Вирок № 82727753, 21.06.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.06.2019

Справа № 320/8067/18

Провадження 1-кп/320/330/19

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018080140002107, які надійшли з обвинувальним актом, стосовно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, з середньо технічною освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2017р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

за участю адвоката обвинуваченого - Зубова О.В.,

за участю адвоката потерпілої - Савлук О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2018 року приблизно о 22 годині 18 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем 3A3-DAEWOO Т-13110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Інтеркультурна з боку вул. Індустріальної в напрямку вул. Гагаріна в м. Мелітополі, Запорізької області, зі швидкістю не менш ніж 95,8 км/год, чим перевищував максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху.

На шляху прямування водій ОСОБА_1 , наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Будівельною, маючи об`єктивну можливість побачити пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які переходили проїзну частину справа-наліво за напрямком його руху, та технічну можливість уникнути наїзду при максимально допустимій швидкості руху в межах населеного пункту - 50 км/год, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого на перехресті з вул. Будівельна скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні 02.07.2018 року.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.4, 12.9 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»

12.9. «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7...»

12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, згідно з висновками судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди № 19-95 від 17.08.2018, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Так, згідно висновку судової медичної експертизи № 561 від 05.07.2018 року, причиною смерті ОСОБА_4 є поєднана тупа травма голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася розвитком шоку. Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_4 , що ускладнилися розвитком шоку, мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, які призвели до настання смерті. З огляду на зовнішній огляд, характер, локалізацію ушкоджень у ОСОБА_4 , зазначений механізм їх утворення, а також обставини справи, всі вони могли утворитися у пішохода при зіткненні з рухомим автомобілем «DAEWOO» 30.06.2018 p. за обставин, зазначених в ухвалі слідчого судді.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, так як він вчинив злочин, скоївши порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що 30.06.2018 року він приблизно о 22 годині 18 хвилин в м. Мелітополь рухався на своєму автомобілі ЗАЗ по вул. Інтеркультурна з боку вул. Індустріальної в напрямку вул. Гагаріна зі швидкістю приблизно 95 км/год. Наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Будівельною, він, через сутінки заздалегідь не побачив пішоходів які переходили дорогу. З моменту, коли він їх побачив, він намагався зупинитися та уникнути зіткнення, однак було запізно і він скоїв наїзд на пішохода-чоловіка. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати. Між ним та потерпілою укладено мирову угоду щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 304454,00грн., яку він просив затвердити.

Крім повного визнання провини обвинуваченим ОСОБА_1 , його провина також підтверджується показами потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що їй повідомили в ніч на 31.06.2018 року, що 30.06.2018 року приблизно о 22-18 годині під час того, як її чоловік - ОСОБА_4 переходив дорогу по вул. Інтеркультурна і його збив автомобіль ЗАЗ, під керуванням ОСОБА_1 Вона просить призначити покарання обвинуваченому не пов`язане з позбавленням волі та права керування автомобілем, щоб він мав можливість відшкодувати їй шкоду в сумі 304454,00 грн. та просила затвердити мирову угоду укладену між нею та обвинуваченим.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні прокурор просив призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки; та покласти на нього обов`язки згідно п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

В судовому засіданні адвокат обвинуваченого Зубов О.В. та його підзахисний ОСОБА_1 із мірою покарання, яку просив прокурор погодились. Просили призначити покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, та просили затвердити мирову угоду за цивільним позовом.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Відповідно до п.п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, які настали, а й характер, і мотиви, допущених особою порушень безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, його ставлення до цих порушень, і поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів , водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх і т.д.), а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, і особи винного. У кожному разі призначення покарання за частинами 1 і 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), дані про особу обвинуваченого: раніше не притягався до кримінальної відповідальності; має постійне місце мешкання, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дружину та малолітню дитину 2017р.н.; під час досудового та судового слідства активно сприяв розкриттю злочину; думку учасників процесу, потерпілої; обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті злочину та встановлення істини по справі, часткове відшкодування шкоди потерпілій; у відповідності до ст.67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч.2 ст.286 КК України, та оскільки його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає недоцільним, оскільки ОСОБА_1 має позитивну характеристику, раніше порушень ПДР не допускав, крім того, потерпіла в судовому засіданні просила не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, для того, щоб він міг відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду.

Підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

По кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов.

21.06.2019 року потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 надали до суду мирову угоду щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявленої у цивільному позові в сумі 304454,00грн., яку просили затвердити.

Згідно ч.1, 4 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Враховуючи, що мирова угода, укладена між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 , не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена добровільно в інтересах усіх сторін, суд, у відповідності до ст.207, 255 ЦПК України, закриває провадження по цивільному позову у зв`язку з визнанням мирової угоди.

Керуючись ст.ст.370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного йому покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль 3A3-DAEWOO Т-13110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передано під розписку на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_1 - повернути йому як власнику.

- DVD-R диск з відеозаписом ДТП, який долучено до матеріалів кримінального провадження №12018080140002107 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (рахунок № 31112115008009, Одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, Код банку (МФО): 899998, Код ЄДРПОУ - 38025367, Назва банку: Казначейство України (ЕАП)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-80 від 31.07.2018 року в сумі 1430,00гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (рахунок № 31112115008009, Одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, Код банку (МФО): 899998, Код ЄДРПОУ - 38025367, Назва банку: Казначейство України (ЕАП)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-83 від 27.07.2018 року в сумі 1430,00гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (рахунок № 31112115008009, Одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, Код банку (МФО): 899998, Код ЄДРПОУ - 38025367, Назва банку: Казначейство України (ЕАП)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-95 від 17.08.2018 року в сумі 2288,00гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (і.н. НОМЕР_3 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну та моральну шкоду, затвердивши мирову угоду від 21.06.2019 року, згідно умов якої: ОСОБА_1 зобов`язується виплатити суму 304 454, 00 грн. рівними частинами по 2537,00 грн. щомісяця протягом 120 місяців до повного погашення суми 304 454,00 грн. ОСОБА_2 . ОСОБА_2 згодна отримати від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 304 454,00 грн. рівними частинами по 2 537,00 грн. щомісяця протягом 120 місяців до повного погашення.

Провадження за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_2 - закрити у зв`язку з затвердженням мирової угоди.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги в Запорізький апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко