Рішення № 82744567, 02.07.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6188/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Аллік Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення боргу»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його (позивача) користь заборгованість за грошовим зобов`язанням у розмірі 87948 грн., що складається з:

-грошових коштів, взятих у борг, розміром 22000 грн.;

-інфляційних втрат на суму боргу розміром 15788 грн.;

-3% річних за останні 3 роки розміром 1980 грн.;

- відповідну пеню за несвоєчасне повернення грошового зобов`язання розміром 48180 грн.,

пославшись на таке:

03 лютого 2015 року відповідач взяв у нього в борг 22000 грн., які зобов`язався повернути за першою письмовою вимогою без відстрочок або будь-яких інших умов, про що надав йому відповідну розписку.

09 листопада 2015 року ним на адресу відповідача було направлено листа, у якому він повідомив відповідача про необхідність повернення взятих в борг грошей в повному обсязі.

Вимога про повернення грошових коштів була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яку відповідач отримав 27.11.2015 р.

До теперішнього часу відповідач отримані в борг грошові кошти не повернув.

З моменту отримання належним чином оформленої вимоги починається прострочка зобов`язань.

Індекс інфляції для здійснення розрахунку розміщено на інформаційному ресурсі сайту http: //minhin.com.ua і відповідно складає: за 2015 рік - 143,3%; за 2016 рік - 112,4%; за 2017 рік - 113,7%; 2018 рік (станом на дату складання позовної заяви) - 103,5%.

Виходячи з індексу інфляції, інфляційні втрати склали:

22000*143,3: 100=31526-22000=9,526 грн. інфляційні втрати за 2015 рік,

22000* 112,4:100=24728-22000=2478 грн. інфляційні втрати за 2016 рік,

22000*113,7:100=25014-22000=3014 грн. інфляційні втрати за 2037 рік,

22000*103,5:100=22770-22000=770 грн. інфляційні втрати за 11 місяців 2018 року,

а разом - 15788 грн.

3% річних згідно з п.2 ст.625 ЦК України розраховані за формулою:

(22000 грн.*3) : 100 : 365(366) = 660 грн. за рік *3 роки (за загальним правилом позовної давності) = 1980 грн.

Договором (за текстом розписки) передбачений обов`язок відповідача у разі невиконання грошового зобов`язання сплати пеню у розмірі 0,2 % за кожний день затримки виконання.

Отже, з 28.11.2015 р. по теперішній час відповідач має сплатити йому пеню за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 48180 грн. за таким розрахунком: 1095 діб*44 грн. (0,2% від 22000 грн.).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2019 р. відкрите провадження в цивільній справі №233/6188/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.75).

Судовою ухвалою від 13.06.2019 р. відповідачу ОСОБА_2 було продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву та надання доказів по справі (а.с.85).

Відповідач протягом встановленого судом строку відзив на позовну заяву, всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, не подав.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку:

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2).

За ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2).

Судом встановлено, що 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (позичальникові) грошові кошти в сумі 22000,00 грн., а позичальник ОСОБА_2 зобов`язався повернути позикодавцеві ОСОБА_1 суму позики за письмовою вимогою останнього.

Договір між сторонами був оформлений письмово – розпискою ОСОБА_2 такого змісту:

«Я, ОСОБА_3 , прож. по АДРЕСА_1 , взял в долг 22000 (двадцать две тысячи) гривен у ОСОБА_1 , которые обязуюсь вернуть по письменному требованию. Требование должно быть оформлено заказным письмом с уведомлением. В случае отказа возвратить сумму долга, начисляется пеня 0,2% за каждый день просрочки. 03.02.2015 підпис» (копія – на а.с.60).

09 листопада 2015 року позивачем на адресу відповідача направлено лист про повернення запозиченої останнім грошової суми в повному обсязі (а.с.59).

Як вбачається з картки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, письмову вимогу позивача відповідач отримав власноруч 22.11.2015 р. (зворот а.с.59).

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день ухвалення судового рішення відповідач про повернення позивачу суми боргу суд не повідомив, відповідних доказів не надав.

За приписами ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

За ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути, зокрема грошова сума (ч.1). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2).

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою вимогу стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики в розмірі 22000 грн., позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги стягнення 3% річних, суми втрат від інфляції:

З огляду на положення абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України (якщо строк повернення позики визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором), датою виникнення заборгованості слід вважати 23.12.2015 р., а не з моменту отримання належним чином оформленої вимоги (як помилково вважає позивач).

Кількість днів прострочення з 23.12.2015 р. по 02.07.2019 р. – 1287 днів.

Розрахунок 3% річних

Період розрахункуСума боргу, грн.3% річних, грн.23.12.2015 – 02.07.2019 1287 днів22000,002327,00 грн.

Втрати від інфляції

Місяць року за період розрахункуІндекс інфляції, %грудень місяць 2015100.7січень місяць 2016100.9лютий місяць 201699.6березень місяць 2016101.0квітень місяць 2016103.5травень місяць 2016100.1червень місяць 201699.8липень місяць 201699.9серпень місяць 201699.7вересень місяць 2016101.8жовтень місяць 2016102.8листопад місяць 2016101.8грудень місяць 2016100.9січень місяць 2017101.1лютий місяць 2017101.0березень місяць 2017101.8квітень місяць 2017100.9травень місяць 2017101.3червень місяць 2017101.6липень місяць 2017100.2серпень місяць 201799.9вересень місяць 2017102.0жовтень місяць 2017101.2листопад місяць 2017100.9грудень місяць 2017101.0січень місяць 2018101.5лютий місяць 2018100.9березень місяць 2018101.1квітень місяць 2018100.8травень місяць 2018100.0червень місяць 2018100.0липень місяць 201899.3серпень місяць 2018100.0вересень місяць 2018101.9жовтень місяць 2018101.7листопад місяць 2018101.4грудень місяць 2018100.8січень місяць 2019101.0лютий місяць 2019100.5березень місяць 2019100.9квітень місяць 2019101.0травень місяць 2019100.7червень місяць 2019Індекс не встановлено

Результати розрахунку

Період розрахункуСума боргу, грн.Сума боргу з інфляцією, грн.Інфляційне збільшення боргу, грн.23.12.2015 - 02.07.201922000.0032355.7710355.77

Позивачем до стягнення заявлена сума 3% річних – 1980,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі (в межах заявлених позовних вимог), позов в цій частині – задоволенню.

В частині вимоги стягнення суми інфляційного збільшення позивачем до стягнення заявлена сума інфляційного збільшення в розмірі 15788 грн.

Тож в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок інфляційного збільшення 10355,77 грн.

Щодо вимоги стягнення пені:

Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" накладений мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями.

Так статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань, зокрема за договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Місцем проживання відповідача на весь період виникнення правовідносин за договором позики з позивачем є м. Костянтинівка Донецької області.

Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входять до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені необґрунтованими, позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.

Тож позов підлягає частковому задоволенню на загальну суму 34335,77 грн. = 22000,00 грн. (сума боргу) + 1980,00 грн. (3% річних) + 10355,77 грн. (сума інфляційного збільшення).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в розмірі 879,50 грн. (а.с.74).

Виходячи з положень ч.1 ст.141 ЦПК України, а також положень ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою не може бути нижчим від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення з позовом до суду дорівнювало 704,80 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі нижчої його межі в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до

ОСОБА_2 (зазначена у позовній заяві адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

«про стягнення боргу» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03.02.2015 р. в сумі 34335 (тридцять чотири тисячі триста тридцять п`ять) грн. 77 грн., з яких:

1980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - 3% річних:

10355 (десять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 77 коп. - сума інфляційного збільшення,

а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В частині вимог стягнення пені відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2019 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя