Ухвала суду № 82741805, 27.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14949/19

Провадження № 1-кс/520/7989/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Копач Д.І., захисника підозрюваного – адвоката Климчицького К.Б., підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Південного регіону України Копач Д.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42019160690000048 від 24.06.2019 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стебне, Звенигородського району, Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, військовозобов'язаного, раніше судимого Голопристанським районним судом Херсонської області від 20.02.2019 року за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ході досудового розслідування встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої віднесено до переліку видів майна, що не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України без передбаченого законом спеціального дозволу.

Відповідно до п.п. 1, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, визначає, що дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян; видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, перевезення і використання вибухових речовин здійснюється у порядку, визначеному Держнаглядохоронпраці разом з МВС; громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення і використання вибухових речовин несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 178 Цивільного кодексу України визначено, що об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (далі – Інструкція), затверджена наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, визначає умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання, у тому числі вибухових речовин.

Зокрема, п.п. 2.3.2, 2.3.3, 13.1., 13.2., 14.1., 15.1. Інструкції визначено, що до вибухових речовин належать хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла; відповідні дозволи на їх придбання, перевезення, зберігання вибухових матеріалів і речовин видаються органами УП ГУНП та територіальними підрозділами поліції на підставі відповідних клопотань та зберігатися в призначених для цієї мети приміщеннях і місцях.

Старший сержант ОСОБА_2 проходить військову службу на посаді командира машини - командира штурмового відділення у військовій частині А3821, яка дислокується у селі Дачне Біляївського району Одеської області.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України ОСОБА_2 достовірно було відомо, що бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, згідно вимог наведеного вище чинного законодавства, відносяться до предметів, які вилучені з обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу.

Проте, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, вчинив незаконне поводження з бойовими припасами за наступних обставин:

У травні 2019 року особовий склад військової частини А3821, у тому числі і старший сержант ОСОБА_2, був направлений для виконання службових обов’язків до складу операції об’єднаних сил до с. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області.

Перебуваючи за місцем тимчасової дислокації військової частини А3821 у с. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області ОСОБА_2, у невстановлений органом досудового розслідування час, за невстановлених обставин, придбав без передбаченого законом дозволу бойові припаси, а саме 15 (п'ятнадцять) ручних осколкових гранат Ф-1, які призначені для ураження живої сили противника в оборонному бою та мають дистанцію ураження осколками до 200 метрів.

Бажаючи незаконно збагатитися, ОСОБА_2 вирішив шляхом продажу здійснити збут зазначених вище бойових припасів, у зв’язку із чим почав пошук потенційних покупців ручних осколкових гранат Ф-1.

20 червня 2019 року ОСОБА_2 під час телефонної розмови з громадянином ОСОБА_4 домовився з останнім про продаж йому ручних осколкових гранат Ф-1 в найближчий час.

У зв’язку із цим, ОСОБА_2 у період з 24 по 25 червня 2019 року перемістив, без передбаченого законом дозволу, з с. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області до міста Одеси 15 (п'ятнадцять) ручних осколкових гранат Ф-1, де близько першої години 26 червня 2019 року, знаходячись поблизу вулиці Старосінна площа, будинок № 7, шляхом продажу за грошові кошти в сумі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. здійснив збут громадянину ОСОБА_4 зазначені бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

26.06.2019, безпосередньо після збуту 15 (п'ятнадцять) ручних осколкових гранат Ф-1, за грошові кошти в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. старшого сержанта ОСОБА_2 затримано правоохоронними органами поблизу вулиці Старосіннаплоща, будинок № 7, бойові припаси, які ним були продані вилучено, його протиправну діяльність - припинено.

З метою запобігання ризикам у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків в рамках даного кримінального провадження, знищення, приховання або спотворення будь-яку з речей, які мають суттєве значення для даного кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, вказавши, що ризики, наведені у клопотанні не підтвердженні доказами. Підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не має можливості знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Стороною обвинувачення не надано доказів того, що підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків. Просив врахувати, що підозрюваний являється учасником бойових дій, ветераном АТО. З огляду на викладене, просив відмовити у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або більш м’який запобіжний захід.

Підозрюваний в судовому засіданні з пред’явленою йому підозрою погодився частково, підтримав думку захисника, зазначивши, що наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду не має.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 26.06.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: носіння, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України стороною обвинувачення до клопотанні долучаються протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_4 від 24.06.2019 року, протокол огляду закупника від 25.06.2019 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 25.06.2019 року, опис речей і документів, які були вилучені під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_2 від 25.06.2019 року, протокол огляду місця події від 26.06.2019 року, протокол добровільної видачі та огляду від 26.06.2019 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 26.06.2019 року та інші матеріали, долучені до клопотанні в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Таким чином, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а саме покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років, беручи до уваги, що місцем реєстрації та проживання підозрюваного являється гуртожиток військової частини, в момент затримання останній намагався втекти від працівників правоохоронних органів, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи, що на теперішній час стороною обвинувачення встановлюються особи, які могли надавати допомогу у можливому вчиненні інкримінованих підозрюваному кримінально протиправних дій, беручи до уваги, що стороною обвинувачення на теперішній час вживаються заходи щодо встановлення інших бойових припасів та стрілецької зброї, які, без передбаченого законом дозволу, можливо перебувають у заздалегідь обладнаній ОСОБА_2 схованці, слідчий суддя приходить до переконання про наявність на теперішній час ризику можливого знищення або приховання підозрюваним речей, які мають суттєве значення для даного кримінального провадження.

З огляду на ту обставину, що 20.02.2019 року підозрюваного ОСОБА_2 було засуджено за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, та з застосуванням статті 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку у вигляді 3 років, на теперішній час вказаний вирок набрав законної сили, між тим в період випробувального строку ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що може свідчити про ставлення останнього до вимог закону, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого вчиненні підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Крім того, враховуючи, що підозрюваному були вручені матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує вимоги поданого клопотання, в зв’язку з чим підозрюваному стали відомі анкетні дані свідків, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків в рамках даного кримінального провадження, з метою зміни показів таких осіб, в цілях подальшого уникнення встановленої законом кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відповідний запобіжний захід необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, та унеможливлення настання встановлених в судовому засіданні ризиків, в свою чергу підстав для застосування більш м’яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було. Та обставина, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в період випробувального строку лише підтверджує вказані висновки слідчого судді.

Згідно абзацу 1 ч. 3 ст. 183 КПК України,слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України в період випробувального строку, беручи до уваги обставини та зухвалість інкримінованого останньому кримінального правопорушення, суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в нашій державі, встановлені в судовому засіданні ризики, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, слідчи й суддя приходить до переконання про необхідність застосування відносно підозрюваного застави у розмірі, що перевищує 80(вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в повній мірі забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов’язків та забезпечить належну поведінку останнього, у випадку її внесення.

Таким чином, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Південного регіону України Копач Д.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42019160690000048 від 24.06.2019 року – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 обов’язків, передбачених КПК України в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 576 300 (п’ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень.

Роз’яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № 37317035005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – Державна казначейська служба України, МФО – 820172, отримувач - ТУ ДСА України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_2 строком до 24.08.2019 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в України;

- носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_2, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту фактичного затримання та припиняє свою дію 24.08.2019 року, в межах строків досудового розслідування.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.