Рішення № 82744558, 20.06.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/541/19

Провадження № 2/304/250/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/541/19 за позовом ОСОБА_1 до Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перечинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 за батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою позицію мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся по батькові ліній ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Так, за життя остання залишила заповіт, яким належний їй житловий будинок заповіла своєму сину ОСОБА_4 . Однак, такий спадщину не прийняв, так як помер ще до відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємці за ним відсутні. У той же час, його батько, ОСОБА_2 , постійно проживав з мамою, ОСОБА_3 , на день її смерті, що встановлено рішенням Перечинського районного суду від 21 травня 2018 року, прийнявши таким чином одноосібно спадщину за нею. Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, залишивши заповіт, яким належний йому житловий будинок АДРЕСА_2 та все належне йому майно заповів йому, своєму сину. Фактом спільного проживання з батьком він прийняв спадщину та оформив право власності на вказаний будинок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. При цьому, до спадщини, що відкрилася після смерті батька, входить також будинок його мами АДРЕСА_1 . Оскільки нотаріусом в оформленні останнього йому було відмовлено за відсутності правовстановлюючого документа на такий, тому просить позов задовольнити.

У підготовче судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та не вирішувати питання розподілу понесених ним судових витрат.

Представник відповідача Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області в підготовче судове засідання також не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечив щодо задоволення позову.

У підготовче судове засідання завідувач Перечинської державної нотаріальної контори як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_1 та мама ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що стверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 29 червня 2017 року (а. с. 8, 9).

Також встановлено, що відповідно до повідомлення Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 02-31/90 від 20 вересня 2018 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була головою домогосподарства АДРЕСА_1 (а. с. 20).

Крім цього встановлено, що ОСОБА_3 на випадок смерті належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 заповіла своєму сину ОСОБА_4 , про що свідчить заповіт від 24 жовтня 1990 року, посвідчений державним нотаріусом Тур`я-Реметівської селищної ради та зареєстрований в реєстрі за № 55 (а. с. 13).

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00018282586 від 29 червня 2017 року. Згідно довідки Тур`я-Реметівської сільської ради № 05/02-37 від 30 червня 2017 року на момент смерті ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3 , а відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 55947442 від 22 квітня 2019 року спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня (а. с. 19).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим Кодексом чинності.

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки спадщина за спадкодавцем ОСОБА_3 відкрилася 23 квітня 1992 року і строк на її прийняття закінчився до набрання чинності ЦК України (01 січня 2004 року), тому суд вважає необхідним застосувати до даних правовідносин норми ЦК УРСР.

Так, відповідно ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Однак, відповідно до ст. 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 цього Кодексу в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Оскільки ОСОБА_4 помер до відкриття спадщини за заповітом, тому після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до повідомлення Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 04/02-37 від 30 червня 2017 року на момент смерті ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не було (а. с. 15), рішенням Перечинського районного суду від 14 травня 2018 року встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17-18).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 55947460 від 22 квітня 2019 року спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня (а. с. 46).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК Української РСР, фактично вступив в управління спадковим майном, згідно ст. 553 цього Кодексу від прийняття спадщини не відмовився, а інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , не встановлено (а. с. 17-18, 46), тому він вважається таким, що прийняв її одноосібно.

Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району 09 червня 2007 року (а. с. 6).

ОСОБА_2 на випадок смерті житловий будинок разом з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , та все належне йому майно на день смерті заповів своєму синові ОСОБА_1 , про що свідчить дублікат заповіту від 21 грудня 2005 року, посвідчений у виконкомі Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області та зареєстрований в реєстрі за № 156/07-05 (а. с. 10).

З копії спадкової справи за № 30/2016, заведеної Перечинською державною нотаріальною конторою на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом оформив у встановленому законом порядку право на частину спадкового майна (а. с. 50-79).

Відповідно до повідомлень Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області ОСОБА_2 . на момент смерті був зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_1 , 1976 року народження (а. с. 12, 59).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не відмовився від неї, прийняв частину спадкового майна, а інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 (а. с. 12, 50-79), не встановлено, тому позивач прийняв таку одноосібно.

Разом з цим, відповідно до повідомлення Перечинської державної нотаріальної контори за вих. № 86/01-16 від 11 вересня 2018 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у оформленні спадщини за спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки документ, що посвідчує право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутній (а. с. 23).

Згідно повідомлення Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 02-31/87 від 06 вересня 2018 року в переданому Перечинською районною радою архіві БТІ с. Тур`я-Ремета наявна інвентарна справа на житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно якої забудовником вказаного будинку була ОСОБА_3 (рік побудови 1964). Крім цього, у інвентарній справі наявні відомості про право власності на будинок АДРЕСА_1 (якому після перейменування присвоєну поштову адресу АДРЕСА_1 , внесене до реєстрової книги № 3 за реєстраційним № 427 від 26 грудня 1973 року згідно свідоцтва про право власності від 15 жовтня 1973 року, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення Тур`я-Реметівської сільської ради № 34 від 16 липня 1973 року. Разом з цим, вказане свідоцтво у матеріалах справи відсутнє (а. с. 22).

За таких обставин, у відповідь на запит щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Тур`я -Реметівська сільска рада повідомила, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Дублікатом документу є другий примірник документу, який має таку саму юридичну силу, як і оригінал, тобто документ повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Видача документа полягає у відтворенні тексту документу, дублікат якого видається. Оскільки свідоцтво про право власності у інвентаризаційній справі архіву БТІ відсутнє, відтак видати його дублікат немає можливості (а. с. 21).

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 одноосібно успадкував майно після смерті батька ОСОБА_2 , однак у нього існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту - визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № 38040 від 14 березня 2019 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 1 124,53 грн. судового збору (а. с. 1).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, останній, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених ним судових витрат, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 524-525, 529 ч. 1, 548, 549, 553 ЦК Української РСР, ст. ст. 328, 331, 1216-1218, 1241, 1268-1270, 1296, 1297, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (89221, Закарпатська область, Перечинський район, с. Тур`я-Ремета, вул. Тканка, № 1; код в ЄДРПОУ 04351280), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перечинська державна нотаріальна контора (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул.Ужгородська, № 43; код в ЄДРПОУ 02883972) про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.