Рішення № 82739861, 26.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/36/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019 Справа № 908/347/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гамма-К”, код ЄДРПОУ 32963450 (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11)

про стягнення суми 2735755,71 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Білич Н.С., довіреність № 51 від 01.01.2019;

від відповідача: Чернявська Н.А., директор з правових питань, наказ № 12-К від 03.12.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гамма-К” загальної суми 2735755,71 грн., в тому числі: суми 1943930,22 грн. - основного боргу, суми 483380,81 грн. - пені, суми 239541,56 грн. - інфляційних втрат, суми 68903,12 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 05.03.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/347/19, присвоєний номер провадження 9/36/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2019. Ухвалою суду від 02.04.2019 підготовче засідання відкладено на 25.04.2019. Ухвалою суду від 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів – до 05.06.2019, підготовче засідання відкладено на 30.05.2019. Ухвалою суду від 30.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/347/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2019. Ухвалою суду від 06.06.2019, у зв`язку із відпусткою судді, судове засідання призначене на 25.06.2019, призначено (перенесено) на 26.06.2019.

26.06.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в повному обсязі підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. На виконання укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії № 3100 від 18.11.2015 позивач в період з грудня 2015 по грудень 2018 здійснював постачання електричної енергії відповідачу, виставляв відповідні рахунки на оплату спожитої відповідачем активної електроенергії, які отримано представником відповідача нарочно. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриману електричну енергію належним чином не виконав, оплату певних рахунків здійснив несвоєчасно, із простроченням встановленого умовами договору терміну, деякі рахунки оплачено частково, інші взагалі не оплачені. У зв`язку з цим, заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію в період з червня 2017 по грудень 2017 та в період з червня 2018 по грудень 2018 складає 1943930,22 грн. У зв`язку із порушенням термінів оплати відповідачу на підставі п. 4.2.1 договору нараховано пеню за період з 12.02.2018 по 07.02.2019 на загальну суму 483380,81 грн. та згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України суму 68903,12 грн. 3% річних за період з 12.02.2016 по 07.02.2019 та суму 239541,56 грн. інфляційних витрат за період з 01.03.2015 по 21.12.2018. Позов обґрунтовано умовами договору № 3100 від 18.11.2015, ст.ст. 11,15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 275, 276 ГК України.

Відповідач у відзиві, який підтримав в повному обсязі, зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме: в частині заявленої суми основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції вимоги визнано повністю, в частині проведеного нарахування пені за період з 12.02.2018 по 07.02.2019 на загальну суму 483380,81 грн. відповідач не погодився частково, а саме з сумою 239715,02 грн., з наступних підстав. Відповідач зазначив, що для стягнення неустойки застосовується скорочений термін позовної давності – 1 рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України), який обчислюється з моменту виникнення права на її нарахування. Нарахування штрафних санкцій за прострочення договірного зобов`язання припиняється через 6 місяців з дня, коли боржник повинен був виконати зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 6 ст. 232 ГК України). В договорі про постачання електричної енергії № 3100 від 18.11.2015 більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій (пені) не зафіксований, а отже позивач має право стягнути з відповідача пеню за 6 місяців, тобто за період з 13.09.2018 по 13.02.2019 в загальній сумі 243665,79 грн., згідно з контррозрахунком відповідача, що доданий до відзиву. Входячи із зазначеного, сума, що підлягає до стягнення з відповідача на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 2496040,69 грн., яких: 1943930,22 грн. – основний борг за заявлений позивачем період, 243665,79 грн. – пеня за період з 13.09.2018 по 13.02.2019, 239541,56 грн. – інфляційні втрати, 68903,12 грн. – три відсотки річних. Відповідач також зазначив, що у ПАТ «Запоріжжяобленерго» існує заборгованість перед ТОВ «Гамма-К» за договором про спільне використання технологічних мереж № 1-193 від 14.02.2013 в розмірі 1585274,39 грн., що стягнута на користь відповідача рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 у справі № 908/2343/18, на виконання якого судом 20.02.2019 видано наказ. На особистому прийомі у державного виконавця було з`ясовано, що усі заяви про відкриття виконавчого провадження до боржника ПАТ «Запоріжжяобленерго» призупиняються до закінчення процедури приватизації на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності». Відповідач звертався до позивача з листом вих. № 45 від 03.07.2018 про розгляд та підписання угоди про залік взаємних вимог, але ПАТ «Запоріжжяобленерго» листом від 16.07.2018 № 007-52/11093 було повідомлено про відсутність правових підстав для підписання такої угоди. У зв`язку із ухиленням позивача від самостійного виконання рішення у справі № 908/2343/18 та неможливістю на даний час виконати його в примусовому порядку та стягнути з позивача суму заборгованості перед ТОВ «Гамма-К», останнє позбавлене у повному обсязі сплатити заборгованість перед ПАТ «Запоріжжяобленерго», що істотно ускладнюватиме виконання рішення у даній справі. На підставі усього викладеного, ст.ст. 239, 331 ГПК України відповідач просить суд задовольнити вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» частково та розстрочити виконання рішення у даній справі на 12 місяців.

30.05.2019 від позивача надійшло письмове заперечення, яке по суті є відповіддю на відзив. На підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України відповідь на відзив (заперечення) залишена судом без розгляду, що відображено в ухвалі суду від 30.05.2019.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

УВСТАНОВИВ:

18.11.2015 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, Постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма-К» (Споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії № 3100, відповідно до умов якого (розділ 1) Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.4 договору Споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Розрахунки за електроенергію здійснюються згідно додатку № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” з урахуванням умов додатку № 7 “Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку” (п. 7.4 договору).

В пункті 4 додатку № 4 до договору встановлено, що Споживач не пізніше 14-00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у 2 примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:

- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою Додатка № 5.1.;

- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.5. (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Відповідно до пункту 6 додатку № 4 до договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Згідно з пунктом 9 додатку № 4 до договору, рахунки направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі.

При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов`язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок.

Відповідно до пункту 10 додатку № 4 до договору, Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує ____ операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення , що підтверджує відправлення. З урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по України – 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі;

- при направленні нарочним – дата вручення Споживачу.

Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інше) отримує представник Споживача одночасно із підписаними зі сторони Постачальника електричної енергії «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» відповідно до умов п. 4 цього додатку. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляють Споживачу поштою або нарочним згідно умов цього пункту.

Згідно з п. 9.5. договору, останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися на оплату рахунки за електричну енергію, спожиту у грудні 2015, березні – грудні 2017, січні – грудні 2018, які вручалися представнику Споживача нарочним під розпис на цих рахунках, із зазначенням дати вручення. Рахунки виставлялися на підставі даних Актів про спожиту активну електричну енергію протягом вказаних розрахункових періодів, які в свою чергу підписані представниками сторін договору без зауважень та скріплені печатками.

Зважаючи, що пункт 10 додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» не містить зазначення кількості операційних днів для здійснення оплати рахунка з дня його отримання, строк виконання цього зобов`язання фактично не встановлений. Однак, приймаючи до уваги, що у кожному рахунку міститься дата його отримання платником (відповідачем), то, відповідно, ця дата є днем пред`явлення кредитором (позивачем) вимоги, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України обов`язок зі сплати цих рахунків повинен був бути виконаний відповідачем у семиденний строк з дати отримання відповідного рахунку.

Як зазначив позивач у позовній заяві, в порушення умов договору оплата за спожиту активну електричну згідно з рахунками, виставленими за грудень 2015, березень-травень 2017, січень-травень 2018 була здійснена відповідачем з порушенням кінцевих термінів для розрахунків, рахунки за червень 2017, червень 2018, липень 2018 з порушенням строку оплачено частково, рахунки за липень – грудень 2017, серпень – грудень 2018 не оплачено взагалі. Часткові оплати здійснювалися шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача, що підтверджується відповідними копіями виписок по рахунку ПАТ «Запоріжжяобленерго» із вказівкою у призначенні платежів періодів (місяців) за які здійснювалася оплата (т.1 а.с. 143-159).

Так, у грудні 2015 року відповідачем спожито активної електроенергії 112720 кВт.год, що підтверджується підписаним сторонами актом про спожиту електричну енергію за грудень 2015. На оплату виставлено рахунок № 3100/12а від 31.12.2015 на загальну суму 167456,83 грн. (отриманий відповідачем 05.01.2016), термін оплати за яким – 12.01.2015. Вказаний рахунок оплачений із простроченням, а саме: 20.01.2018 здійснена оплата в розмірі 11606,80 грн., 06.03.2018 – 84000,00 грн. та 05.04.2018 – 71849,84 грн.

У березні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 95874 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за березень 2017. На оплату виставлено рахунок № 3100/3а від 31.03.2017 на суму 163725,95 грн. (отриманий відповідачем 05.04.2017), термін оплати – 12.04.2017. Рахунок оплачений частинами із прострочкою, наступним чином: 27.12.2017 – 114802,17 грн., 30.01.2018 – 25740,81 грн.

У квітні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 80332 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за квітень 2017. На оплату виставлено рахунок № 3100/4а від 30.04.2017 на суму 136182,02 грн. (до сплати за квітень 85324,82 грн.), рахунок отримано 04.05.2017, термін оплати – 11.05.2017. Рахунок фактично оплачений 30.01.2018 – 85324,82 грн.

У травні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 68703 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за січень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/5а від 30.05.2017 на суму 115582,63 грн. (отримано 06.06.2017), термін оплати – 13.06.2017. Рахунок оплачений несвоєчасно: 05.04.2018 – 15150,16 грн., 24.04.2018 – 87000,00 грн., 12.10.2018 – 13432,47 грн.

У червні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 64305 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за червень 2017. На оплату виставлено рахунок № 3100/6а від 30.06.2017 на загальну суму 110439,20 грн. (отриманий 06.07.2017), термін його оплати – 13.07.2017. Рахунок фактично оплачений частково: 12.10.2018 – 52457,14 грн. Сума боргу складає 57982,06 грн.

У липні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 63293 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за липень 2017. На оплату виставлено рахунок №3100/7а від 31.07.2017 на суму 108771,05 грн. (отриманий 03.08.2017), термін оплати за яким – 10.08.2017. Рахунок не оплачений.

У серпні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 72090 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за серпень 2017. На оплату виставлено рахунок №3100/8а від 31.08.2017 на суму 125769,66 грн. (отриманий 05.09.2017), термін оплати – 12.09.2017. Рахунок не оплачений.

У вересні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 64839 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за вересень 2017. На оплату виставлено рахунок №3100/9а від 30.09.2017 на суму 114519,16 грн. (отриманий 04.10.2017), термін оплати – 11.10.2017. Рахунок не оплачений.

У жовтні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 66876 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за жовтень 2017. На оплату виставлено рахунок №3100/10а від 31.10.2017 на суму 120759,37 грн. (отриманий 02.11.2017), термін оплати – 09.11.2017. Рахунок не оплачений.

У листопаді 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 96048 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за листопад 2017. На оплату виставлено рахунок №3100/11а від 30.11.2017 на суму 167962,60 грн. (отриманий 05.12.2017), термін оплати – 12.12.2017. Рахунок не оплачений.

У грудні 2017 року відповідачем спожито активної електроенергії 100541 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за грудень 2017. На оплату виставлено рахунок №3100/12а від 31.12.2017 на суму 175329,83 грн. (отриманий 04.01.2018), термін оплати – 11.01.2018. Рахунок не оплачений.

У січні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 125030 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за січень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/1а від 31.01.2018 на суму 238359,19 грн. (отриманий 05.02.2018), термін оплати – 12.02.2018. Вказаний рахунок оплачений із затриманням, а саме: 16.03.2018 в розмірі 238359,19 грн.

У лютому 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 140951 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за лютий 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/2а від 28.02.2018 на суму 274582,13 грн. (отримано 05.03.2018), термін оплати – 12.03.2018. Рахунок оплачений з прострочкою: 04.05.2018 – 209500,00 грн., 14.09.2018 – 65082,13 грн.

У березні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 114484 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за березень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/3а від 31.03.2018 на суму 221555,39 грн. (отримано 04.04.2018), термін оплати – 11.04.2018. Рахунок оплачений шляхом проведення часткових перерахувань, а саме: без прострочки 23.03.2018 сплачено 29028,78 грн., далі із порушенням строку: 23.05.2018 – 22104,12 грн., 27.06.2018 – 73191,47 грн., 17.07.2018 – 83535,48 грн., 14.09.2018 – 13695,54 грн.

У квітні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 78357 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за квітень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/4а від 30.04.2018 на суму 157200,44 грн. (отримано 04.05.2018), термін оплати – 11.05.2018. Рахунок оплачений: 31.05.2018 – 157200,44 грн.

У травні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 65876 кВт. год. згідно з актом про спожиту електричну енергію за травень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/5а від 31.05.2018 на суму 132160,95 грн. (отриманий 04.05.2018), термін оплати – 11.05.2018. Вказаний рахунок оплачений несвоєчасно: 30.08.2018 – 87942,25 грн., 14.09.2018 – 29158,85 грн., 12.10.2018 – 15059,86 грн.

У червні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 71032 кВт.год, що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за червень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/6а від 30.06.2018 на суму 142504,94 грн. (отриманий 04.07.2018), термін оплати – 11.07.2018. Вказаний рахунок оплачений частково, із порушенням терміну оплати, а саме: 29.11.2018 – 76219,22 грн., 28.12.2018 – 57982,06 грн. Сума боргу за цим рахунком складає 8303,69 грн.

У липні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 71809 кВт.год., що підтверджується актом про спожиту електричну енергію за липень 2018. На оплату виставлено рахунок № 3100/7а від 31.07.2018 (отримано 02.08.2018), термін оплати – 09.08.2018. Часткова оплата за вказаним розрахунком надійшла 28.12.2018 у розмірі 141241,11 грн. Сума боргу за цим рахунком складає 5670,63 грн.

У серпні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 81582 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за серпень 2018. На оплату виставлено рахунок №3100/8а від 31.08.2018 на суму 166906,01 грн. (отриманий 05.09.2018), термін оплати – 12.09.2018. Рахунок не оплачений.

У вересні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 68391 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за вересень 2018. На оплату виставлено рахунок №3100/9а від 30.09.2018 на суму 139918,96 грн. (отриманий 03.10.2018), термін оплати – 10.10.2018. Рахунок не оплачений.

У жовтні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 65471 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за жовтень 2018. На оплату виставлено рахунок №3100/10а від 31.10.2018 на суму 135188,71 грн. (отриманий 05.11.2018), термін оплати – 12.11.2018. Рахунок не оплачений.

У листопаді 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 125041 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за листопад 2018. На оплату виставлено рахунок №3100/11а від 30.11.2018 на суму 258192,66 грн. (отриманий 05.12.2018), термін оплати – 12.12.2018. Рахунок не оплачений.

У грудні 2018 року відповідачем спожито активної електроенергії 176691 кВт.год згідно з актом про спожиту електричну енергію за грудень 2018. На оплату виставлено рахунок №3100/12а від 31.12.2018, рахунок отриманий 04.01.2019, термін його оплати – 11.01.2019. Рахунок не оплачений.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 1943930,22 грн. основного боргу за активну електричну енергію, спожиту в період з червня 2017 по грудень 2017 та з червня 2018 по грудень 2018, який залишився неоплаченим.

Відповідач наявну заборгованість не заперечив, позовні вимоги в частині стягнення заявленої суми основного боргу в розмірі 1943930,22 грн. визнав повністю, про що зазначив у відзиві.

З п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України слідує, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено: якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Оскільки визнання відповідачем позову (в частині основного боргу) не суперечить закону, судом не встановлено порушення у зв`язку із цим прав та інтересів інших осіб, суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в частині основного боргу.

За порушення грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 68903,12 грн. 3% річних за загальний період з 12.02.2016 по 07.02.2019 та суму 239541,56 грн. інфляційних втрат за загальний період: березень 2016 – грудень 2018, які згідно з наданим розрахунком нараховано за весь час прострочення за кожним із вищезазначених рахунків (з урахуванням наявних часткових оплат).

Відповідач у відзиві зазначив про визнання позовних вимог в цій частині.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (яка є чинною) розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В пункті 1.2 зазначеної постанови вказано, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань судом встановлений.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що розрахунок здійснений вірно, позов в цій частині відповідачем визнано, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 68903,12 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Здійснивши детальну перевірку розрахунку позивача в частині втрат від інфляції, суд встановив, що з огляду на вищенаведене правило здійснення нарахування інфляції: починаючи з наступного місяця за тим в якому мав бути здійснений платіж, чого не враховано позивачем, суд дійшов до висновку, що фактично до стягнення належить сума 208887,74 грн. втрат від інфляції.

При цьому, суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині вимог про стягнення втрат від інфляції у заявленому позивачем розмірі, суперечить закону та порушує права та інтереси відповідача. У зв`язку з чим, визнання позову в цій частині вимог судом не приймається.

Крім того, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати отриманої електроенергії, позивачем на підставі п. 4.2.1 договору нараховано пеню в розмірі 483380,81 грн. за загальний період з 12.02.2018 по 07.02.2019.

Відповідач у відзиві, зокрема, зазначив, що для стягнення неустойки застосовується скорочений термін позовної давності – 1 рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України), який обчислюється з моменту виникнення права на її нарахування. В договорі про постачання електричної енергії № 3100 від 18.11.2015 не зафіксовано більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій (пені), ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України. У зв`язку із цим, на думку відповідача, позивач має право стягнути з відповідача пеню за 6 місяців, тобто за період з 13.09.2018 по 13.02.2019 (дата подачі позову до суду) в загальній сумі 243665,79 грн. (контррозрахунок додано до відзиву).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із змісту п. 4.2.1 договору слідує, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Факт порушення грошових зобов`язань є доведеним, однак вирішуючи спір в цій частині, суд враховує наступне.

Строк пред`явлення вимоги про виконання зобов`язання актами цивільного законодавства не обмежений, однак існує законодавче обмеження строку, в межах якого кредитор має право на звернення до суду.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до п.п. 2.3, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (яка є чинною) якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних відносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом (п. 4.3 зазначеної Постанови).

Оскільки в п. 4.2.1 укладеного сторонами договору визначено, що пеня сплачується за весь період часу протягом якого не виконано зобов`язання по сплаті по день фактичної оплати, сторонами передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, укладений сторонами договір не містить. Не надано суду доказів досягнення згоди щодо такої умови і в інших документах, якими обмінювалися сторони і які б однозначно свідчили про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Із змісту наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за вищенаведеними рахунками, крім рахунків № 3100/3а від 31.03.2017 та № 3100/4а від 30.04.2017. В даному випадку, перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинен був бути оплачений кожний з цих рахунків та закінчується через рік, у відповідні місяць та число.

Позовна заява була подана через канцелярію господарського суду Запорізької області нарочно 13.02.2019.

Оскільки відповідач у своєму відзиві заявив про сплив позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені, суд встановив, що до стягнення підлягає пеня, нарахована починаючи з рахунку № 3100/2а від 28.02.2018, строк оплати якого настав 12.03.2018. При цьому, суд зазначає, що вказані у наданому відповідачем контррозрахунку періоди нарахування пені, шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, не відповідає вимогам закону.

Крім того, суд враховує наступне. Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013).

Зважаючи на те, що за рахунками № 3100/5а від 30.04.2017 (строк оплати 13.06.2017) та № 3100/1а від 31.12.2017 (строк оплати 12.02.2018) відповідачем в межах строку спеціальної позовної давності проведено оплати за цими рахунками, а саме: 05.04.2018 та 16.03.2018 відповідно, строк давності за цими рахунками перервався та на час подання позову не сплинув.

Враховуючи усе вищевикладене, здійснивши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” перерахунок пені з урахуванням вищевказаних конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку, що до стягнення підлягає пеня в загальному розмірі 160110,19 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 323270,62 грн. судом відмовляється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив розстрочити виконання судового рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами, вказане клопотання відповідач підтримав також у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні категорично заперечив проти надання розстрочки виконання судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 239, ч. 3, 5 ст. 331 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Виходячи з положень ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина “судового розгляду”.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з чим, суд також бере до уваги наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, його категоричну незгоду на надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище, не надано жодних гарантій, що протягом зазначеного часу рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі.

Відповідачем, крім того, не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання судового рішення. Посилання відповідача на неможливість виконання на даний час в примусовому порядку рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2343/18 про стягнення заборгованості з ПАТ «Запоріжжяобленего» на користь ТОВ «Гамма-К», по-перше, не підтверджено жодним доказом, по-друге, не є достатньою підставою для надання судом розстрочки у даній справі. Не є такою підставою і надані відповідачем докази щодо відмови позивача від підписання угоди про залік взаємних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гамма-К” (код ЄДРПОУ 32963450; 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926; 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) суму 1943930 (один мільйон дев`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот тридцять) грн. 22 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, суму 160 110 (сто шістдесят тисяч сто десять) грн. 19 коп. пені, суму 208887 (двісті вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, суму 68903 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот три) грн. 12 коп. 3% річних, суму 35727 (тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повне рішення складено та підписано 01.07.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва