Рішення № 82740046, 02.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2019Справа № 910/6258/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

про стягнення 7 139, 69 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 7 139, 69 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем на підставі генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 1000а7юб від 31.03.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Renault - LoganMCV" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу "УАЗ 3741" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому вимогу про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Одночасно, разом в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6258/19. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу у строк до 14.06.2019 надати суду відзив на позов. Позивачу не пізніше 20.06.2019 надати суду відповідь на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.06.2019 представник відповідача подав письмовий відзив на позов та клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, у визначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 строк письмовий відзив не надав.

Відповідачем не наведено жодних підстав, які б свідчили про неможливість подання письмового відзиву з причин, що не залежали від нього у визначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 строк.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем подано письмовий відзив після закінчення строків, встановлених законом та не повідомлено суд про причини пропуску встановленого строку, поданий приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» письмовий відзив суд залишив без розгляду.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Подане відповідачем клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи не відповідає першій умові та протирічить другій умові, сукупність яких є підставою для призначення експертизи.

Задоволення означеного клопотання неминуче призведе до невмотивованого затягування розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Виходячи з наведеного, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» 31.03.2017 укладено договір генерального добровільного страхування наземного транспорту № 1000а7юб від, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки "Renault - LoganMCV" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вулиці Київській в місті Прилуки, автомобіль марки "Renault - LoganMCV" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) отримав механічні пошкодження.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля "УАЗ 3741" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) гр. ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.03.2018.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику "Renault - LoganMCV" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження у фізичної особи-підприємця Громового А.М. Згідно звіту № 214 від 23.10.2018 розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 17 598, 45 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії акту огляду транспортного засобу від 28.09.2018, рахунку-фактури № J9400036968 товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрай-Україна» від 28.08.2018, відповідно до якого загальна вартість витрат автомобіля марки "Renault - LoganMCV" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) склала 23 224, 85 грн.

Позивач страховим актом № АХА2412087 від 27.09.2018 визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 20 622, 54 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 500665 від 28.09.2018.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "УАЗ 3741" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) застрахована відповідачем відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/000477764.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/000477764 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 100 000,00 грн., франшиза - нуль грн.

Пунктом 34.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (у даному випадку - на відповідача) покладено обов`язок протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Докази виконання відповідачем покладеного на нього Законом обов`язку в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи також відсутні і докази того, що невиконання цього обов`язку з боку відповідача відбулось внаслідок об`єктивних обставин.

Крім того, відповідачем також порушено обов`язок, встановлений статтями 36 та 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивач, 22.11.2018 направив на адресу відповідача вимогу з додатками про сплату страхового відшкодування.

За твердженням позовної заяви відповідач здійснив виплату страхового відшкодування частково. Залишок несплаченого страхового відшкодування становить 7 139, 69 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача (пункт 34.2), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.3 лише право (а не обов`язок) на проведення відповідних досліджень.

Відповідачу Законом одночасно з покладенням означених вище обов`язків надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право з`ясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Означеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що позивач має право на відшкодування за рахунок відповідача страхового відшкодування у розмірі 7 139, 69 грн. Таким чином, позовна вимога підлягає задоволенню у заявленому у позивачем розмірі.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 7 139, 69 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150 місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 7 139 (сім тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 69 коп. - страхового відшкодування та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк