Рішення № 82726700, 23.05.2019, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/288/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Гецко Ю. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Михайліченко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 297/288/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Сетам», Берегівський РВ ДВС ГТУЮ, треті особи на стооні відповідача які заявляють самостійні вимоги: ПАТ «Ві ЕС Банк», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів з продажу земельної ділянки недійсними,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовом до ДП «Сетам», Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи - ПАТ «ВіЕсБанк», ОСОБА_2 , про визнання електронних торгів недійсними.

Позовна заява обґрунтована тим, що як зазначає позивач, в лютому 2018 року йому стало відомо про наявність виконавчого провадження Берегівського РВДВС ГТУЮ і що майно, було продано відповідно до протоколу № 314940.

Позивач зазначає, що торги було проведено із порушенням законодавства.

За таких обставин позивач просить суд визнати недійсними електронні торги від 05.02.2018 року щодо продажу земельної ділянки .

Позивач свого права на участь у судовому засіданні не використав, до суду звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі також свого права на участь у судовому засіданні не використали, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник ДП «Сетам» подав до суду заперечення на позовну заяву, просив суд відмовити в її задоволенні.

Треті особи також в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечували. Представник ПАТ «ВіЕсБан» подав до суду заперечення проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно протоколу проведення електронних торгів № 314940, земельна ділянка, була продана за стартовою ціною 66926 грн. (а.с. 8-9)

ДП «Сетам» в обґрунтування поданих заперечень проти позову, надав до суду докази правомірності проведення спірних торгів.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи ДП «Сетам», на адресу державного виконавця, стягувача та боржника направлялось повідомлення про день, час та місце проведення електронних торгів, відомості про лот, початкову ціну лоту та його реєстраційний номер.

Предметом спору між сторони стало невизнання позивачем прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, що призвели до відчуження на користь ОСОБА_2 спірної земельної ділянки. Позивач вказував на численні порушення процедури проведення прилюдних торгів, що на його думку є підставою для визнання цих прилюдних торгів недійсними.

Спірні правовідносини регулюються положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про іпотеку», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В даному випадку для забезпечення виконання кредитного зобов`язання між позивачем та Банком було укладено договір іпотеки, предметом якого стала спірна земельна ділянка.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вказаного Закону предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частина 1 статті 33 Закону встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. (ч. 3 ст. 33 Закону)

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Стаття 43 Закону регламентує порядок проведення прилюдних торгів.

Так, згідно ч. 1 ст. 43 Закону прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Частина 3 ст. 43 Закону передбачає, що організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону у прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частини 5, 6 ст. 81 ЦПК України регламентуються, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом не встановлено законних підстав, для визнання результатів прилюдних торгів недійсними, адже обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження доказами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ДП «Сетам», Берегівський РВ ДВС ГТУЮ, треті особи на стороні відповідача які заявляють самостійні вимоги: ПАТ «Ві ЕС Банк», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів з продажу земельної ділянки недійсними - відмовити.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 09.02.2018 року № 297/288/18 скасувати.

Повний текс рішення буде виготовлено 03 червня 2019 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Берегівський районний суд до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гецко Ю. Ю.