Рішення № 82744170, 01.07.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1861/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/1861/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник ОСОБА_2 .Г., Пинзіна Ю.О.)

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 15256,71 грн., пославшись на таке:

З 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» оператором при черговому по станції виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 19170,84 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 15256,71 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Добровільно сплатити їй заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 27.03.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі а підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.21-23), в яких зауважив на такому:

Позивачу слід було передати на підконтрольну територію України належним чином завірені копії документів за період з березня 2017 року по 17.07.2017 р. згідно з Наказом №899-Н від 26.06.2017 р. «Про введення в дію порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», такі як: - копія особової картки форми П-2 за період працевлаштування в ПАТ «Укрзалізниця»; - копія трудової книжки; - копія паспорту та ідентифікаційного коду; - копії наказів про відпустку; - копії особового рахунку форми НОМЕР_1 ; - копії наказів про надання матеріальної допомоги відповідно до Колективного договору; - копії сертифікатів профільних спеціалістів; - копія протоколу засідання комісії зі встановлення стажу роботи та розміру вихідної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію в разі звільнення на пенсію,

а також оригінали табелю обліку робочого часу; наказу про звільнення або переведення в інший структурний підрозділ регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»; нарядів на відрядні роботи; маршрутів локомотивних бригад; наказів про встановлення доплат та надбавок; перелік разових та приміських квитків, виданих для особистих потреб працівників форми АБУ-4а; довідку по депонованій заробітній платі окремо по кожному працівнику Дирекції; довідку-розрахунок за спецодяг та спецвзуття, що залишається за працівником відповідно до п.6.5 Колективного договору або про відсутність такого; листка непрацездатності; довідки ОК-5; протоколу робочої комісії з соціального страхування; документів (квитанцій про оплату медогляду); заяви на відшкодування витрат на медогляд; наказу про звільнення у зв`язку з виходом на пенсію; виконавчого листа або у разі відсутності особову заяву працівника на утримання; документів на право податкової пільги; документи на підтвердження інвалідності,

а також інші первинні та розпорядчі документи, що пов`язані з оплатою заробітної плати.

Документи на виплату розрахункових позивача до регіональної філії «Донецька залізниця» не надходили, що унеможливлює виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Наказом визначено для працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» початок простою з березня 2017 року та зазначено на час простою робітникам приходити на свої робочі місця згідно з графіком роботи.

Проте, Позивач до АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» за період з березня по теперішній час не надав документального підтвердження присутності його на роботі на час простою (табель обліку використання робочого часу типової форми №П-5).

Згідно з Науково-правовим висновком Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 р. №126/2/21/-10-10.2 пункту 7, втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 область, м. Донецьк, вул. Артема,68, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20.03.2017 р. щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47,83,115 і 116 КЗпП України, а саме видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність з 17.03.2017 р. вини ПАТ «Українська залізниця» у несвоєчасному розрахунку з робітниками

Також, за період з 01.03.2017 р. по 15.03.2017 р. ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 926,02 грн., отримана 07.09.2017 р. у касі Дирекції м. Лиман.

З 16.03.2017 р. від бухгалтерії виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве сортувальна» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів та інше.

Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період березень-липень 2017 року відсутня.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.04.1990 р. перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах – працювала на Станції Дебальцеве-Сортувальна ДП «Донецька залізниця».

17.07.2017 р. звільнена у зв`язку зі скороченням штату – п.1 ст.40 КЗпП України.

Законом України від 23.02.2012 р. №4442-ІV Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізоване шляхом злиття в регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 р. №303 Станція Дебальцеве-Сортувальна ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.07-08) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданих позивачем довідок (а.с.9,10) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 19117,84 грн., у тому числі: березень – 2468,05 грн., квітень – 2646,38 грн., травень – 432,73 грн., червень – 0,00 грн., липень – 13570,68 грн.

Сума до виплати визначена в розмірі 15256,71 грн., у тому числі: березень – 1962,55 грн., квітень – 2104,36 грн., травень – 344,10 грн., червень – 0,00 грн., липень – 10845,70 грн.

Видатковим касовим ордером №1348 від 07.09.2017 р. (а.с.35) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 926,02 грн., який відповідає розміру її нарахування з врахуванням утримань в означений період (довідка №314/2 від 24.04.2019 р. – на а.с.34).

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у загальному розмірі 14330,69 грн. = 15256,71 грн. – 926,02 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем як роботодавцем позивача підтверджена та обставина, що у спірний період часу останній перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, що ним підтверджено, факт наявності заборгованості перед позивачем із заробітної не спростував.

Надані позивачем довідки на підтвердження розміру заборгованості підписані посадовими особами підприємства відповідача. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції відповідачем не надано.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність заборгованості по заробітній платі позивачу, як такі, що об`єктивно не підтверджені.

Сам відповідач вказав на обставину відсутності відомостей про заборгованість зі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця» і не спростував обставину нарахування позивачу заробітної плати у спірний період та виплати її у повному обсязі.

При цьому суд зауважує на тому, що діюче законодавство не покладає на робітника обов`язку по наданню роботодавцю відомостей на підтвердження виконання трудової функції для нарахування заробітної плати.

Не зважає суд і на посилання відповідача на перебування позивача в спірний період часу в простою згідно з Наказом №899-Н від 26.06.2017 р. «Про введення в дію порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень», яким визначено для працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» початок простою з березня 2017 року та зазначено, на час простою робітникам приходити на свої робочі місця згідно з графіком роботи, як не підтверджені відповідним доказом.

Також не бере суд до уваги й посилання відповідача на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили» від 16.01.2018 р. №126/2/21-10.2 (а.с.31-39),

оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставою порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці. Крім того, такий висновок (його копія) відповідачем суду не наданий.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 НОМЕР_3 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року розмірі 14330 (чотирнадцять тисяч триста тридцять) грн. 69 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя