Ухвала суду № 82734989, 14.06.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8870/19

провадження № 1-кс/753/3275/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. за участю секретаря судового засідання Лаптєвої Ю.М. розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛХ ОІЛ» про скасування арешту

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Клименко О.М., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛХ ОІЛ» звернулась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у рамках кримінального провадження № 32018100000000163, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на спеціальний рахунок № 37518000351566 , № 37612100351566 , відкритих у Казначействі України ТзОВ «ЮЛХ ОІЛ», на які останнє має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також про відновлення видаткових операцій з грошовими коштами на вказаних рахунках та дозвіл на розпорядження ними.

В обґрунтування клопотання посилалась на те, що ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» не було повідомлене про судовий розгляд клопотання про накладення арешту на майно, у зв`язку з чим представник ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» не був присутній у судовому засіданні, не мав змоги подати слідчому судді свої докази, пояснення та заперечення.

Заперечуючи проти ухвали про накладення арешту на активи підприємства зазначає, що ліміти ПДВ не є майном товариства, а тому не підпадають під ознаки речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України.

За своєю суттю ліміт ПДВ є показником здійснення господарської операції та не є грошовими коштами або електронними грошима, а тому не може вважатися майном підприємства.

Крім того, відповідно до п. 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-19 від 16.07.2012 року встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути накладено арешт та звернено стягнення.

Отже, сума ліміту ПДВ не є активом підприємства, а тому не є майном підприємства, що свідчить про протиправність накладення даного арешту, оскільки відповідно до статті 98 КПК України арешт може бути накладено виключно на матеріальні об`єкти.

Крім того, ПДВ є непрямим податком, який нараховується на базу оподаткування - вартість товару/роботи/послуги та сплачується за рахунок кінцевого споживача такого товару/роботи/послуги, у зв`язку з чим, ПДВ іноді називають «податком споживання»;

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. З ч. 2 ст. 170, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Але, ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» не має жодного статусу у кримінальному провадженні № 32018100000000163, в рамках якого накладено арешт на спеціальний рахунок ТОВ «ЮЛХ ОІЛ», відкритий у Казначействі України.

У супереч обґрунтування слідчого щодо наявності ознак «фіктивності» та «транзитності» у ТОВ «ЮЛХ ОІЛ», якими слідчий обґрунтував тим, що контрагент підприємства у фінансового-господарських відносинах - ТОВ «Фаворит Ойл» (код ЄДРПОУ 38130452) ухилилося від сплати податку на додану вартість у особливо великих розмірах, чим завдало збитки державі.

Вказала, що відповідно до правових позицій Верховного Суду платник податків не несе відповідальності за зобов`язання своїх контрагентів та не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. (Постанови ВС у справах № 804/2551/13-а ВС від 23.05.2018 р., № П/811/1508/16 від 18.05.2018 р.).

Арешт ліміту ПДВ у системі адміністрування ПДВ суперечить цивільно-правовим засадам здійснення підприємницької діяльності.

ТзОВ «ЮЛХ ОІЛ» є юридичною особою приватного права, що діє на підставі закону та статуту. Основним видом діяльності підприємства є «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами» (код КВЕД 46.71). Підприємство орендує приміщення, має штат працівників, сплачує податки до бюджетів, провадить законну підприємницьку діяльність.

Арешт ліміту ПДВ суттєво обмежує законну діяльність ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» та фактично унеможливлює подальше здійснення господарської діяльності товариством у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних. У зв`язку з арештом, накладеним на ліміт ПДВ, господарська діяльність ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» фактично припинена, а тому підприємство наближається до межі стійкої неплатоспроможності.

Такі дії по відношенню до суб`єкта господарювання ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» є абсолютно неприпустимими та суперечать політиці правової держави щодо створення її органами та структурами сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності суб`єктів господарювання на території України.

Таким чином, ТОВ «ЮЛХ ОІЛ» вважає, що кошти-сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не є матеріальним об`єктом, не є майном, а тому не можуть бути речовим доказом, а накладення арешту на такі кошти прямо заборонено законом і унеможливлює ведення TOB «ЮЛХ ОІЛ» подальшої господарської діяльності, а тому арешт, накладений слідчим суддею, має бути скасований.

Представник заявника у судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання про розгляду вказаного клопотання розглянути без її участі, вимоги якого підтримала та просила задовольнити.

Слідчий з ОВС 2-го СВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений особисто, проте його неявка не є перешкодою

Вивчивши клопотання, до додані до нього документи, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018100000000163, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/5271/19 від 13.03.2019 задоволено клопотання слідчого з ОВС 2-го СВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Глобенка М.М. про арешт у рамках кримінального провадження №32018100000000163 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках № 37518000351566 , № 37612100351566 , відкритих у Казначействі України ТзОВ «ЮЛХ ОІЛ».

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з пп. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 132, 173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Таким чином, із вказаної норми процесуального закону вбачається, що арешт у даному випадку могло бути накладено на гроші, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах товариства, або видаткові операції. У свою чергу накладення арешту на ліміт ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ у Державній фіскальній службі України кримінальним процесуальним законом не передбачено, тому суд приходить до висновку, що доводи необґрунтованості накладення арешту у вказаному кримінальному провадженні знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170-174 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/5271/19 від 13.03.2019 на грошові кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках № 37518000351566 , № 37612100351566 , відкритих у Казначействі України Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛХ ОІЛ», на які останнє має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасувати заборону розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на спеціальних рахунках № 37518000351566 , № 37612100351566 клієнта Казначейства України (МФО 899998) - ТОВ "ЮЛХ ОІЛ" (код ЄДРПОУ 41958399), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, вжиту ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/5271/19 від 13.03.2019.

Скасувати зупинення видаткових операцій з грошовими коштами, що надходять на адресу ТОВ "ЮЛХ ОІЛ" (код ЄДРПОУ 41958399) на спеціальний рахунок № 37518000351566 № 37612100351566 відкритий в Казначейства України (МФО 899998) та зупинити видаткові операції з коштами, які надійшли на адресу ТОВ "ЮЛХ ОІЛ" (код ЄДРПОУ 41958399) та вже знаходяться на спеціальному рахунку № 37518000351566 . № 37612100351566 за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: