Ухвала суду № 82734095, 25.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/487/19 Справа № 711/11137/18 Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів за участю: секретаря Биби Ю. В. Поєдинка І. А., Ятченка М. О. , Довженко Т.В.,прокурораПавленка О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальних проваджень № 12018251010007929, № 12019251010000534 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Шерстобітової Н.Р. на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шкотово, РФ, громадянина України, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 22.02.2019 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 185, до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, -

засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

За сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 3 років 6 місців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.02.2019, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, зокрема: періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь:

- потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 1 877 грн.;

- потерілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1 650 грн.;

- держави судові витрати в сумі 2 145 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, 14.11.2018, близько 01-00 годин, повторно, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3, умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає , підійшов до автомобіля PEUGEOT PARTNER білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та розбив переднє пасажирське скло, , після чого взяв відео реєстратор Aspiring GT 15 з кріпленням до скла та флеш носій Samsung Evo+micro SDHC Class 10 UHS-I U1 16 GB та поклав їх до кишені куртки. Після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 1405,96 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , 06.12.2018, близько 06 год. 20 хв., повторно, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_4, повторно умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля Ауді А 4 д.н.з. НОМЕР_2 та розбив переднє пасажирське скло, після чого взяв електронний пульт від автоматичних воріт марки RD291Х та поклав його до лівої кишені куртки та намагався викрасти автомагнітолу «Ріоneer DЕН- 9300SD», проте злочинний намір не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_5 , який в подальшому покликав потерпілого ОСОБА_6 та викликав працівників поліції. Загальна вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_1 , станом на 06.12.2018 року згідно висновків експертів № 8/955 від 13.12.2018 і № 8/954 від 21.12.2018 складає 2538 грн. 50 коп.

Також, ОСОБА_1 , 22.01.2019 року, близько 21 год. 00 хв., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_5, повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля «Хундай Елантра» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 та розбив переднє бічне пасажирське скло, після чого зняв прикріплений до лобового скла автомобіля відеореєстратор марки «Хіаomi Y1 SmartDashCamera YCh. 1015 CH» та зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку згідно висновку експерта № 8/107 від 19.02.2019 на суму 916 грн. 33 коп.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого, у вчиненні інкримінованих злочинів та правильтності кваліфікації його дій, вважаючи вирок суду незаконним, просить його змінити через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, виключивши з вироку вказівку суду про про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

В обгрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 не дотримано вимог п.п. 16, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судоми покарння» від 24.10.2013, згідно яких за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частинами статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Зокрема, судом першої інстанції ОСОБА_1 два рази призначено покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді 3 років та 3 років 6 місців позбавлення волі, що є неправильним.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та її задоволення в повному обсязі, міркування обвинуваченого ОСОБА_1 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинуваченння, потерпілого ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора, проте зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 до цього часу не відшкодував йому заподіяні збитки, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши останнє слово ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні належить до задоволення.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України і учасниками судового провадження не оспорюється, як фактично і не оспорюється вид та розмір призначеного останньому покарання як за кожен злочин окремо так і остаточне покарання, призначене за сукупністю злочинів із подальшим звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції цілком дотримана.

Щодо апеляційних вимог сторони обвинувачення про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів визнає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і наділений повноваженнями їх зміни, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України.

Підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, як це передбачено ст.ст. 409, 413 КПК України, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Так, відповідно до ст. 33 КК України, сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за кожен з яких її не було засуджено.

При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК України.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено. Якщо ж злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад крадіжки, поєднані з проникненням у житло, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7, за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, покарання призначається у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Як встановлено вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 вчинив два корисливі кримінальні правопорушення, які кваліфіковані як таємне викрадення майна (крадіжка), вчинене повторно, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

Разом з цим, не приймаючи до уваги наведені вище норми закону та роз`яснення, суд визнаючи винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, що кваліфіковані за однією і тією ж нормою статті Особливої частини КК України, спочатку двічі кваліфікував дії останнього, а потім визнав винуватим і призначив два різні покарання за злочин, який кваліфікований за однією і тією частиною ст. 185 КК України.

З огляду на наведене, дії ОСОБА_1 по епізодам закінчених викрадень майна потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а посилання суду першої інстанції на повторну кваліфікації дій ОСОБА_1 , визнання його винуватим та призначення окремого покарання у виді 3 років позбавлення волі, на думку колегії суддів, підлягають виключенню з обвинувального вироку, як зайві.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ч. 2 п. 2 ст. 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Шерстобітової Н.Р. - задовольнити.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року відносно ОСОБА_1 , змінити в частині призначеного покарання.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на кваліфікацію дій та призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :