Ухвала суду № 82734053, 31.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/320/19 Справа № 691/355/18 Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Савенко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів за участю: секретаря Биби Ю. В. Поєдинка І. А., Дмитренка М. І. , Довженко Т.В.,прокурораПашковської Ю.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Карпова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Вібе С.В. на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Петрики Городищенського району Черкаської області, українка, громадянка України, пенсіонерка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, -

засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі.

Вирішено термін відбування покарання обвинуваченою ОСОБА_2 рахувати з 22.12.2018 та зараховано в строк відбутого покарання термін перебування під вартою з 12.02.2018 по 21.12.2018.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_1 визнана винуватою та засуджена за те, що вона 11.02.2018 близько 23 години, в приміщенні будинковолодіння по АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій особі, нанесла не менше двох ударів сокирою в область обличчя та шиї ОСОБА_3 , спричинивши тілесні ушкодження у виді: травми голови та шиї у вигляді переломів правих поперечних відростків 4, 5, 6, 7 шийних хребців; перелому тіла 6 шийного хребця (в ділянці правого передньо-нижнього краю); перелому нижньої щелепи; рани обличчя справа, що переходить на шию, що знаходяться в ділянці розташування життєво важливих структур (кровоносні судини, нерви), пошкодження та подразнення яких спричинили кровотечу і больову реакцію та як наслідок розвиток загрозливого для життя стану - шоку тяжкого ступеня, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №05-11-01/43 від 28.03.2018, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які могли спричинити смерть потерпілого, проте останній був госпіталізований до КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об"єднання" Городищенської районної ради Черкаської області, де йому було надано своєчасну медичну допомогу, тобто виконала всі дії, які вважала необхідними для вчинення умисного вбивства, але наслідок у вигляді смерті потерпілого не настав з причин, що не залежали від її волі.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Апелянт, посилаючись на положення ст.ст. 50,65,69 КК України та роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що прийнявши рішення про призначення ОСОБА_1 покарання нижче нижчої межі, визначеної санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, суд прийшов до хибного переконання, що такий його розмір буде необхідним та цілком достатнім для виправлення винної і попередження вчинення нею нових злочинів.

На думку прокурора, обґрунтовуючи висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд помилково врахував в якості пом`якшуючих покарання обставин - виклик потерпілому швидкої допомоги та повідомлення про злочин правоохоронним органам, оскільки вказані дії були вчинені не обвинуваченою, а її донькою ОСОБА_4 .

Що стосується посилань суду на врахування, як на підставу для застосування ст. 69 КК України, позитивної характеристики обвинуваченої, її похилого віку, прийняття участі у вихованні онука, то, на думку прокурора, вони носять формальний характер та жодним чином не зменшують суспільну небезпечність як її самої, так і злочину, який вона вчинила.

Водночас вважає, що судом залишено поза увагою тяжкість та рівень суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочину, належним чином не надав оцінку обтяжуючій покарання обставині - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння і тій обставині, що остання хоч і вважається не судимою, однак раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину.

За наведених обставин прокурор вважає, що прояв гуманності та поблажливості до обвинуваченої через застосування ст. 69 КК України, є необґрунтованим та безпідставним і не сприятиме її виправленню, а навпаки сприятиме уникненню справедливого покарання та вчиненню нових злочинів.

Крім того, прокурор просить під час апеляційного розгляду дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченої.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився потерпілий ОСОБА_3 , який в заяві від 07.05.2019 просив проводити розгляд кримінального провадження за його відсутності, а щодо виду та розміру призначеного обвинуваченій покарання, поклався на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Карпова С.О. про законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції та безпідставність апеляційних вимог прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши характеризуючі дані на обвинувачену, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора в кримінальному провадженні - начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Вібе С.В. до задоволення не належить.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному, об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, і кримінального процесуального закону.

Вказаним вимогам кримінального процесуального закону вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 22.12.2018 цілком відповідає.

Зокрема, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та учасниками судового провадження не оспорюється.

Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції дотримана.

Кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не закінчений з причин, які не залежали від її волі, колегія суддів вважає правильною.

Вирішуючі по суті апеляційні вимоги сторони обвинувачення щодо невідповідності призначеного обвинуваченій ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі останньої внаслідок м`якості, колегія суддів виходить з тих міркувань, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Покарання, як про це зазначено в положеннях ст. 65 КК України, призначається з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, зокрема, апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання, та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, з огляду на положення ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, дані про особу винуватої, яка осудна, має вік 67 років і є особою похилого віку, пенсіонеркою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, однак опікується вихованням онучки, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно, в якості обставин, що пом`якшують покарання - визнання винуватості, щире каяття, поведінку після вчиненого злочину, зокрема те, що остання одразу повідомила правоохоронні органи про вчинений злочин, в тому числі, викликала карету швидкої допомоги з метою надання медичної допомоги потерпілому, в якості обставини, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, і обгрунтовано призначив ОСОБА_1 більш м`яке покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

Колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.

Зокрема, про обгрунтованість призначення обвинуваченій більш м`якого покарання ніж передбачено відповідною частиною санкції ст. 115 КК України вказують наведені вище обставини, в тому числі, належне усвідомлення протиправної поведінки, щирість показань та присутність намірів до позитивних змін.

Призначене судом першої інстанції обвинуваченій покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченої та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

З огляду на наведене вище колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, без застосування положень ст. 69 КК України, визнаючи їх необґрунтованими.

Перевіряючи посилання прокурора про неврахування належним чином при призначенні покарання наявності в провадженні обставини, що його обтяжує, а також даних про попередні судимості, колегія суддів виходить з того, що наявність обставини, що обтяжує призначене ОСОБА_1 покарання цілком враховано судом першої інстанції на виконання положень ст. 65 КК україни, про що міститься посилання в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів вважає недоречними посилання прокурора на неврахування судом при призначенні покарання тієї обставини, що ОСОБА_1 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що попередня судимість ОСОБА_1 погашена у встановленому законом порядку, тому вона вважається такою, що раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала, а всі кримінально-правові та загально правові наслідки засудження та призначення покарання анулюються.

Щодо посилань прокурора про безпідставність врахування в якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , зокрема, виклик нею потерпілому швидкої допомоги та повідомлення про злочин правоохоронним органам, то колегія суддів позбавлена можливості їх перевірити, оскільки розгляд провадження здійснювався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а наведені обставини можуть бути встановлені з показань свідка ОСОБА_4 , яка судом першої інстанції не допитувалась і про допит якої щодо наведених обсавин, учасниками кримінального провадження не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Вібе С.В., - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців, а засудженою ОСОБА_1 - в той самий строк, з моменту отримання її копії, в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :