Рішення № 82725807, 25.06.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/138/19

2-а/264/54/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Собакінських С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

08.01.2019 року до суду звернулась позивачка з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 02.01.2019 року серії НК № 638057, винесеної поліцейським роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Череватовим Олегом Васильовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 02.01.2019 року, керуючи автомобілем «Форд-Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 , після проїзду перехрестя по проспекту Карпова біля трамвайного депо №3 у м. Маріуполі, вона була зупинена невідомо яким поліцейським невідомо якого відділення поліції ГУ НП в Донецькій області, оскільки він не представився, а його посада та прізвище в копії оскаржуваної постанови є незрозумілими, який повідомив, що вона порушила п.8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України, а саме: проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, - відповідальність за порушення якого встановлена ч.2 ст.122 КпАП України. Її спростування стосовно того, що вимоги ПДР при руху автомобіля вона не порушувала, працівник поліцій до уваги не прийняв, після чого склав постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №638057, якою наклав на мене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, незважаючи на те, що вона зателефонувала адвокату та попросила його під`їхати на місце для надання їй правової допомоги. Вважає постанову незаконною через відсутність події адміністративного правопорушення. Так, рухаючись на автомобілі по пр. Карпова та наближаючись до перехрестя, вона бачила, що на світлофорі горить зелений сигнал, який дозволяє рух далі. Але в момент, коли автомобіль вже перетнув стоп-лінію, вона побачила, як на дублюючому світлофорі сигнал вже перемкнувся на жовтий. Оскільки будь-яких інших автомобілів на перехресті не було, то вона продовжила рух далі. Її дії відповідають п.8.11 ПДР України, де сказано, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Оскаржуваною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за події, які нібито мали місце аж 02.01.2018 року (тобто рік тому назад), як це зазначено у п.6, що взагалі є абсурдним. Вона була позбавлена можливості отримати належний правовий захист від проявленого відносно неї свавілля. Таким чином, оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та права на захист.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав і просив відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що Вважає, що вимоги позивачки є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Підійшовши до водія інспектор належним чином представився , пояснив причину зупинки і перевірки документів та попросив пред`явити документи, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі. Позивач виконав законну вимогу поліцейського. За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями статей 33, 36, 284 КУПАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 грн., шляхом винесення постанови. Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції УПП в Донецькій області ДПП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 02.01.2019 року було винесено постанову серії НК № 638057, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що вона, 02.01.2018 року, керуючи транспортним засобом «Форд-Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 , після проїзду перехрестя по проспекту Карпова біля трамвайного депо №3 у м. Маріуполі, проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушила п.8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України.

Зазначена постанова досліджувалась судом на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Згідно до вимог ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст.9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складена з підстав висновків інспектора про порушення позивачем вимог п.п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з п.8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пункт 8.7.3. «ґ» Правил дорожнього руху України передбачає, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Положеннями п. 8.10. Правил дорожнього руху України встановлено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Відповідно до п.8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху(частини 1, 2 і 3 статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п.4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч.1,2,3 ст.122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.2 розділу III зазначеної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч.1,2,3 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначено, що положення ч.1 ст.276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в ч.ч.1,2 ст.258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1,2 ст.258 КУпАП передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Після рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року, 14.07.2015 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» до ст.258 КУпАП внесені зміни, а саме, після частини першої доповнено новою частиною. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП. Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст.ст.122, 126 КУпАП). Частиною 5 ст.258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Отже, провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч.2 ст.122 КУпАП, відбувається в скороченому вигляді, а саме: фіксація адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Проте, в даному випадку інспектором патрульної поліції порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення в скороченому провадженні, зокрема, не було проведено фіксацію адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

Доказів роз`яснення правопорушнику прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.286 КУпАП суду не надано.

У вказаній постанові зазначено, що проводилась відеофіксація.

Проте, суду вказаний доказ не було надано для огляду у судовому засіданні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП суд приходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч.2 ст.122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем вимог п.п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України, суду не надано.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, сама ж по собі наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, суд зазначає, що доказів у підтвердження правомірності дій інспектора в частині накладання на позивача адміністративного стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, до суду не надано, то і наявність самого правопорушення та вину позивача у його вчиненні, суд вважає не доведеними.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи та наданому відеозапису відсутні дані, які підтверджують наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.242-246, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- задовольнити.

Скасувати постанову серії НК № 638057 від 02.01.2019 року, про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. М. Іванченко