Рішення № 82729330, 25.06.2019, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/638/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді Павлової А.С.,

за участі секретаря судових засідань Козак Г.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Чорної Г.Б.,

свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Наркевицької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 позивач ОСОБА_4 від імені якого діє його представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Наркевицької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до якої увійшла земельна частка (пай) розміром 3,24 в умовних кадастрових гектарах, право на яку посвідчувалось сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 10.12.1996.

Позивач вказує, що спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину вступивши в управління спадковим майном ОСОБА_5 , була її дочка - ОСОБА_6 . Однак, не оформивши належним чином своїх спадкових прав ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_6 склала заповіт, в якому земельну частку (пай) розміром 3,24 в умовних кадастрових гектарах заповіла ОСОБА_4 . Проте, приватний нотаріус відмовила Шевчуку Володимиру Степановичу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки неможливо підтвердити право ОСОБА_5 на вказану земельну частку (пай) в зв`язку із втратою сертифікату на право на земельну частку (пай) та неможливо довести родинні відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

У зв`язку з наведеним, позивач просив встановити родинні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 3,24 в умовних кадастрових гектарах.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.04.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_4 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

Дану ухвалу відповідач отримав 16.04.2019. Відзиву до суду не надходило.

Ухвалою суду від 02.05.2019 було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала і просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні позову. Свої усні заперечення обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого увійшло право на земельну частку (пай) площею 3.24 га. Однак, спадкоємиця ОСОБА_6 спадщину не прийняла. До органу місцевого самоврядування, райдержадміністрації чи до суду про включення її до списку власників земельних часток (паїв) не зверталась. Земельна частка (пай) ОСОБА_5 є невитребуваною. Оскільки спадщина після смерті останньої відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а строк позовної давності щодо її спадкового майна, згідно ст. ст. 71, 75 ЦК УРСР 1963 року закінчився 24.12.2003, тобто до набрання чинності 01.01.2004 ЦК України, то незастосування строку позовної давності, на думку представника позивача, призведе до порушення норм матеріального права.

Також адвокат Чорна Г.Б. вважає очевидним недійсність заповіту, складеного ОСОБА_6, оскільки нотаріус Підволочиського нотаріального округу Тернопольської області не мав права посвідчувати її заповіт. Такі дії мали б вчинятись директором або головним лікарем Лонковецького будинку-інтернату для людей похилого віку, де постійно перебувала заповідач до самої смерті. В особовій справі ОСОБА_6 відсутні її заяви та будь-які довідки про її відсутність в будинку-інтернаті, навідувала її лише ОСОБА_4 , а тому не покидаючи територію Лонковецького будинку-інтернату заповіт складатись в нотаріуса не міг.

Представник відповідача просила приєднати до справи № 671/638/19 цивільний позов Наркевицької селищної ради про визнання спадщини померлої ОСОБА_5 відумерлою.

Ухвалою від 06.06.2019 судом було відмовлено в прийнятті зустрічного позову.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновків, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пахутинці Волочиського району Хмельницької області померла ОСОБА_5 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00022614561 від 13.04.2019 (а.с. 32).

Згідно з копії листа відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 від 10.12.1996 належало право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Трудівник» с. Пахутинці розміром 3,24 в умовних кадастрових гектарах. Вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2019 становила 120524 грн. (а.с. 19). Вказане не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Із копій довідок № 398 від 30.09.2016, № 431 від 30.10.2017, № 432 від 30.10.2017, № 578 від 26.11.2018, № 579 від 26.11.2018 та № 580 від 26.11.2018 слідує, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 в управління спадковим майном вступила її дочка ОСОБА_5 (а.с. 11-16).

Згідно з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.05.1967, дошлюбне прізвище ОСОБА_6 - ОСОБА_6 (а.с. 8).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 (колишній староста с. Пахутинці) та ОСОБА_3 (односельчанка померлих) вказали, що ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_6 . Проживали вони разом в с. Пахутинці, в тому числі, на момент смерті ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР 1963 року, тому в даному випадку застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР.

За нормами ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст.ст. 548 - 549 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Аналізуючи вищенаведені норми ЦК УРСР 1963 року та докази, суд прийшов до висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_6 , яка проживала разом із нею та фактично вступила в управління спадковим майном.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 померла в с. Лонки Волочиського району Хмельницької області, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00022614652 від 13.04.2019 (а.с. 31).

Варто вказати і про те, що ЦК УРСР 1963 року, як і Цивільний кодекс України не обмежують строк для отримання свідоцтва про право на спадщину. Тому ОСОБА_6 , прийнявши спадщину після смерті своєї матері, не була обмежена в часі для оформлення її спадкових прав, проте цього не зробила, так як померла.

Із копії спадкової справи № 99/2017 заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 вбачається, що за життя - 05.01.2016 вона склала заповіт, в якому все своє майно заповіла ОСОБА_4 . Даний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Матійчик А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 13.

Спадкоємець ОСОБА_4 прийняв спадщину після померлої ОСОБА_6 , шляхом подачі 28 березня 2017 року заяви до приватного нотаріуса Гадайчук Є.А. та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розміром 3,1440 га (а.с. 33-39).

Разом з тим, постановою від 23.01.2018 № 88/02-31 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) після померлої ОСОБА_6 , у зв`язку із втратою сертифікату на право на земельну частку (пай) та неможливістю прослідкувати родинні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 17).

Із оголошення в газеті «Зоря» від 15.09.2016 вбачається, що сертифікат серії НОМЕР_3 виданий на підставі розпорядження Волочиської РДА № 413 від 03.12.1996 на ім`я ОСОБА_5 - загублений (а.с. 18).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

За нормами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, вищевикладені докази, а також ту обставину, що сертифікат на право на земельну частку (пай) втрачено, а встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позивачу необхідно для оформлення спадкових прав, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, на які вона посилалась, обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат», глави 1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчувальної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Чинним законодавством України не встановлено обмежень для заповідача у виборі нотаріуса, який посвідчить його заповіт. Тобто, незалежно від місця фактичного проживання фізичної особи, нотаріальні дії щодо посвідчення її заповіту можуть вчинятися нотаріусами, які працюють в іншому нотаріальному окрузі (наприклад: в іншій області). Виключення становлять випадки, коли особа не може з`явитися до робочого місця нотаріуса, а також коли такого вимагають особливості посвідчувального правочину, то такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза таким приміщенням, однак в межах нотаріального округу. Таких виключень в даній справі судом не встановлено.

Згідно з відповіді директора будинку-інтернату ОСОБА_7 від 03.06.2019 за період проживання ОСОБА_6 в Лонковецькому будинку-інтернаті невідомо чи покидала вона територію будинку-інтернату, так як, в особовій справі відсутні заяви, та будь-які довідки про її відсутність (а.с. 89).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що стан здоров`я ОСОБА_6 не давав їй можливості самостійно вчиняти такі дії, як складання заповіту в приватного нотаріуса за межами будинку-інтернату. Беззаперечних доказів того, що вона ні разу не покидала Лонковецький будинок-інтернат в період проживання у вказаній установі суд не встановив. Відтак, позиція адвоката Чорної Г.Б., не ґрунтується на вимогах закону та є недоведеною.

Крім того, суд не встановив підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки такий позивачем ОСОБА_4 пропущено не було.

При вирішенні питання про судові витрати, суд керується ст. 141 ЦПК України та враховує, що позивач сплатив за дві позовні вимоги судовий збір в сумі 1973 грн. 64 коп. (а.с. 1, 74).

Керуючись ст.ст. 524, 529, 548-549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 392, 1216-1218, 1223, 1268-1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Наркевицької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту родинних відносин - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) розміром 3,24 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Трудівник», с. Пахутинці Волочиського району Хмельницької області та належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 зареєстрованого 10.12.1996 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 264, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняла спадщину, не зареєструвавши своїх спадкових прав, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Стягнути з Наркевицької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1973 гривні 64 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Наркевицька селищна об`єднана територіальна громада в собі Наркевицької селищної ради, код ЄДРПОУ 04403444, місце знаходження: 31260, Хмельницька область, Волочиський район, смт. Наркевичі, вул. Незалежності, 2.

Повний текст рішення складено 01.07.2019.

Суддя Павлова А.С.