Рішення № 82746833, 01.07.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2352/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 липня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом директора Приватного підприємства «Луцьк-Ріелт» Бурчака Ю.І ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому після зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 707 137,70 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.01.2018 року між Закритим Акціонерним товариством «ОТП банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № МL-600/002/2008. Згідно з умовами Договору про відступлення права вимоги ПП «Луцьк-Ріелт» було відступлено право вимоги за кредитним договором № МL-600/002/2008 від 04.01.2018 року на загальну суму 68 184, 74 доларів США. Згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.04.2017 року. по справі №456/2521/16-ц позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 462 049, 26 гривень. Однак, відповідачем рішення суду, на день звернення з позовною заявою, не виконано та заборгованості не погашено. Внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань за договором, станом на 25.06.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 707 137,70 гривень, яка включає в себе проценти за користування кредитом та 3% річних.

Представник позивача подав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями та оголошеннями в порядку ст.128 ЦПК України. Також не подала до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 04.01.2018 року між Закритим Акціонерним товариством «ОТП банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № МГ-600/002/2008.

23.10.2018 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія Кредо-Авере» укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1526/а.с.7-8/.

23.10.2018 року між ТзОВ «Фінансова компанія Кредо-Аверс» та ПП «Луцьк-Ріелт» укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1527 /а.с.11-12/. Згідно умов договору про відступлення права вимоги, від ТзОВ «Фінансова компанія Кредо-Аверс» до ПП «Луцьк-Ріелт» перейшло право вимоги за кредитним договором № МL-600/002/2008 від 04.01.2018 року на загальну суму 68 184.74 доларів США.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.04.2017 року по справі №456/2521/16-ц позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 462 049, 26 гривень та судовий збір в розмірі 21 930,74 гривень /а.с.15/. Рішення набрало законної сили 23.06.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вищеназваного судового рішення, 12.12.2017 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист №456/2521/16-ц /а.с.14/.

Відтак, даним рішенням встановлено факт наявності у ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 462 049, 26 гривень.

Так, згідно з кредитним договором, банк надав відповідачу кредит в сумі 105 000.00 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі (п. 1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та умовах, що визначені Кредитним договором (п.п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами).

Згідно п. 1.5.1. частини 2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів здійснюється Відповідачем щомісячно у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, яка враховуючи характер спірних правовідносин підлягає застосуванню у даній справі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджено рішенням Галицького районного суду від 28.04.2017 року у справі №456/2521/16-ц, яке набрало законної сили 23.06.2017 року, про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором договором в сумі 1 462 049,26 гривень та 21 930,74 гривень судового збору.

Враховуючи викладене, оцінюючи надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що відповідач порушив грошове зобов`язання перед позивачем, відтак, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно до статті 625 ЦК України, і є підстави для стягнення з відповідача трьох процентів річних, відповідно до статті 625 ЦК України.

Крім цього, у відповідності до положень ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає, що стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, тобто одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України, відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом. Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно наведеного позивачем розрахунку /а.с.31/, сума боргу за час прострочення становить 96 235,03 гривень - 3% річних та 610 902,67 гривень – проценти за користування кредитом. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд вважає такий належним чином обґрунтованим та мотивованим.

Виходячи з встановлених судом обставин справи, наявного судового рішення про стягнення з відповідача боргу та положень законодавства України, яким регламентовано спірні правовідносини і того, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором перед позивачем не виконав, судом перевірено розрахунок процентів та 3-% річних наданий позивачем, який є обґрунтованим, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитомта 3% річних.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки встановлено, що відповідачем дійсно не виконано грошового зобов`язання, і всього з відповідача слід стягнути 707 137,70 гривень.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, посилання позивача на мотиви заявлених позовних вимог, те що відповідач в судове засідання не з`явилась та не подала суду жодних доказів на спростування вимог позивача, беручи до уваги достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.176 ЦПК України, у разі зменшення розміру позовних вимог, питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч.2 ст.7 цього ж Закону).

Згідно платіжного доручення АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.03.2019 року №302 позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 11 346,83 гривень /а.с.1/.

Таким чином, з урахуванням зменшення позовних вимог, слід повернути позивачу надмірно сплачену ним суму судового збору за подання позову до суду, що становить 739,76 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 10 607,07 гривень (11 346,83 гривень – 739,76 гривень).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.7 ЗУ «Про судовий збір», суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Луцьк-Ріелт» (ідентифікаційний код юридичної особи 40317984) 610 902,67 гривень – процентів за користування кредитом та 96 235,03 гривень - 3% річних, а всього 707 137 гривень 70 копійок боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Луцьк-Ріелт» (ідентифікаційний код юридичної особи 40317984) суму сплаченого судового збору в розмірі 10 607 гривень 07 копійок.

Повернути Приватному підприємству «Луцьк-Ріелт» (ідентифікаційний код юридичної особи 40317984) суму надмірно сплаченого судового збору, що згідно платіжного доручення від 21.03.2019 року №302 у становить 739 гривень 76 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 01 липня 2019 року.