Рішення № 82751974, 27.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. справа № 300/999/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Хімченка В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019,-

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті відповідача №ІФ678/1667/АВ від 20.03.2019 є необґрунтованими, внаслідок чого постанова про накладення штрафу за №ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019, винесена за результатами інспекційного відвідування, підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладені цивільно – правові договори з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виконання підсобних робіт у період з 01.03.2019 по 18.03.2019. Згідно ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Управління Держпраці в Івано-Франківській області вважає, що трудові договори з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було укладено, а тому наймані особи належним чином не оформлені, що є порушенням ст.24 Кодексу законів про працю України. Дані твердження не відповідають дійсності, оскільки після закінчення дії цивільно – правових угод, 19.03.2019 позивачем укладено трудові договори з даними особами та видано відповідні накази про прийняття їх на роботу. Крім цього, висновки відповідача про порушення позивачем ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України зроблено у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України не передбачає застосування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю такого повідомлення та не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. Таким чином рішення про накладення штрафу відповідача підлягає до скасування.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (31.05.2019), відповідно до якого зазначив, що під час позапланового інспекційного відвідування позивача, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області відібрані пояснення у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зазначили, що вони працюють у позивача тривалий термін і трудові договори з ними не укладалися. В даному випадку позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, чим порушено ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. З вказаними працівниками позивачем укладено трудові договори тільки 19.03.2019. При цьому повідомлення про прийняття працівників на роботу направлено територіальному органу Державної фіскальної служби 19.03.2019 о 16 год. 30 хв., тобто до початку їхньої роботи, чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу", що свідчить про недотримання порядку оформлення трудових відносин з працівниками. За вищевказані правопорушення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу, яка прийнята з урахуванням усіх обставин та на підставі норм чинного законодавства.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що між нею та фізичною особи-підприємцем ОСОБА_2 було укладено цивільно – правовий договір на виконання підсобних робіт. В подальшому, 18.03.2019 нею написано заяву про прийняття на роботу до позивача, а 19.03.2019 укладено трудовий договір та ознайомлено з відповідним наказом. Вказала, що відібрані інспектором Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області пояснення не відповідають дійсності на написані ним на власний розсуд.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представника позивача, представника відповідача, свідка дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення, Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Судом встановлено, що в період з 19.03.2019 по 20.03.2019, на підставі наказу від 19.03.2019 № 422-Д, направлення №04-13/15-10/2051 від 19.03.2019, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (а.с. 13, 77, 78).

За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, які зафіксовані в акті №ІФ678/1667/АВ від 20.03.2019. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відмовився від підпису даного акту. Також видано припис за № ІФ678/1667/АВ/П від 02.04.2019, згідно якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 15.04.2019 (а.с. 14 - 17, 19 – 20, 79 – 82, 97).

На підставі вищевказаного акту відповідачем, за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, винесено постанову № ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 375 570 грн. (а.с.22).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Згідно пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Заступником начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області 27.03.2019 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 27.03.2019 № ІФ678/1667/АВ/ТД (а.с.100).

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення).

Відповідачем надіслано позивачу повідомлення №05-07/15-10/2382 від 01.04.2019 про виклик на розгляд справи щодо накладення штрафу, який відбудеться 11.04.2019 (а.с. 18, 101).

За наслідками розгляду справи про накладення штрафу заступником начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області, як вже встановлено судом, винесено постанову за № ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019, згідно якої на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 375 570 грн. (а.с. 21 -22, 104).

Щодо виявленого порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, яке зафіксовано в акті № ІФ678/1667/АВ від 20.03.2019, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В акті відповідача зазначено, що в порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України фізичною – особою підприємцем ОСОБА_2 здійснено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору. Під час інспекційного відвідування позивача 19.03.2019 за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: Рожнятівський район, с. Слобода- Небилівська встановлено, що на робочому місці знаходилися ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_3 працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 приблизно 2 місяці на посаді рамщика. Режим роботи з 08.00 год. до 17.00 год., трудовий договір з ним не укладався. Аналогічні пояснення надав і працівник ОСОБА_8 . Працівник ОСОБА_4 стажується з 11.03.2019, посада різноробочий. Режим роботи з 08.00 год. до 18.00 год., з понеділка по суботу, трудовий договір з ним не укладався. Таким чином, встановлено що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з працівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 трудові договори не укладалися, накази про прийняття на роботу не видавалися, повідомлення про прийняття працівників до органів Державної фіскальної служби не подавалися.

Крім того, накази на прийняття працівників Винника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 видано 19.03.2019, повідомлення в органи Державної фіскальної служби направлено того ж дня в 16 год 30 хв., згідно квитанції №2. Таким чином повідомлення про прийняття на роботу направлено після початку робот згаданих осіб, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.

Судом встановлено, що 01.03.2019 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та громадянином ОСОБА_3 (виконавець) укладено цивільно – правовий договір № 2-ц. Згідно пункту 1.1. даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання з 01.03.2019 до 18.03.2019 на виконання підсобних робіт. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 600 грн. (пункт 2.1 Договору) Згідно пунктів 6.1, 6.2 термін дії договору з 01.03.2019 до 18.03.2019. За угодою сторін та відсутності взаємних претензій договір може бути продовжено на термін 3 дні (а.с. 25).

Позивачем також укладалися того ж самого змісту цивільно – правові договори з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 28, 29).

Відповідач в акті інспекційного відвідування вказує про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині не укладення трудових договорів тільки щодо вищевказаних осіб.

Відомості про укладення цивільно – правового договору з громадянином ОСОБА_11 в матеріалах справи відсутні.

Згідно актів про надання послуг від 18.03.2019 вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконували підсобні роботи, загальна сума робіт (послуг ) – 600 грн. (а.с. 26, 27,30).

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу (надає послуги) відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Однак, відповідно до п. “а” ч.3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Умовами цивільно-правової угоди, укладеної між сторонами, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Зазначені умови притаманні саме договору підряду.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами Кодексу законів про працю України та іншими актами трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Отже, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуги).

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з досліджених судом цивільно – правових договорів, укладених позивачем з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вищевказані особи виконували підсобні роботи з 01.03.2019 до 18.03.2019 та отримали за свої послуги по 600 грн. кожен.

Вищезгадані особи, виконували роботи (надавали послуги) на свій ризик, самостійно організовували їх виконання, на них не розповсюджувалися правила внутрішнього трудового розпорядку, жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи за цими договорами не видавалися, пільги, компенсації, заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни до них не застосовувалися. Оплата праці за роботу (надані послуги) не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, були разовими, проводилися згідно актів і тільки після їх виконання.

Відповідачем надано суду письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відібрані посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до яких останні зазначили про режим роботи, розмір заробітної плати, посади які вони обіймають та інформацію щодо неукладення трудового договору (а.с. 102,103, 104).

Однак, в матеріалах справи містяться нотаріально завірені письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно до яких вони заперечили проти дійсності та правдивості відібраних інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час інспекційного відвідування пояснень, оскільки трудовий договір фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений з ними 19.03.2019, а до того часу з 01.03.2019 по 18.03.2019 вони працювали з позивачем на підставі цивільно – правових договорів. В суді свідок ОСОБА_5 підтвердила роботу в позивача в період з 01.03.2019 по 18.03.2019 на умовах договору підряду, а з 19.03.2019 згідно трудового договору, що викликає в суду обґрунтовані сумніви в належному з`ясуванні відповідачем обставин, достовірності фактів зазначених у акті інспекційного відвідування №ІФ678/1667/АВ від 20.03.2019 (а.с. 121, 122).

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не здобуто та не надано суду доказів на підтвердження порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині неукладення трудового договору з працівниками, зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ІФ678/1667/АВ від 20.03.2019, оскільки наймані працівники в період з 01.03.2019 по 18.03.2019 виконували роботу на умовах цивільно - правового договору, а не трудовго договору.

Судом встановлено, що після закінчення терміну дії цивільно - правових угод №№ 2-ц, 3-ц, 4-ц від 01.03.2019, на підставі заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 18.03.2019, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 19.03.2019 з вищевказаними особами укладено трудові договори про що видано відповідні накази про прийняття їх на роботу (а.с. 31, 32, 33, 34 – 35, 36, 38 – 39, 40, 42 – 43, 44).

Повідомлення про прийняття на роботу до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (Рожнятвське відділення) позивачем направлено 19.03.2019 о 16 год. 30 хв., про що свідчить квитанція № 1 та № 2 від 19.03.2019 (а.с. 46 – 47, 128 - 129).

У постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу" зазначено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Тобто, позивачем порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу".

Крім цього, частина ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України крім обов`язку укладення трудового договору з працівником зобов`язує роботодавця повідомити про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу в оскаржуваній постанові №ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019 штраф на позивача накладено у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Вказаною нормою встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, дана норма, з врахуванням встановлених обставин, передбачає відповідальність за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору. За неповідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу відповідальність визначена в абзаці 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у вигляді штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати.

Однак до такого виду відповідальності позивача не притягнуто.

В підсумку судом не встановлено порушень трудового законодавства яке полягало в допуску позивачем працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору, проте Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області застосовано штраф передбачений абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України виключно за вказане порушення, яке фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не вчинено.

Враховуючи наведене вище, оскільки за порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу" відповідачем до позивача штраф не застосовано, а інших правопорушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 трудового законодавства не встановлено, постанова про накладення штрафу №ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019 підлягає до скасування, а позов до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 775,70 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ678/1667/АВ/П/ТД-ФС від 11.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності,67, м.Івано-Франківськ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 02 липня 2019 р.