Рішення № 82741692, 24.06.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1903/19

Провадження № 2/500/1904/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Петрової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив та яким просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 5/12 часток житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на частку житлового будинку по АДРЕСА_1, за яким це право власності було би зареєстроване у встановленому законом порядку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що згідно запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 9, особовий рахунок № НОМЕР_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в рівних частках кожному, тобто по 1/3 частині належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 28.11.2017 року, повторно виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За життя спадкодавець заповіту не залишала, що підтверджено витягом зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 54654473 від 29.12.2018 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.

Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 є:

- чоловік ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 04.02.1968 року, виданого виконавчим комітетом Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області;

- син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 01.06.1970 року, виданого виконавчим комітетом Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3, що підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 28.12.2018 року за № 1932, згідно якої на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 та на протязі шести місяців разом з нею проживали: чоловік ОСОБА_4 з 08.03.1972 року по 27.10.2015 року та син ОСОБА_1 з 1970 року по 05.04.1995 року був зареєстрованим, але проживав до 01.02.2000 року по АДРЕСА_1.

Внаслідок чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. ст. 549 ЦК УРСР (1963 року)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 27.10.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з якої 1/3 частина належала йому згідно запису в погосподарській книзі за №9, особовий рахунок № НОМЕР_3, а 1/6 частину він фактично прийняв після смерті дружини ОСОБА_3, але юридично не встиг оформити своїх спадкових прав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до заповіту від 16.10.2015 року посвідченого секретарем Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 385, ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Осіб які мають право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Внаслідок чого, ОСОБА_1 просить визнати право власності на 5/12 частин вищезазначеного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (з яких 1/6 частину він фактично прийняв за законом після смерті матері ОСОБА_3, а 1/4 частину ОСОБА_1 фактично прийняв за заповітом після смерті батька ОСОБА_4).

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину такими, що підлягають захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_8, виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 02.07.2015 року, РНОКПП – НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_9, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 14.05.1996 року, РНОКПП – НОМЕР_2, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 5/12 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01 липня 2019 року.

Суддя: О.О.Бурнусус