Рішення № 82740940, 25.06.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/329/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницкього, 6, код ЄДРПОУ 20077720),

до Військової частини А 2798 (33000, Рівненська область, с.Дуби, в/ч А2798)

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 81 977,02грн

За участі представників:

від позивача: Родоман Т.О. (посв.адв №1276 від 04.11.17, довіреність № 14-197 від 17.05.19);

від відповідача: Лободзінський Р.С., (довіреність № б/н від 23.01.19).

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Військової частини А 2798, в якому просить, посилаючись на ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172, 176 та 247 ГПК України, стягнути 81 977,02 грн, у тому числі: пеня у сумі 52 336,40 грн, 3% річних у розмірі 2 825,46 грн та 26 815,16 грн інфляційних втрат, які виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 31.05.2015 року № 2813/15-ТЕ (Т)-28.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04 червня 2019 року.

31.05.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. В обгрунтування своїх заперечень Військова частина А 2798 зазначила, що відповідно до пункту 3.4. Договору № 2813/15-ТЕ(Т)-28 від 31.05.2015 не пізніше 5-го числа місяця наступного місяцем продажу газу Покупець зобов`язується надати продавцю підписані та скріплені печатками три примірника актів приймання передачі газу, а Продавець не пізніше 8-го числа повернути підписаний та скріплений печаткою акт. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами. Однак, позивач у порушення умов договору повертав несвоєчасно підписані акти приймання передачі газу у зв`язку із чим Військова частина А 2798 не мала змоги провести оплату у визначені договором строки, не з власної вини, а з вини позивача.

Ухвалою Господарського суду від 04.06.2019 розгляд справи відкладено на 20.06.2019.

У судовому засіданні 20.06.2019 судом оголошувалася перерва до 25.06.2019.

У судовому засіданні 25.06.2019 позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав наведених у позовній заяві. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач вказав на те, що договір купівлі-продажу природного газу №2813/15-ТЕ(Т)-28 підписано сторонами лише 31.05.2015, водночас, позивач просить стягнути штрафні та фінансові санкції нараховані на заборгованість, що виникла в період з січня по травень 2015 року, тобто до підписання договору.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

31 травня 2015 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (далі Договір, а.с. 18-22).

До вказаного договору додатковою угодою № 1 від 05.06.2015 (щодо зміни кількості та ціни газу), яка є невід`ємною частиною Договору, вносилися зміни.

За п. 11 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1. Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 05.06.2015) загальний обсяг газу, що передається за цим договором у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, становить 239,086 тис.куб.м.

Відповідно до п.п. 3.3.- 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає у письмовій формі відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору в період з січня 2015 року по червень 2015 року та з вересня 2015 року по грудень 2015 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 520 406,45 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 25-34) від 31.05.2015 на суму 58 032,91 грн, від 31.05.2015 на суму 42 174,56 грн, від 31.05.2015 на суму 49 130,35 грн, від 31.05.2015 на суму 58 954,77 грн, від 31.05.2015 на суму 37 674,29 грн, від 30.06.2015 на суму 27 876,93 грн, від 30.09.2015 на суму 27 197,23 грн, від 31.10.2015 на суму 73 327,41 грн, від 30.11.2015 на суму 100 776,16 грн, від 31.12.2015 на суму 45 261,84 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно, що стверджується зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу, а.с. 35,36) а також платіжними дорученнями долученими відповідачем до відзиву.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем п. 6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 52 336,40 грн, 26 815,16 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2 825,46 грн за період з 17.02.2015 по 11.02.2016.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ГК України, ЦК України тощо.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм матеріального права, які регулюють наслідки порушення зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за неналежне виконання боржником грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені проведений позивачем, визнає його арифметично вірним та таким що здійсний відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 815,16 грн інфляційних втрат та 2 825,46 грн 3% річних є обґрунтованими та позов підлягає до задоволення в цій частині.

Разом з тим, з приводу стягнення з відповідача пені в сумі 52 336,40 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Суд зазначає, що відповідач - Військова частина А2798 виконала зобов`язання зі сплати боргу до прийняття рішення у справі, крім того позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

Судом враховано, що Військова частина А2798 є неприбутковою організацією, та відповідно до своїх завдань здійснює забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, тощо, а періоди прострочення заборгованості є незначними.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 80 % від заявленої суми 52 336,40 грн, та стягнути її в сумі 10 467,28 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 41 869,12 грн слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача проти задоволення позову, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судом встановлено, що відповідач проводив з позивачем кінцеві розрахунки за поставлений природний газ несвоєчасно.

В той же час, відповідач у відзиві посилається на відсутність своєї вини у простроченні виконання зобов`язань за Договором. Вказує, що позивач у порушення умов договору повертав несвоєчасно підписані акти приймання передачі газу у зв`язку із чим Військова частина А 2798 не мала змоги провести оплату у визначені договором строки.

Зазначене твердження відповідача не заслуговує на увагу, оскільки останній підписавши Договір взяв на себе зобов`язання сплачувати за отриманий газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, та здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (згідно з п. 6.1. Договору). В той час, як акт приймання - передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця. Обов`язок по складанню акта приймання - передачі природного газу лежить саме на покупцеві. Враховуючи, що сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталу, визначена його ціна та вартість, тому відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем. Також суд зауважує, що несвоєчасне підписання та повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу, які за своєю природою є лише документальним оформленням юридичного факту - факту здійснення приймання-передачі природного газу, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу, а тому наявність чи відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість фактично отриманого природного газу.

Крім того, відповідач наполягав на тому, що договір купівлі-продажу природного газу №2813/15-ТЕ(Т)-28 підписано сторонами лише 31.05.2015 року, водночас, позивач просить стягнути штрафні та фінансові санкції нараховані на заборгованість, що виникла в період з січня по травень 2015 року, тобто до підписання договору, що є неправомірним.

Однак, як передбачено п. 11 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Врховуючи вищенаведене положення Цивільного кодексу та пункт 11 Договору, сторони (в тому числі і відповідач), підписавши Договір, погодились, що останній має зворотню дію, а саме поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року. Відтак, твердження відповідача про необґрунтоване нарахування штрафних та фінансових санкцій є безпідставним та спростовується вищевикладеним.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76 -78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Зважаючи на викладене, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Військової частини А 2798 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 81 977,02 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2798 (33000, Рівненська область, с.Дуби, в/ч А2798) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код: 20077720) пеню у сумі 10 467 (десять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 28 коп., три процента річних у розмірі 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 815 (двадцять шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 16 коп. та судовий збір в сумі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в частині стягнення 41 869,12 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2019.

Суддя І.О. Пашкевич