Рішення № 82744996, 21.06.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/6874/16-ц

Провадження № 2/314/22/2019

Повне рішення суду, складено 21 червня 2019 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 11 червня 2019 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя – Кофанов А.В.,

при секретарі – Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", який уточнила під час судового розгляду, і згідно якого вимагає визнати недійсними укладений з відповідачем кредитний договір № ZPVLGA000000088 від 30.07.2007 року.

Як зазначила позивачка у своїй позовній заяві, зазначений кредитний договір був укладений на суму кредиту, яка склала 44000 доларів США. Проте відповідач при укладенні договору не надав позивачці повну інформацію про умови та інші обставини, які стосуються договору, відповідно до положень ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та нормативних актів Національного банку України. Зокрема, при укладенні договору банк: не роз`яснив позивачці про можливе збільшення вартості іноземної влаюти, що призвело до виникнення значного фінансового навантаження; не виконав вимог закону щодо включення у договір детального розпису загальної вартості кредиту, що призвело до фактичного збільшення суми кредитної лінії порівняно з тою, що передбачена у договорі; не надав позичальнику графіку платежів за кредитом; не надав розрахунку реальної процентної ставки за користування кредитом тощо. У зв`язку з цим зміст кредитного договору містить істотні суперечності, а його умови є несправедливими; тим самим позивачку було введено в оману.

Представники відповідача позов не визнали; вважають, що спірний кредитний договір укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними згідно положень ст.ст.628, 629 ЦК України. Крім того, представники відповідача просять застосувати позовну давність до вимог позивачки, врахувавши, що з моменту укладення договору (30.07.2007 року) до моменту звернення до суду (жовтень 2016 року) пройшло більше 3-х років.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін і дослідивши надані йому докази, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Так, згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного кредитного договору), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідачем не подано доказів, що при укладенні кредитного договору з позивачкою ним були дотримані зазначені вимоги ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також, відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного кредитного договору), договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Між тим, умови кредитного договору зазначеним вимогам закону не відповідають, є суперечливими і є такими, що вводять позивачку в оману як споживача фінансової послуги.

Так, відповідно до п.4 глави 3 "Інструкції про касові операції у банках України", затвердженої постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 року, та п.1.8 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року, документальна обґрунтована видача фізичній особі-резиденту готівкового кредиту в іноземній валюті за кредитним договором відбувається шляхом відкриття клієнту поточного рахунку в банку 2620 "Кошти на вимогу фізичній особі" для зарахування на нього суми кредиту з позичкового рахунку 2203 "Довгострокові кредити на поточні потреби, що видані фізичним особам", або іншого рахунку, передбаченого "Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України", затвердженого постановою Правління НБУ № 280 від 17.06.2004 року. Між тим, згідно п.7.1 кредитного договору, передбачена видача кредитних коштів готівкою через касу, що й було зроблено при виконанні договору. З урахуванням цього, сторони, у т.ч. й позивачка, позбавлена можливості документально підтвердити сам факт отримання кредиту, у т.ч. суми і дати його видачі.

Також, відповідно до п.7.1 кредитного договору, позивачка при отриманні кредиту зобов`язалася сплатити відповідачу винагороду "за надання фінансового інструменту" у розмірі 600 доларів США та додатково 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця. Проте зі змісту договору незрозумілим, за які саме послуги та/або продукцію покладено на відповідачку це додаткове грошове зобов`язання; у кредитному договорі відсутній опис щодо визначення вартості кредиту в цій частині, що також суперечить положенням ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивачки, що при укладенні спірного договору вона була введена в оману відповідачем відносно його суттєвих умов.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасників правочину повинно відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п.6 абз.2 ч.11 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавцю забороняється вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою. При цьому, згідно абз.2 ч.2 ст.19 цього Закону, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, банк під час укладання спірного кредитного договору, приховав від позивачки повну та об`єктивну інформацію щодо суми і дати видачі кредиту, кінцевої сукупності вартості кредиту та реальної відсоткової ставки за цим кредитним договором, чим ввів позивачку в оману. Враховуючи, що сам кредитний договір розроблявся відповідачем, і всі вказані недоліки у визначені його умов здійснені виключно на користь відповідача, суд приходить до висновку, що укладення спірного кредитного договору позивачкою було здійснено під впливом обману з боку відповідача.

Згідно абз.1 ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно абз.2 ч.1 ст.229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним кредитного договору № ZPVLGA000000088 від 30.07.2007 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Вирішуючи питання про застосування позовної давності згідно положень ст.ст.256, 257, 267 ЦК України, суд виходить з того, що позивачка ОСОБА_1 була введена в оману відповідачем відносно суттєвих умов договору. Суд погоджується з доводами представника позивачки, обґрунтованими Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, що споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Враховуючи це, суд вважає, що, перебуваючи під впливом обману відповідача, позивачка об`єктивно не могла дізнатися про порушення своїх прав аж до грудня 2014 року, коли вона звернулася за правовою допомогою до адвоката; тому строк позовної давності нею не пропущений.

Таким чином, позов має бути задоволений повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 13, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Цивільний позов:

позивач – ОСОБА_1 , 1964 р.н., РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д,

про визнання кредитного договору недійсним – задовольнити повністю.

Визнати недійсним кредитний договір № ZPVLGА00000088 від 30 липня 2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

11.06.2019 року

Суддя Андрій Валентинович Кофанов

21.06.2019