнятої особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса місце знаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) 40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.