Рішення № 82735291, 30.05.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12622/18

пр. № 2/759/1721/19

30 травня 2019 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. київ, вул Герцена, 10) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 14667,62 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 06.06.2017 року між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування № PKS 1700129, за яким ПАТ «ПРОСТО-страхування»застрахував майнові інтереси ОСОБА_2 , пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «BMW X 6» д.н.з. НОМЕР_1 .

18.07.2017 р. на перехресті вул. Єфремова - пр-ту А. Палладіна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобі «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «BMW X6» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ст. 124 КУпАП.

У результаті ДТП вартість пошкодженого автомобіля «BMW X6» д.н.з. НОМЕР_1 становить 41549,39 грн., яке позивачем було виплачено. Таким чином фактичні витрати АТ «ПРОСТО-страхування» становлять 41549,39 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована а ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» відповідно Полісу № АК/6661026, та у зв`язку з чим остання виплатила АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 19717,24 грн. Таким чином, відповідач повинна відшкодувати позивачу грошові кошти в розмірі 14667,62 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2018 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду без вручення відповідачу з відміткою працівника поштового відділення - «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується довідкою Укрпошти, форма 20.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачу було направлено ухвалу суду та встановлено строки для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, дослідивши матеріали справи‚ суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом установлено, що 06.06.2017 року між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування № PKS 1700129, за яким ПАТ «ПРОСТО-страхування»застрахував майнові інтереси ОСОБА_2 , пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «BMW X 6» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4).

18.07.2017 р. на перехресті вул. Єфремова - пр-ту А. Палладіна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобі «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «BMW X6» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ст. 124 КУпАП (а.с. 11-12).

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

05.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «ПРОСТО-страхування»із повідомленням про настання події та виплату страхового відшкодування (а.с. 5-6).

На підставі даної заяви, 05.07.2017 р. ПАТ «ПРОСТО-страхування» було складено акт огляду транспортного засобу (а.с. 13-14), та на основі рахунку-фактури № К-7870 від 12.10.2017 р. (а.с. 20-21) вартість ремонту автомобіля «BMW X6» д.н.з. НОМЕР_1 становить 41549,39 грн.

На основі рахунку-фактури № К-7870 від 12.10.2017 р. було складено страховий акт № 121791 від 24.10.2017 р. (а.с. 22), де межах ліміту страховою компанією ПАТ «ПРОСТО-страхування» було здійснено виплату ОСОБА_2 у розмірі 41549,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19573 від 25.10.2017 р. (а.с. 23).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка буда заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та майну третьої особи.

Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.

З матеріалів справи також встановлено, що позивачем було отримано інформацію про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована а ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» відповідно Полісу № АК/6661026.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до страхового акту та розрахунку ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатила на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» суму страхового відшкодування 19717,24 грн. (а.с. 25). Крім того, після проведеного ремонту застрахованого автомобіля, на рахунок позивача було повернуто суму в розмірі 7164,53 грн. в зв`язку з надлишковістю, що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 12.01.2018 р. (а.с. 24).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином відповідач повинен відшкодувати ПАТ «ПРОСТО-страхування» грошові кошти в розмірі: 41549,39 грн. - 19717,24 грн. - 7164,53 грн. = 14667,62 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-112 цс 13.

Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути суму виплаченого страхового відшкодування в тому числі з підстав, передбачених ст. 993 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки, то вбачається, що до позивача перейшло право вимоги у порядку суброгації, а відтак сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14667,62 гривень підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача саме в порядку суброгації та позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Аналізуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі покладені на нього зобов`язання, а тому у нього виникає повне право звернутися безпосередньо до відповідача з вимогою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 22, 515, 979, 980, 993, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. київ, вул Герцена, 10) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. київ, вул Герцена, 10, МФО 380805, ЄДРПОУ 24745673) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 14667,62 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Миколаєць