Постанова № 8274746, 25.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 травня 2009 року Справа № 5020-3/122 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивач, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 04.09.98, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;

представник відповідача, Поліщук Олена Петрівна, довіреність № б/н від 19.03.09, автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;

розглянувши апеляційну скаргу автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 10.04.2009 у справі №5020-3/122

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2

до автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (вул. Гоголя, 26, місто Севастополь, 99011)

про стягнення збитків в розмірі 9793,50 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів про стягнення збитків в сумі 10875,84грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00грн. (а.с. 2-4).

02 квітня 2009 року позивач зменшив суму позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 9 793,50грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00грн. Також позивач просить покласти понесені ним судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо розірвання договору оренди. Позов обґрунтований посиланням на статті 224, 225 Господарського кодексу України та статті 614, 651, 1166, 1167 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.04.2009 (суддя Головко В.О.) у справі № 5020-3/122 позов задоволено частково.

Стягнуто з автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму збитків в розмірі 9335,94 грн., а також судові витрати: державне мито в розмірі 93,35грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 74,47грн. В іншій частині позову відмовлено.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились її доводи, що позивачем було порушено умови договору, внаслідок чого договір оренди був розірваний.

Також, заявник апеляційної скарги вважає, що задоволення господарським судом вимог щодо стягнення моральної шкоди є не правомірним та не відповідає дійсному законодавству.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів був укладений договір оперативної оренди № 1 (а.с.8).

Згідно пункту 1.1. договору, орендар прийняв в строкове платне володіння та користування автомобіль ВАЗ 21063 відповідно акту приймання-передачі.

Пунктом 1.3. договору передбачено розмір навчального часу, який встановлюється орендодавцем із урахування вартості 30-часової програми на цьому автомобілі.

Строк дії договору встановлено з 01 січня 2007 року по 30 листопада 2007 року.

Так, 12 липня 2007 року договір № 1 від 31.12.2007 року був розірваний відповідачем в односторонньому порядку, без згоди позивача.

Таким чином, автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів своїми діями заподіяла збитки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 8493,50грн. Також позивачу було завдано моральної шкоди в розмірі 5000,00грн. та збитки у вигляді витрат на юридичну допомогу в розмірі 800,00 грн. Це і стало підставою для звернення до господарського суду із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про часткове скасування рішення суду виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору оперативної оренди, у звязку з чим підлягають регулюванню загальними положеннями Цивільного кодексу України.

Так, згідно пункту 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 6.1. договору оперативної оренди №1 зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, яка оформлюється протоколом, що становить невід'ємну частину договору.

Так, позивач зазначає, що згоду на розірвання договору оренди він не давав, інших підстав у відповідача також, не було.

Отже, автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів порушила умови договору, чим позивачу було заподіяно збитки у вигляді непотриманого прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 8493,50грн. відповідно до розрахунку (а.с.69).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був звільнений з посади на підставі неналежного використання орендованого автомобіля, а саме для особистих цілей.

Однак, цей висновок є необґрунтованим та не відповідає дійсності. Так згідно рішення господарського суду міста Севастополя від 03 грудня 2007 року у справі №20-11/417 (суддя Дмитрієв В.Є) путьові листи за червень 2007 не містять належних доказів того, що позивач використовував автомобіль для особистих цілей. Із показань спідометру, вказаних в путьових листах, вбачається, що весь пробіг автомобілю за період його експлуатації використовувався в цілях, передбачених договором. Таким чином відповідачем не доведено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 експлуатував автомобіль в особистих цілях.

За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності з вимогами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Також, протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, позивач розраховував користуватися об'єктом оперативної оренди до 30 листопада 2007 року, тобто ще 5 місяців. Втім, внаслідок неправомірних дій відповідача (розірвання договору оренди в односторонньому порядку) був позбавлений такої можливості як і можливості отримання прибутку протягом цього часу.

Так, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що упущена вигода за липень має складати 1041,14грн. (1698,70/31*19, де: 1698,70грн. - середній прибуток за один місяць; 31 дн. - загальна кількість днів липня; 19 дн. - кількість днів липня, що береться до розрахунку, тобто з 13 по 31 липня 2007 року). Упущена вигода за серпень-листопад 2007 року розрахована наступним чином: 1698,70грн.*4=6794,80 грн. Отже, загальна сума упущеної вигоди з 13.07.2007 року по 30.11.2007 року становить 7835,94грн. (1041,14+6794,80).

Згідно з пунктом 4 Указу Президента України № 727 від 03.04.1998. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Отже, позивач не знав і не міг знати 15.06.2007 (останній день закінчення податкового періоду), що відповідач в односторонньому порядку розірве договір оренди 12.07.2007 року, тому не мав можливості своєчасно подати до органів державної податкової служби відповідну заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати по сплаті 500 грн. єдиного податку за липень - вересень 2007 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7835,94грн. упущеної вигоди та 500,00грн. реальних збитків у вигляді сплаті єдиного податку, а разом в сумі 8335,94грн.

А висновки заявника апеляційної скарги, що не має підстав для задоволення позовних вимог судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими.

Також, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом що не має підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 800,00грн., що були понесені ним у зв'язку з отриманням юридичної допомоги.

Отже, позивач не надав суду доказів того, що збитки в розмірі 800,00грн. є безпосереднім наслідком порушення відповідачем умов договору оренди, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення моральної шкоди, то судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 1000,00грн., виходячи з наступного.

Так, відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 23 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи тощо. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на деліктній відповідальності, положення статті 23 Цивільного кодексу України при розгляді спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають застосовуватися з урахуванням приписів статті 1167 цього Кодексу - для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, тобто, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, заподіювана противоправна поведінка, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправною поведінкою та виною.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, визначено, що моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Однак, позивачем не доведено судовій колегії жодного доказу спричинення збитків фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів судова колегія не вбачає, тому рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зазначеній частині, в решті рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103, 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.04.2009 року у справі №5020-3/122 скасувати в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000,00грн., виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 26; ЕДРПОУ 04794356, п/р 26002301976 в СФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324195) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, індетифікаційний номер НОМЕР_1; відомостей про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи немає) суму збитків в розмірі 8335,94грн., в тому числі: 7835,94грн. - упущена вигода; 500,00гн. - збитки від сплати єдиного податку; а також судові витрати: державне мито у сумі 83,35грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 74,47грн.

В іншій частині позову відмовити."

3. Зобов'язати господарський суд міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя

Судді