Ухвала суду № 82738902, 27.06.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-376/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про зміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-376/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив здійснити заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного 09 листопада 2018 року між заявником та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» договору купівлі-продажу майнових прав № 950/К, яким раніше було укладено аналогічний договір з ПАТ «Укрсиббанк».

У судове засідання учасники розгляду не з`явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року у справі № 2-376/11 позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість по договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу в розмірі 27 250, 64 дол. США, що за курсом НБУ становило 21 6476, 34 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання рішення суду 28 липня 2011 року видано виконавчий лист (а.с.10).

08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк», яке виступало правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким банк відповідно до умов цього договору відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

09 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 950/К, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема за договором кредиту № 11277361000.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.

Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про зміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-376/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» (01133, м. Київ, вул. Коновальця (Щорса), 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749) у справі № 2-376/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк