Ухвала суду № 82736344, 26.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25264/19

Провадження № 1-кс/761/17562/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Антонюк М.С., за участю секретаря Хлань В.О., розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100100003944 від 25.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

25 червня 2019 року слідчий ВП №4 Шевченківського УП ГУНП в м.Києві Падитель Я.В. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Лейтаром О.С. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100100003944 від 25.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, про арешт майна, яке було виявлено та вилучено 24.06.2019 року в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 , в порядку ст.208 КПК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає про те, що у провадженні Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12019100100003944 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що 25.04.2019 до Шевченківського УП ГУНП у м.Києві надійшли матеріали з Департаменту захисту національної державності СБУ, що у ході проведення контррозвідувальних заходів з протидії незаконному обігу вогнепальної зброї та інших засобів ураження, що можуть бути використані для вчинення тяжких злочинів, в тому числі терористичного характеру, отримано інформацію стосовно громадянина України ОСОБА_1 , причетного до незаконного зберігання за адресою: АДРЕСА_1 вогнепальної зброї та боєприпасів з метою їх подальшого збуту на території м. Києва та Київської області невстановленим особам.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що півроку тому познайомився з чоловіком який представився ОСОБА_3 та повідомив, що займається ремонтом та продажем вогнепальної зброї та у нього вдома майстерня по ремонту зброї.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що 10.04.2019 до УКР ГУНП у м. Києві надійшов лист-інформування з Департаменту захисту національної державності СБ України, що в ході проведення контррозвідувальних заходів з протидії незаконному обігу вогнепальної зброї та інших засобів ураження, що можуть бути використані для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, у тому числі терористичного характеру, отримано інформацію стосовно громадянина України ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій отримано відомості про причетність громадянина Чехії - ОСОБА_5 уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , до створення каналу контрабандного надходження із країн Європи короткоствольної вогнепальної зброї (переважно торгових марок «Glock» та «CZ») та боєприпасів до неї з метою подальшого їх збуту ОСОБА_1 на території України.

Так, за оперативною інформацією ОСОБА_5 , орієнтовно в період з 15 по 20 червня 2019 року, має доставити 3-4 одиниці пістолетів іноземного виробництва різних модифікацій, а саме: «Вальтер-П99», «Глок-19», «Хеклер Кох», з метою реалізації невстановленим особам за посередництва громадянина України ОСОБА_1 .

Крім того, вжитими заходами стосовно ОСОБА_1 встановлено, що за місцем фактичного проживання він мешкає зі своєю дружиною ОСОБА_6 , яка є власницею вищезазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.02.2015 №9599/РН -К.

Крім того встановлено, що у тому ж будинку за адресою: АДРЕСА_4 , проживає син ОСОБА_1 - ОСОБА_7.

За наявними даними, дружина та син ОСОБА_1 обізнані в протиправній діяльності останнього, пов`язаної з незаконним зберіганням та реалізацією зброї та боєприпасів.

Зброя також може зберігатись за місцем проживання ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, згідно відомостей, отриманих у ході проведення НСРД, відносно ОСОБА_1 установлено, що за місцем проживання його сина - ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_4 , зберігається пістолет марки «Глок-45» та набої до нього.

Також, відповідно до інформації отриманої у ході проведення НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю, ОСОБА_9 повідомляв агенту про зберігання за вказаною адресою пістолету марки «Глок».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_7 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_7 26.08.2010 отримав адвокатське свідоцтво, на даний час займається юридичною практикою та неодноразово допомагав мешканцям будинку у юридичних питаннях. Крім того, ОСОБА_7 є засновником та керівником адвокатського бюро «Оганесян`з Ло Офіс» (ЄДРПОУ - 41953139), юридична адреса: м. Київ, бульв. Чоколівський, 27-Б, кв. 19.

24 червня 2019 року слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Бойком О.Ю., за адресою: АДРЕСА_4, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України у останнього вилучено мобільний телефон марки «Самсунг А 6» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; 2500 доларів США серії МF47537494С , LА35450354А , LВ07665143К , LВ23726144Q , LB8534759К , LG02027921С , NB02366349D , LJ79740166А , LВ21814031L , МК37572127А , МН2898129А , МК19567469В , LF79052294I , LВ19122694V , МК19567468В, МF82512453А, LG78048506В, LL94219584G, МF76279374В, МК19567435В, LL48653327D, LB00062359J, МF47537491С, LL48653316D, LI58273234А; 1300 доларів США серії LB72422987К , МВ86955471С , МВ86955472С , МІ04049569А , МІ04049555А , МІ04049571А, LF34894050D, LL74322877С, LC41931333А, МВ91276026G, МВ91276024G, МВ912760225G, МВ14951415N; чорний металевий чохол з двома предметами зовні схожими на магазини до зброї.

Виходячи з вищевикладеного на даний час у слідства виникла необхідність в накладені арешту на зазначені речі, які були вилучені під час проведення обшуку та затримання підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України, з метою подальшого їх збереження та не допущення їх знищенню, так як вони мають суттєве значення по кримінальному провадженню та визнано речовими доказами. Вилучені речі є власністю підозрюваного які здобуті злочинним шляхом, що розкриває мотив та мету скоєння даного кримінального правопорушення в повному обсязі. Зокрема вилучений мобільний телефон підозрюваний використовував для зв`язку із можливими співучасниками та замовниками, тому у слідства може виникнути необхідність у проведенні комп`ютерно-технічної експертизи та аналізу контактів, серед яких можуть бути співучасники злочину. Крім того, вилучені грошові кошти можуть бути здобуті злочинним шляхом.

В судове засідання слідчий ВП №4 Шевченківського УП ГУНП в м.Києві Падитель Я.В., будучи повідомленим завчасно та належним чином про час та дату судового засідання, не з?явився, будь-яких клопотань або заяв до слідчого судді не подавав.

За таких обставин неявка в судове засідання слідчого Падителя Я.В. не є перешкодою для розгляду клопотання про арешт майна.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час та дату розгляду клопотання завчасно та належним чином, жодних заяв та клопотань, додаткових пояснень з даного приводу до суду не надходило.

Разом з цим, відсутність у судовому засіданні вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою зокрема забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладений у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Однак, матеріали клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження, які є у розпорядженні слідчого судді, не містять належного обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено 24.06.2019 року в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 , в порядку ст.208 КПК України.

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчий посилається на те, що вилучене під час затримання та обшуку в ОСОБА_1 майно, має доказове значення у кримінальному провадженні, однак належних доказів про відповідність вилученого майна вимогам ст.98 КПК України та наявність ознак речових доказів у кримінальному провадженні №12019100100003944 до клопотання слідчим не долучено, а також не наведено в судовому засіданні.

При цьому, ані зі змісту клопотання про арешт майна, ані з інших матеріалів кримінального провадження, які долучені до клопотання, не вбачається які саме ознаки вилученого майна вказують на його відповідність критеріям, визначеним у статті 98 КПК України.

Разом з тим, до клопотання про арешт майна не долучено відповідної постанови про визнання вилученого в ході затримання та обшуку підозрюваного ОСОБА_1 майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12019100100003944.

Водночас лише посилання слідчого на те, що вилучене майно має доказове значення кримінальному провадженню, без посилання на підтверджуючі документи, не є безумовною підставою вважати таке майно речовим доказом у кримінальному провадженні.

В даному випадку слід звернути увагу й на рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 р., у якому зазначено про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.

Отже, з наявних у розпорядженні слідчого судді, матеріалів не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 24.06.2019 року в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 , в порядку ст.208 КПК України, а також можливості використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання слідчого ВП №4 Шевченківського УП ГУНП в м.Києві Падителя Я.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Лейтаром О.С., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100100003944 від 25.04.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, про арешт майна - залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя М.С. Антонюк