Ухвала суду № 82743862, 02.07.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________02.07.2019

Справа № 480/1141/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва в складі:

Головуючого судді - Лагоди К.О.

секретар - Шаповалової О.І.

за участю прокурора – Дьяченко Л.М., Войтовича О.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Калаянова І.В., Білоус А.М.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 20.06.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з угодою про визнання винуватості від 23 червня 2018 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Бедрековським М.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018000000001510 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кир`яківка, Миколаївського району, Миколаївської області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2018 року до Центрального районного суду м. Миколаєва з Апеляційного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000001510, внесеному 20.06.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України з укладеною угодою від 23.06.2018 року про визнання винуватості між обвинувачуваним ОСОБА_1 та прокурором Бедрековським М.М.

Згідно обвинувального акту, поданого до суду, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб і його дії кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно угоди про визнання винуватості від 23 червня 2018 року, ОСОБА_1 повністю беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного вище діяння за викладених вище обставин. Так само, обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим в обсязі наведеного вище обвинувачення під час судового засідання.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості від 23 червня 2018 року, обвинуваченому ОСОБА_1 буде призначено покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК Україниу вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

В підготовчому судовому засіданні прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Войтовичем О.М. підтримано угоду про визнання винуватості від 23 червня 2018 року 2018 року, укладену між прокурором Бедрековським М.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 , відповідно до якої сторонами узгоджене покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Захисник обвинуваченого – адвокат Білоус А.Р. у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисним та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив свою добровільну позицію щодо укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити та призначити йому покарання узгоджене з прокурором.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст наданої угоди про визнання винуватості від 23 червня 2018 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Бедрековським М.М. у кримінальному провадженні № 42018000000001510, відомості про яке внесено 20.06.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд приходить до переконання про неможливість затвердження даної угоди з підстав суттєвої невідповідності її умов інтересам суспільства, очевидної неможливості виконанням обвинуваченим взятих на себе зобов`язань та відсутності фактичних підстав для визнання винуватості, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, крім іншого, може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону. В частині 7 ст. 474 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону, а також, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобов`язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст. ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.

Між тим, як вбачається із змісту наданої суду угоди про визнання винуватості, в супереч зазначеним вище вимогам Кримінального процесуального кодексу України, прокурор підійшов до встановлення вказаних обставин формально, про що свідчить відсутність конкретизації, у чому полягає визнання суспільного інтересу забезпечення швидкого судового провадження за цим обвинуваченням, обмежившись лише загальною фразою.

Крім того, прокурор поряд з вище наведеним, вважає визнання вини обвинуваченим, обставиною, що повинна враховуватись ним при укладенні угоди про визнання винуватості, у той час, коли це є беззастережною умовою укладення такої угоди та, само по собі визнання винуватості ОСОБА_1 не розкриває ступінь та характер сприяння з його боку у проведенні кримінального провадження.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 показав суду, що згідно повістки слідчого, він поїхав потягом до м. Києва, де його на автомобілі зустрів адвокат, який був присутній при укладанні відповідної угоди. Чмеренко ОСОБА_2 зазначив, що права йому роз`ясняли, адвокат був присутній, однак більшість з того, що відбувалась при укладанні угоди йому не було зрозуміло.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що визнає себе винним в тому, що надав незнайомому чоловіку свої документи, спочатку вказавши, що його звали ОСОБА_3 , а після перерви у судовому засіданні зазначив, що ім`я особи, якій він надав свої документи і підписував папери, отримавши за це кошти в сумі приблизно дві тисячі гривень, звали ОСОБА_4 .

В той же час ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що "усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього власника товариства, достовірно знаючи, що товариство перереєструється на його ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, ОСОБА_1 перебуваючи на вул. Центральній у с. Сливино Миколаївського району Миколаївської області, точного місця та часу досудовим розслідуванням не встановлено, з корисливих мотивів, погодився на таку пропозицію, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем у родині".

Крім цього, ОСОБА_1 зауважив, що спілкувався лише з однією особою для підпису паперів на підставі наданих ним особистих документів, в той час, як органом досудового розслідування йому інкриміновано, що він діяв "в співучасті з невстановленими слідством особами, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) – Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛС-ЛТД» (код ЄДРПОУ 40930943) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у надані послуг іншим суб`єктом підприємницької діяльності реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій; формування витрат та податкового кредиту іншим суб`єктом підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг".

Крім того, вчинення ОСОБА_1 злочину групою осіб за попередньою змовою, зокрема, зазначено в обвинувальному акті, як обставину, що обтяжує його покарання. Обвинувачений пояснив при цьому суду, що має середньо-спеціальну освіту повара і офіціанта, а в період інкримінованого йому злочину роздавав на вулиці листівки і цим заробляв собі на життя.

Таким чином, судом під час розгляду угоди про визнання винуватості від 23 червня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 фактично не визнає пред`явлене йому органом досудового розслідування обвинувачення, виходячи з наданих ним показів у судовому засіданні та не розуміє його сутність.

Разом із цим, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання необхідно суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину необхідно виходити не тільки з класифікації злочинів відповідно до ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, характер і ступінь наслідків, що настали тощо).

Так, із змісту угоди про визнання винуватості, укладеної 23 червня 2018 року з обвинуваченим ОСОБА_1 , визначено покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Разом із тим, обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що працює прибиральником і його місячний сукупний дохід становить 3300 гривень. Однак, суду, протягом усього періоду судового розгляду, не надано жодного документального підтвердження наявності роботи у обвинуваченого та наявності доходу, який дає йому змогу виконати узгоджену міру покарання у вигляді значної для обвинуваченого суми штрафу, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що існує очевидна неможливість виконання обвинуваченим умови щодо сплати штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, враховуючі його матеріальне становище, що відповідно до вимог п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови у задоволенні угоди.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що надана суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню з підстав суттєвої невідповідності її умов інтересам суспільства, очевидної неможливості виконанням обвинуваченим взятих на себе зобов`язань та відсутності фактичних підстав для визнання винуватості.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 372, 470, 474 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди про визнання винуватості від 23 червня 2018 року, укладеної між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Бедрековським Максимом Михайловичем та обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018000000001510, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2018 року – відмовити.

Обвинувальний акт, складений під час досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42018000000001510 - повернути прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: К.О. Лагода