Рішення № 82751962, 20.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року (о 17 год. 15 хв.)Справа № 280/1538/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6490-50;

зобов`язати відповідача відкоригувати (зменшити) дані інтегрованої картки платника – ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . по єдиному внеску на суму 15 410,89 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що протягом часу з моменту реєстрації як ФОП і по теперішній час позивачем здійснюється діяльність виключно як ФОП за кодом КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Деклараціями за 2017-2018 роки. Пояснює, що протягом 2017-2018 років щоквартально подавались податкові декларації платника єдиного податку, відповідно до яких здійснена сплата єдиного податку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Вказує також, що з 06.07.2018 та по теперішній час позивач займає посаду керівника Адвокатського об`єднання «Діалог», яке за період з 06.07.2018 по 31.03.2019 як податковий агент сплачувало ЄСВ, виходячи з нарахованої протягом вказаного строку, заробітної плати позивача. Таким чином, на думку позивача, ним було сплачено єдиний соціальний внесок в повному обсязі. Посилається на приписи Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Податковий кодекс України та вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6490-50 від 15.03.2019 винесена з порушенням норм законодавства, а відтак підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки з норм чинного законодавства чітко вбачається, що адвокатська діяльність та діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Крім того, податковим законодавством виключена можливість подвійного обліку особи, яка одночасно здійснює незалежну професійну діяльність та є фізичною особою-підприємцем, що також підтверджується тим, що позивача взято на облік як платника єдиного внеску саме за основним видом економічної діяльності «Діяльність у сфері права» КВЕД 69.10 самозайнята особа, отже зауважує, що в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність відмінною від незалежної професійної діяльності. Вказує, що види діяльності, які здійснюються позивачем як фізичною особою-підприємцем та фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то позивач не має обов`язку подавати звітність як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. Крім того, із посиланням на приписи п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4, 5 ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» наголошує, що перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків як фізична особа-підприємець 3-ї групи єдиного податку за зареєстрованими видами діяльності. Таким чином, нарахування позивачу додаткових сум єдиного внеску за оскаржуваною вимогою та внесення відповідачем інформації про наявність недоїмки у позивача у сумі 15 410,89 грн. в інтегровану картку платника є протиправним, у зв`язку із чим просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6490-50 та зобов`язати відповідача відкоригувати (зменшити) дані інтегрованої картки платника – Швець Д.І. по єдиному внеску на суму 15 410,89 грн.

Ухвалою судді від 22.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 21 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 08 травня 2018 року надав суду відзив (вх. №18547), відповідно до якого із посиланням на приписи ч. 1 ст. 5, п. 1 ч. 2 ст. 6, пп. 6 п. 1 ст. 1, п. 12 ст. 9, п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 3 розділу VI Інструкції №469 вказує, що відповідно до чинного законодавства та на підставі даних Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6490-50 на суму 15 410,89 грн., яка була надіслана поштою 15.03.2019 та отримана платником 27.03.2019. Так, станом на 06.05.2019 у арбітражного керуючого фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг по єдиному внеску становить 12 656,71 грн., який включає борг по строку: 19.07.2018 – 2 827,99 грн., 19.10.2018 – 4 914,36 грн., 21.01.2019 – 4 914,36 грн. Враховуючи вищевикладене, винесена ГУ ДФС у Запорізькій області вищезазначена вимога щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає сплаті. За таких обставин, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

21 травня 2019 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 18 червня 2019 року.

Позивач та представник відповідача кожен окремо звернулись до суду із заявами (вх. від 18.06.2019 №24845 та №24846) про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований 29.05.2006 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради фізичною особою-підприємцем, про що свідчить Свідоцтво Серія НОМЕР_1 , та на даний час перебуває на обліку в Вознесенівському управлінні у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області. Видами економічної діяльності позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є код 69.10 Діяльність у сфері права(основний), 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Крім того, 01.09.2009 позивачем отримано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №759, а 28.05.2013 – Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №944.

З 01 січня 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, 3 група зі ставкою 5 відсотків, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серія №421958 від 30.05.2012.

Протягом 2017-2018 років позивачем щоквартально подавались податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, у тому числі за три квартали 2016 року, 1 квартал 2017 року, півріччя 2017 року, три квартали 2017 року, 2017 рік, 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року, три квартали 2018 року, 2018 рік, які містяться у матеріалах справи, а також щорічно подавались Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2018 роки, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до поданих декларацій за липень 2016 року – березень 2019 року позивачем була здійснена сплата єдиного податку у сумі 385 154,37 грн. та ЄСВ у сумі 21 989,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.07.2016 №2, від 03.10.2016 №4, від 04.04.2017 №1, №2, від 04.07.2017 №3, №4, 02.10.2017 №1, від 25.10.2017 №5, від 05.01.2018 №1, №2, від 04.05.2018 №15, №16, від 03.07.2018 №160, від 06.07.2018 №17, від 12.10.2018 №1, від 01.11.2018 №2, від 11.01.2019 №3, 13.02.2019 №4.

Окрім цього, з 06.07.2018 та по теперішній час позивач займає посаду керівника Адвокатського об`єднання «Діалог», яке за період з липня 2018 року по березень 2019 року (включно) як податковий агент сплачувало ЄСВ, виходячи з нарахованої протягом вказаного строку, заробітної плати позивача, про що свідчить Довідка від 01.04.2019 №7 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) та нарахованої суми єдиного соціального внеску за період з 06.07.2018 по 31.03.2019.

Факт сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за 2017-2018 роки контролюючим органом не заперечується.

Проте, 15 березня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6490-50, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску (недоїмка) становить 15 410,89 грн., яка вручена поштою позивачу 27.03.2019.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» заборгованість ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ виникла 19.04.2018 у сумі 2 345,53 грн. та станом на 30.04.2019 становить 15 410,89 грн., у т.ч. по строку сплати 19.07.2018 – 2 827,99 грн, 19.10.2018 – 4 914,36 грн., 21.01.2019 – 4 914,36 грн.

Вважаючи прийняту відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування та коригування (зменшення) даних інтегрованої картки платника по єдиному внеску на суму 15 410,89 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з вимогами п. 12 ст. 1 Закону № 2464-VІ основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464 визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Як вбачається з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 178.1 статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 65.2 статті 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Пунктом 65.3 статті 65 Податкового кодексу України передбачено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

У відповідності до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Пунктом 178.2 статті 178 Податкового кодексу України передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За приписами ч. 2 та 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як убачається з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Суд зазначає, що системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону №2464 свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Законом №2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

При поєднанні в одній фізичній особі статусу підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність (ФОП), вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Особливістю оподатковування самозайнятих осіб (ФОП), які обрали спрощену систему оподаткування є те, що для такого суб`єкта господарювання сплата податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, податку на майно та деяких інших замінюється на сплату єдиного податку з фіксованою ставкою, що розраховується залежно від виконання певних вимог, як-то обсяг доходу, наявність чи відсутність найманих працівників або їх кількість.

У силу вимог підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від обов`язку нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, з доходів, що отримані в результаті господарської діяльності самозайнятої особи - платника єдиного податку, які оподатковуються єдиним податком.

Як було встановлено судом, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець. З 01.01.2012 ФОП ОСОБА_4 І є платником єдиного податку за ставкою 5% (третя група) за видами господарської діяльності: 69.10 Діяльність у сфері права(основний), 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 .

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, що затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457, клас 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування» включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю.

Цей клас включає також діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, у тому числі як адвокат та арбітражний керуючий, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Окрім цього, суд вказує, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Суд зазначає, що ані з облікової картки, ані з пояснень представника відповідача, не можливо встановити на підставі чого було сформовано спірну вимогу.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Суд зазначає, що контролюючим органом належним чином не доведено наявності підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6490-50 підлягає визнаню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відкоригувати (зменшити) дані інтегрованої картки платника по єдиному внеску на суму, зазначену в спірній вимозі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне задовольнити також зазначену позовну вимогу та зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) шляхом виключення (зменшення) з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 15 410,89 грн., як такої що не передбачено нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6490-50.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області відкоригувати (зменшити) дані інтегрованої картки платника – ОСОБА_1 по єдиному внеску шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 15 410,89 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1 536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак