Рішення № 82727182, 21.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2066/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Малюк В.М.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, справу за адміністративним позовом адвоката Шкорка І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича, Чопської міської ради Закарпатської області, про визнання дій протиправними та скасування рішення Чопської міської ради Закарпатської області №5 від 29 січня 2016 року «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» ,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Шкорка І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача Чопського міського голови Самардак В.В., Чопської міської ради Закарпатської області, про визнання дій неправомірними та скасування рішення. Позовні вимоги мотивує тим, що його довірителя, ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Чопського міського голови №65-ос від 31.12.2013 року було призначено в порядку переведення на посаду керівника Центру надання адміністративних послуг з 13.01.2014 року. Крім того, зазначає, ОСОБА_1 на чергових виборах депутатів місцевих рад, які відбулися 25.10.2015 року, було обрано депутатом Чопської міської ради VII скликання від політичної партії «Єдиний центр». 29.01.2016 року Чопська міська рада на четвертій сесії VII скликання прийняла за поданням Чопського міського голови рішення №5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради». Стверджує, що проект рішення-подання вніс Чопський міський голова, в якому передбачалося ліквідувати відділи апарату Чопської міської ради, зокрема і Центр надання адміністративних послуг. Однак, вважає, що пункти рішення прийняті з порушенням норм права, які регулюють відповідні галузі законодавства щодо окремих структурних органів Чопської міської ради та не відповідають ч.3 ст.2 КАС України. Зазначає, що п.2 оскаржуваного рішення Чопської міської ради вбачається скорочення деяких посад у відділах та управліннях, які увійшли до п.1 рішення, де інша частина відділів ліквідовується. Однак, Чопська міська рада не приймала рішення про скорочення посад та штату у відділах не зазначених у п.1 оскаржуваного рішення, а виходить зразу затвердила нову структуру, штат та чисельність апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради. Вважає, що затвердження деяких положень про відділи та управління не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема причиною ліквідації деяких відділів Чопської міської ради пов`язує з особистим мотивами Чопського міського голови та деяких депутатів.

За таких обставин, позивач просить визнати протиправними дії Чопського міського голови Самардак В.В. щодо внесення ним на розгляд сесії Чопської міської ради Закарпатської області VII скликання, яка відбулася 29 січня 2016 року, пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату та її виконавчого комітету та скасувати рішення Чопської міської ради Закарпатської області №5 від 29 січня 2016 року «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради».

Представник відповідача надав заперечення на позов, в якому повністю заперечує обставини, викладені в адміністративному позові, та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішення Чопської міської ради Закарпатської області №5 від 29 січня 2016 року «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» прийнято в межах повноважень та в спосіб визначений законом, а голова ради діях в межах наданих йому законом повноважень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шкорка І.М. не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином. Адвокат Шкорка І.М. подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги заперечує повністю та просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною 1 стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлено, що ОСОБА_1 був призначений в порядку переведення на посаду керівника Центру надання адміністративних послуг з 13.01.2014 року, відповідно до розпорядження Чопського міського голови №65-ос від 31.12.2013 року.

29.01.2016 року Чопська міська рада на четвертій сесії VII скликання прийняла, за поданням Чопського міського голови, рішення №5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради».

Згідно додатку 1 до вказаного рішення до переліку посад Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, що скорочуються, потрапила і посада, на якій працював позивач - керівник Центру надання адміністративних послуг.

12.02.2016 року розпорядженням Чопського міського голови №82 - ОС «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення» керівника центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради ОСОБА_1 попереджено про звільнення та запропоновано вакантну посаду в апараті Чопської міської ради. (а.с. 45).

12.04.2016 року розпорядженням виконавчого комітету Чопської міської ради №95-ос припинено трудовий договір з ОСОБА_1 , у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. (а.с. 107)

Позивач не погоджуючись із рішенням Чопської міської ради №5 від 29.01.2016 року «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» та процедурою його прийняття, звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 N 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

Частинами 3, 4 статті 10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Зокрема слід зазначити, що пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Згідно п.6 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до ч.5,6 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно ч. 10 ст. 59 вказаного Закону України акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Так, підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Щодо правомірності внесення змін до структури виконавчих органів ради, то за п. 3, 5 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як відзначалось вище виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання.

Європейська хартія місцевого самоврядування визначає, що «… органи місцевого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління».

Отже, зміна структури виконавчих органів ради та загальної чисельності апарату ради можлива виключно на пленарних засіданнях цієї ради, органам місцевого самоврядування надано можливість самостійно затверджувати загальну чисельність апарату місцевої ради, її виконавчих органів та витрати на їх утримання.

Суд має відзначити, що роботодавцю надано право визначати чисельність, штат і структуру підприємства, установи, організації, а суд під час розгляду відповідних справ не може обговорювати питання доцільності та правомірності проведення таких дій незалежно від того, як часто роботодавець вдається до них. Орган місцевого самоврядування в даному випадку в межах своєї компетенції самостійно вирішує питання щодо структури, штату та чисельності працівників, суд не втручається в діяльність цього органу щодо створення структури і штатів, оскільки це віднесено до компетенції самого органу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим завданням суду є здійснення правосуддя. Відтак, завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади та принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень.

Також судом встановлено, що рішення Чопської міської ради від 29.01.2016 р. № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради», яке є предметом спору у справі, втратило чинність, оскільки рішенням 7 сесії 7 скликання, ІІ засідання Чопської міської ради від 25.03.2016 року №23 структура, штат та чисельність апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради викладено у новій редакції.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що міська рада, приймаючи рішення у зв`язку з новою структурою і загальною чисельністю апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, діяла у відповідності до законодавства, в межах своїх повноважень із дотриманням встановленої процедури, а міський голова вносячи таку пропозицію діяв в межа своїх повноважень. Таким чином судом не встановлено підстав для визнання незаконним та скасування рішення Чопської міської ради від 19.01.2016 р. № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради», а дій Чопського міського голови протиправними.

Поряд з цим, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і твердження позивача, що причиною прийняття оскаржуваного рішення були особисті мотиви Чопського міського голови до деяких депутатів, оскільки вказані твердження не підтверджені жодним належним та допустимим доказом по справі.

Слід зауважити, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналогічні приписи міститьст.5 КАС України.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

На думку суду оскаржуване рішення вплинуло на права позивача ОСОБА_2 лише у частині вирішення питання про скорочення посади, на якій він на той час перебував; в іншій частині оскаржуване рішення жодним чином на права чи обов`язки позивача не вплинуло, а відтак у позивача відсутнє і право на оскарження такого рішення в цілому.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Так, позивачу ОСОБА_1 надавались для ознайомлення відповідні попередження про майбутнє вивільнення з одночасною пропозицією переведення на іншу посаду. Доказів того, що позивач погодився на переведення на іншу зазначену посаду, матеріали справи не містять. З заявами про переведення на іншу роботу до відповідача останній не звертався, при ознайомлені з вакансіями ніяких пропозицій не висловлював.

12.04.2016 року розпорядженням виконавчого комітету Чопської міської ради №95-ос припинено трудовий договір з ОСОБА_1 , у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

З положень наведеної ч.3ст.49-2 КЗпП України випливає, що законодавцем передбачений певний порядок дій працівника (за його вибором) у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу в цій же установі: при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Враховуючи вищезазначене, судом під час розгляду адміністративної справи не встановлено, що відповідачем по справі було порушено приписи положень діючого законодавства та/або проявлена бездіяльність під час виконання покладених на нього обов`язків, а в свою чергу, позивачем не було доведено обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем його прав, свобод чи інтересів належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги представника ОСОБА_2 - адвоката Шкорка І.М. є безпідставними та необґрунтованим, оскільки Чопський міський голова діяв у межах повноважень наданих йому законом, а рішення Чопської міської ради від 19.01.2016 р. № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» прийняте без порушень, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про необґрунтованість заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову адвоката Шкорка І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича, Чопської міської ради Закарпатської області, про визнання дій протиправними та скасування рішення Чопської міської ради Закарпатської області №5 від 29 січня 2016 року «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 липня 2019 року.

Суддя В.М. Малюк