Рішення № 82743441, 01.04.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/540/13-ц

Провадження № 2/488/5/19 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючої судді Лазаревої Г.М.,

при секретарі Чуб Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ УСК «Гарант-Авто»,ТОВ «Миколаїв-Авто», МТСБУ України, третьої особи ОСОБА_3 «про відшкодування шкоди спричиненої джерелом підвищеної безпеки»

В С Т А Н О В И В :

06.02.2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на ті обставини, що 4 грудня 2009 року приблизно о 17.20 год. вона та її мати ОСОБА_4 переходили проїжджу частину пр. Жовтневого в районі будинку № АДРЕСА_1 поза пішохідним переходом. Через темний час доби, дощ, обмежену оглядовість не помітили, що с правого боку рухався автомобіль «Мерседес-313», д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 маршрутне таксі № 2, в якому знаходились пасажири. Водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем на підставі домовленості, виданої ОСОБА_3 , також не помітив їх та почав гальмування тільки після того, як вдарив їх правою передньою частиною автомобіля. В результаті цього удару мати позивача померла на місці ДТП, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, де перебувала на лікуванні з 04.12.2009 р. по 23.02.2010 р. В теперішній час позивач є інвалідом 1 групи.

Матеріали ДТП, від якого постраждала, були предметом розгляду кримінальної справи № 09430072 слідчого управління УМВС України в Миколаївській області, яке було закрито 4 жовтня 2010 року за відсутністю складу злочину передбаченого ст. 286 КК України в діях водія ОСОБА_2

Внаслідок ушкодження здоров`я та втрати працездатності не отримала заробітну плату в сумі 9808 грн. Витратила грошові кошти на придбання ліків, медичну допомогу та інше на суму 31192 грн., потребує санаторно-курортного лікуванняі, середня вартість путівки складає 3000 грн.

Крім того внаслідок ДТП відповідачем було спричинено моральну шкоду, так як втратила мати, здоров`я, що вплинуло на реалізацію намірів, втратила роботу через інвалідність.

Зазначені обставини підтверджуються висновками судово-медичної експертизи проведеної в період часу з 26.05.2010 р. по 11.06.2010р. Згідно висновку експерта № 1154 одержала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 400000 грн., враховуючи інфляцію.

Відповідно до п.2 ППВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 і ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, пов`язану з використанням джерела підвищеної небезпеки відповідає за спричинену шкоду, якщо не доведе, що шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. З викладеного вище вбачається, що непереборна сила або умисел щодо спричинення шкоди відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1167, 1187, 1192, 1194, 1195. 1202 ЦК України позивач просив, згідно уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача ПАТ УСК «Гарант-Авто» 51000 грн. В рахунок відшкодування шкоди 51000 грн., та 2550,00 грн. 5% від 51000 в рахунок вілшкодування моральної шкоди, за шкоду спричинену здоров`ю, а саме 2550 грн, стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «Миколаїв-Авто» матеріальну шкоду 4339, 00 грн., 400000 моральної шкоди в зв`язку зі смертю матері та втратою позивачем працездатності.

В судове засідання надійшла заява представника позивача про підтримання позовних вимог, розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі повідомлялись про час розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки невідомі.

Як вбачається з письмових заперечень ОСОБА_2 останній зазначив, що відповідно до ст. 1193 ЦК України шкода завдана потерпілому внаслідок його умислу не відшкодовується. Так як постановою про закриття криінального провадження відносно ОСОБА_2 встановлена груба необережність потерпілих внаслідок ДТП щодо даноїподії, то вбачає підстави застосування вказаної статті. Крім того , його цивільна відповідальність була застрахована, страхова компанія була попереджена про страховий випадок. Крім того позивачка не довела розмір вартості придбаних ліків та заробітної плати втрачений нею. Просить також відмовити в позові, застосувавши строк позовної давності.

Як вбачається з письмових пояснень СК «Гарант-Авто» в ПАТ «УСК «Гарант-Авто»

було застраховано цивільно-правову відповідальність ТОВ «Миколаїв-Авто», письмових звернень щодо виплати страхування від даної організації не надходило, крім того немає документів які б доводили законність керування на момент ДТП водієм ОСОБА_2 транспортним засобом, тому страхова компанія не несе відповідальності за шкоду спричинену з вини ОСОБА_2 , заява позивача про виплату страхового відшкодування також не містить всіх документів, що передбачені законом для такого звернення.

Як вбачається з письмових пояснень представника ТОВ «Миколаїв-Авто» вважає позовні вимоги щодо даної організації такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів документально заявлену матеріальну шкоду, крім того страховика було повідомлено про настання страхового випадку, що зафіксовано в журналі, що підтверджується листом ПАТ «УСК «Гарант-Автио» від 15.08.2013 р. Моральну шкоду вважають, має відшкодовувавти водій, згідно ст. 1167 ЦК України, враховуючи грубу необережність потерпілих щодо настання шкоди. (ст.1193 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з копії постанови від 04.10.2010 р. про закриття кримінальної справи кримінальну справу відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 286 КК України з тих підстав, що згідно висновків судово=автотехнічної експертизи від 16.02.2010 р. водій автомобіля, тобто ОСОБА_2 не мав в своєму розпорядженні технічної можливості відвернути наїзд на пішоходів шляхом застосування гальмування з моменту настання небезпеки для руху.

Крім того як вбачається з вказаної постанови в діяї водія ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху, що мали наслідком настання ДТП, не вбачається.

Відносно події ДТП в постанові зазначено, що при проїздів районі будинку АДРЕСА_1 Жовтневому ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Почали перетинати проїжджу частину зліва направо відносно руху автомобіля «Мерседес», при цьому грубо порушили вимоги п.п. 4,4., 4.7. , 4.14, «а», «г», тобто виявили неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед виходом на проїжджу частину поза пішохідним переходом не переконались у відсутності небезпеки, в умовах темного часу доби і недостатньої оглядовості не виявили себе, мали можливість та повинніф були виявити, що справа від них наближається транспортний засіб, не зупинились, не пропустили його, а продовжили рух вперед внаслідок чого правою передньою частиною автомобіля «Мерседес» були збиті.

Внаслідок ДТП ОСОБА_4 померла на місці події. Причина смерті внаслідок ДТП встановлена висновком судово-медичної експертизи № 1951 від 14.01.2010 р.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 1154 від 11.06.2010 р. ОСОБА_1 отримала внаслідок ДТП численні тяжкі тілесні ушкодження,

Як вбачається з матеріалів виписного епікризу ОСОБА_1 від 30.03.2018 р. та копії довідки МСЕК від 17.04.2018 р. внаслідок ушкодження здоров`я через ДТП ОСОБА_1 було встановлено першу группу інвалідності безстроково.

Як вбачається з копії рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третіх осіб ОСОБА_2 , «Авто-Віола=Плюс» «про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП» в позовних вимогах було відмовлено через те, що на момент скаєння ДТП ОСОБА_3 . Не булла володільцем автомобіля, оскільки ОСОБА_2 на відповідній правовій підставі володів та здійснював фактичне володіння зазначеним автомобілем.

Як вбачається з лікарні (а. с. 10) медичні засоби були придбані ОСОБА_1 за особисті кошти.

Як вбачається з копії полісу страхування цивільної відповідальності від 01.04.2009 року за цим полісом застрахована цивільна відповідальність ТОВ «Миколаїв- Авто», договір укладений з компанією Дженералі- ОСОБА_6 на період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., автомобіль, що є об`єктом страхування вказаний MERCEDES-BENZ-313, н/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску.

Як вбачається з копії талону проходження державного технічного огляду даний автомобіль пройшов огляд 09.2009 року.

Як вбачається з копії тимчасового реєстраційного талону вказаного транспортного засобу власником вказаного автомобіля зазначено ТОВ «Миколаїв-Авто» (а. с. 37).

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником останнього вказана ОСОБА_7 з 2007 р. Як вбачається з копії довіреності від 13.10.2009 р. ОСОБА_8 уповноважує ОСОБА_2 представляти її інтереси в будь-яких підприємствах, установах та організаціях по всім питанням, що пов`язані з експлуатацією належного їй на праві власності транспортного засобу автобуса марки MERCEDES-BENZ-313, н/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску в зв`язку з чим надає ОСОБА_2 право управляти вищевказаним транспортним засобом, проводити технічний огляд, визначати на власний розсуд місце стоянки транспортного засобу подавати та одержувати необхідні довідки та документи, а також вчиняти інші юридично значимі дії пов`язані з довіреністю. Довіреність видано строком на 3 роки.

Відповідно до відповіді адвокату ПП «Авто-Віола-Плюс» від 09.10.2013 р. (а. с. 72) транспортний засіб MERCEDES-BENZ-313, н/з НОМЕР_1 було залучено до перевезення пасажирів тимчасово до обслуговування міського автобусного маршруту № 2 за Договором про співпрацю з власником транспортного засобу, приватним підприємцем ОСОБА_9 . Зазначений транспортний засіб не належав та не належить ПП «Авто-Віола-Плюс».

Водія вказаного транспортного засобу до штату підприємства-перевізника не зараховувалося. Вілповідно до чинного законодавства та Договору про співпрацю трудові відносини між власником транспортного засобу та водієм будуються самостійно, у відповідності до вимог КУпП.

Враховуючи факт не належності т/з до транспортних засобів підприємства, керівництвом ПП «Авто-Віола плюс» службового розслідування за фактом ДТП 04.12.2009 року не проводилося.

Як вбачається з підрахунків наданих стороною позивача, згідно чеків за період з 2009 р.по 2013 р.на придбання лікарських засобів для ОСОБА_1 було витрачено 27994,87 грн.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При цьому відповідно до роз`яснень п.2 ППВСУ № 6 від 27.03.1992 з наступними змінами нехтування правилами безпеки руху, а не проста необачність є проявою грубої необережності потерпілого і підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної аюо юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям…

Відповідно до п.4, п.5 ППВСУ № 6 від 27.03.1992 з наступними змінами :

«Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і таке інше).

При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією у трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інщих умовах вона була працівником цієї організації»

За таких обставин вбачається висновок про правомірність вимог про відшкодування шкоди заявлених до ОСОБА_2 , оскільки доказів перебування у трудових відносинах водія транспортного засобу з ТОВ "Миколаїв-Авто" не додано.

Відносно відшкодування моральної шкоди, то суд вважає останню такою, що має бути відшкодована вказаним відповідачем.

Розмір вішкодування моральної шкоди відповідно до п.9 вказаної ППВСУ суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих обставинах і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 3 вказаної норми моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позовні вимоги до інших відповідачів з вказаних підстав вбачаються недоведеними

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259,263, 264, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В

:

Стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 400000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського Апеляційного суду в 30-денний строк.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому провного заочного рішення суду.

Суддя: Г.М. Лазарева