Рішення № 82728622, 26.06.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/7114/17

2/465/1640/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд із позовом до відповідача про стягнення 23750 грн. 97 коп. недоплаченої частини заробітної плати за період з січня 2009 року по березень 2011 року та 42768 гривень 56 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку з 10.01.2012 року по 07 грудня 2018 року.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.11.1977р. прийнята слюсарем на "Львівський автобусний завод". 01.04.2007 р. прийнята слюсарем механоскладальних робіт четвертого розряду в цеху складання автобусів у Товариство з обмеженою відповідальністю"Львівські автобусні заводи" ( Наказ №21- КС від 02.04.07 р). 01.01.2010 року їй присвоєно п`ятий розряд слюсаря механоскладальних робіт. 01.02.2010 року переведено слюсарем механоскладальних робіт п`ятого розряду в складальний цех дільниці виготовлення джгутів.

01.04.2011р. вона переведена у Відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» слюсарем з механоскладальних робіт п`ятого розряду.

10.01.2012 р. була звільнена згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням(Наказ № 21 ВК від 10.01.2012 р.).

За період, з вересня 2008 р. робота підприємства значно погіршилась. Зарплата виплачувалася з запізненням і не в повному обсязі.

Після її звільнення виявилось, що ці суми - місячні кінцеві зарплати,за які підприємство здало звіти в Пенсійний фонд, не відповідають соціальним тарифним ставкам, що діяли на підприємстві. Зокрема: оскільки її годинна тарифна ставка -6 грн. 32 коп., то її зарплата за один день складає 50 грн. 56 коп. ( 6грн. 32 коп. *8 год.) по 01.01.2010р. і 7грн. 15 коп.*8 год. =57 грн. 20 коп. за період з 01.01.2010 р. по 10.01.2011 р.

Окрім того, на день пред`явлення позову до суду сума середнього заробітку,який відповідач зобов`язаний оплатити на її користь за час затримки складає 42768 грн.56 коп. (261 день затримки *6,32 грн. * 8 год.) та ( 517 днів затримки *7, 15 ставка * 8 год.) Просить позов задовольнити.

Позивач в судовому засідання свої позовні вимоги підтримала. Пояснення дала аналогічні викладеним в позові.

В чергове судове засідання позивач не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у відзиві, та пояснив, що розмір заявленої позивачем заборгованості з невиплати заробітної плати необґрунтований, а розрахунок, на який вона покликається, не може бути засобом доказування. Окрім цього, позивачем не надано доказів невиплати в установлений строк заробітної плати. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 01.04.2007 р. прийнята слюсарем механоскладальних робіт четвертого розряду в цеху складання автобусів у Товариство з обмеженою відповідальністю"Львівські автобусні заводи" ( Наказ №21- КС від 02.04.07 р). 01.01.2010 року їй присвоєно п`ятий розряд слюсаря механоскладальних робіт. 01.02.2010 року переведено слюсарем механоскладальних робіт п`ятого розряду в складальний цех дільницю виготовлення джгутів.

01.04.2011р. вона переведена на Відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» слюсарем з механоскладальних робіт п`ятого розряду.

10.01.2012 р. була звільнена згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням(Наказ № 21 ВК від 10.01.2012 р.), що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зі схеми годинних тарифних ставок працівників ТОВ «Львівські автобусні заводи» вбачається, що позивачу було встановлено погодинну тарифну ставку в розмірі 6 грн. 32 коп , за 1 годину відпрацьованого робочого часу по 01.01.2010 року та 7 грн. 15 хв. з 01.01.2010 року по 10.01.2011 року.

При цьому, як встановлено з індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України та розрахунку заборгованості, зробленого позивачем виходячи із таких відомостей, відповідачем за період з січня 2009 року по березень 2011 року проводилося нарахування та виплата заробітної плати не в повному розмірі, у звязку із чим, на час його звільнення виникла заборгованість в розмірі 23750,97 грн.

Вказані обставини представником відповідача не спростовано та не надано суду довідку про розмір заробітної плати позивача та заборгованості, інших документів про нарахування та виплату останньому заробітної плати, а тому даний розрахунок заборгованості приймається судом до уваги.

Зважаючи на вищевикладені обставини, а також те, що відповідач не представив суду жодних належних доказів щодо спростування зазначених фактів та проведення повного розрахунку при звільненні з позивачем, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 23750,97 грн. недоплаченої частини заробітної плати за період з січня 2009 року по березень 2011 року .

Згідно з ст.34 Закону України «Про оплату праці» працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до розяснень, які містить п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником в терміни передбачені ст.116 КЗпП України є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку із виплати заробітної плати, проведеного з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 10.01.2012 (день звільнення) по 07.12.2017 року складає 42738, 56 грн.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що відповідач не провів із позивачем повного розрахунку в строк, визначений ст.116 КЗпП, поданого позивачем розрахунку не спростовано, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути середню заробітну плату за час затримки розрахунку із позивачем за період з 10.01.2012 по 07.12.2017 в розмірі 42738,56 грн., в межах заявлених позовних вимог, виходячи з того, що позивач наполягала на стягненні саме такої суми середнього заробітку, яка не перевищує визначеного судом розміру .

Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п.2. ч.1 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 3,10 , 12, 81,141, 258,259, 263-265, 352, 354, ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження Дніпропетровська область, м.Камянське, вул.Стасова,79, ЄДРПОУ 33894928) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 23750 ( двадцять три тисячі сімсот п"ятдесят) грн. 97 коп. недоплаченої частини заробітної плати за період з січня 2009 року по березень 2011 року та 42768 ( сорок дві тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 56 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку з 10.01.2012 року по 07 грудня 2018 року, а всього стягнути суму у розмірі 66519 ( шістдесят шість тисяч п"ятсот дев"ятнадцять) гривень 53 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місце знаходження Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Стасова,79, ЄДРПОУ 33894928) на корись держави 768 ( сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. грн. судового збору.

Рішення суду в межах стягнення суми заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення до Львівського апеляційного суду через суд, що ухвалив рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) ;

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місце знаходження Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Стасова,79, ЄДРПОУ 33894928)

Суддя В.Кузь