Вирок № 82724135, 01.07.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1118/19

Провадження № 1-кп/345/225/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2019 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Онушканича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, жителя та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, без утриманців, раніше неодноразово судимого: 20.05.2014 р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 27.07.2018 р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -

з участю: секретаря судового засідання Мостової Ю.З.

прокурора Площанської Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Свинтицького І.К.

потерпілого ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, повторно, а також незаконно заволодів транспортним засобом, повторно.

Злочини вчинено за таких обставин.

22.12.2018 р. Близько 03.00 год., ОСОБА_1 перебував поблизу будинку, який розташований по АДРЕСА_5 та спілкувався з потерпілою ОСОБА_3 , де у нього виник умисел на вчинення крадіжки майна останньої. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 повторно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, умисно, непомітно для ОСОБА_3 викрав з її жіночої сумочки гаманець червоного кольору вартістю 113 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1300 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1413 грн.

21.01.2019 р. ОСОБА_1 перебував у квартирі АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_2 та разом із ним та спільними друзями розпивав спиртні напої. У період часу з 01.00 год. до 02.00 год. 21.01.2019 р. ОСОБА_1 , виходячи із квартири в коридорі на шафі побачив електронний ключ від автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , тобто перебуває в його законному володінні. Тоді у нього виник умисел на незаконне заволодіння чужим транспортним засобом. Реалізовуючи свій злочинний умисел, не маючи законних прав на транспортний засіб, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу власника чи користувача транспортного засобу, ОСОБА_1 взяв із шафи ключ від замка запалювання автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , вийшов на вулицю та за його допомогою запустив двигун внутрішнього згоряння, і таким чином заволодів цим транспортним засобом, на якому направився їздити по м. Калуш та 22.01.2019 р. був затриманий працівниками поліції, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоди на загальну суму 221910,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_3 заявила цивільний позов в якому просить стягнути з обвинуваченого 1413,00 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином (т. 1 а.с. 17-18).

Водночас в судовому засіданні 27.06.2019 р. потерпіла, висловлюючи свою позицію як цивільний позивач, зазначила, що на даний час матеріальну шкоду їй відшкодовано, будь-яких претензій до обвинуваченого не має, просить його суворо не карати. Щодо цивільного позову, то просить залишити його без розгляду. В подальшому у зв`язку із сімейними обставинами потерпіла ОСОБА_3 покинула зал судових засідань і участь в судових дебатах не брала. Водночас слід відмітити, що в матеріалах справи наявна заява потерпілої про розгляд справи без її участі і в якій вона зазначила, що у разі визнання обвинуваченим вини не заперечує проти скороченого розгляду справи (т. 1 а.с. 19).

Потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов до обвинуваченого не заявлявся. Ним подана заява, в якій потерпілий зазначив, що шкода йому відшкодована і будь-яких претензій до обвинуваченого він не має. Просить його суворо не карати (т. 2 а.с. 25).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме що будучи раніше судимим за вчинення крадіжки викрав в потерпілої ОСОБА_3 гаманець з коштами за наступних обставин.

В грудні 2018 р. в нічну пору доби він проводив потерпілу ОСОБА_3 додому. Біля її будинку на АДРЕСА_3 спілкувався з потерпілою і в цей час непомітно для неї та для інших осіб викрав з її жіночої сумочки гаманець. В гаманці були кошти в сумі 1300 грн. Гаманець викинув, а гроші витратив на власні потреби. Так вчинив, оскільки йому не вистачало грошей.

Щодо інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, то ОСОБА_1 спершу визнав свою вину у вчиненні цього злочину. Але після надання пояснень в судовому засіданні, зазначив, що автомобілем він заволодів зі згоди потерпілого, який перебував в нетверезому стані. Автомобіль брав з метою покататись. А тому вважає, що цього злочину він не вчиняв. Разом з ним, в квартирі потерпілого перебував сам потерпілий ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Проте, після дослідження в судовому засіданні всіх доказів, які стосуються обставин заволодіння обвинуваченим автомобілем «Рено Кліо», ОСОБА_1 зазначив, що в повній мірі визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Пояснив, що злочин вчинив за обставин, зазначених в обвинувальному акті, і ОСОБА_2 не давав йому дозволу на користування автомобілем.

Жаліє, що вчинив ці злочини. Розкаюється у вчиненому. Просить суворо не карати. Обіцяє, що в подальшому правопорушення не вчинятиме, має намір працевлаштуватись та вести законослухняний спосіб життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оскільки, ні стороною захисту, яка представлена самим обвинуваченим та його захисником Свинтицьким І.К., ні стороною обвинувачення, як представлена прокурором, а ні потерпілою ОСОБА_3 (що вбачається з її письмової заяви) не оспорюються обставини щодо: часу і місця вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України; способу і порядку таємного заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3 ; кількості, обсягу і вартості викраденого майна в потерпілої ОСОБА_3 ; а також форми вини у виді умислу зі сторони обвинуваченого і корисливого мотиву, то зі згоди сторін кримінального провадження дослідження доказів і фактичних обставин справи по епізоду крадіжки гаманця з коштами в потерпілої ОСОБА_3 було обмежено допитом обвинуваченого. Щодо решти доказів по даному епізоду злочинної діяльності, то суд визнав недоцільним їхнє дослідження, оскільки вони стосуються обставин справи, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд переконався, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин справи та відсутні сумніви у добровільності їхньої позиції. Також судом роз`яснено учасникам кримінального провадження наслідки щодо позбавлення у такому випадку права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Щодо незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2 , то поряд з визнанням обвинуваченим вини, його вина у вчиненні цього злочину доводиться показами потерпілого і свідків, а також письмовими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав свідчення, що 20.01.2019 р. він разом з обвинуваченим ОСОБА_1 , другом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 святкували та розпивали спиртні напої в кафе «Радіус». Потім пізно пішли до нього додому в квартиру в АДРЕСА_4 , де продовжили святкування. Коли підходили до будинку, то потерпілий похвалився обвинуваченому своїм автомобілем, який був припаркований біля будинку. Коли збирались йти спати, то ОСОБА_1 сказав, що йде додому. Потерпілий провів його з квартири і зачинив за ним двері. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишились ночувати в нього. Зранку свідки пішли від нього. Він виходячи з будинку не знайшов ключа від автомобіля і побачив, що на тому місці, де він залишив свій автомобіль, автомобіля нема. Потерпілий дзвонив до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , проте вони також не знали куди дівся його автомобіль. Телефонував він і до обвинуваченого, однак він не відповідав на дзвінки, після чого звернувся у поліцію з приводу крадіжки автомобіля. Ключ від автомобіля знаходився в коридорі на поличці на видному місці. Він не давав обвинуваченому дозволу користуватись автомобілем і не бачив, як той взяв ключ від автомобіля. Автомобіль він придбав у вересні 2018 року, хоча документально ще і не оформив його на своє ім`я, а володів ним на підставі довіреності.

Свідок ОСОБА_4 дав суду свідчення, що 20.01.2019 р. з дівчиною ОСОБА_5 і ОСОБА_2 святкували свято «ОСОБА_4». В подальшому до них приєднався ОСОБА_1 і вони продовжили святкування в кафе «Радіус». Далі вечері пішли додому до ОСОБА_2 Коли йшли додому до потерпілого, то він бачив його автомобіль «Рено Кліо» у дворі біля будинку. Десь по першій годині ночі ОСОБА_1 сказав, що йде додому. Потерпілий провів ОСОБА_1 і закрив за ним двері. Він і ОСОБА_5 залишились ночувати в потерпілого. Зранку він і ОСОБА_5 пішли від потерпілого. Десь за 30 хвилин подзвонив потерпілий і запитав чи не знають де його автомобіль. Свідок телефонував до ОСОБА_1 , однак той не відповідав на дзвінки. Свідок не бачив де у квартирі стояли ключів від автомобіля і не бачив, як їх брав обвинувачений. Також свідок ствердив, що він не бачив щоб потерпілий давав обвинуваченому ключі від автомобіля чи дозволяв кататись на автомобілі. Свідку було раніше відомо, що ОСОБА_2 належить автомобіль «Рено Кліо» червоного кольору.

Свідок ОСОБА_5. пояснила, що в січні 2019 року вона, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 святкували і пізно ввечері пішли на квартиру до останнього, де продовжили святкування. Біля першої години ночі їй зателефонував тато. Біля другої години ночі ОСОБА_1 сказав, що йде і більше не повертався. Його до дверей проводив ОСОБА_2 Наступного дня близько 7ї години ранку, коли вона вже приїхала додому, то їй зателефонував потерпілий і запитав, чи не бачила вона його автомобіль. Їй відомо, що ОСОБА_2 належить автомобіль червоного кольору. Того вечора, коли вони йшли до потерпілого, цей автомобіль стояв біля будинку. Зранку вона не звернула увагу чи автомобіль був біля будинку. Вона не чула щоб ОСОБА_2 давав ОСОБА_1 згоду на користування своїм автомобілем. ОСОБА_2 був нетверезим, проте, перебував в адекватному стані. ОСОБА_1 також вживав спиртні напої.

Суду зауважує, жодною із сторін кримінального провадження не надано доказів того, що в ніч з 20 на 21 січня 2019 року потерпілий перебув в такому стані алкогольного сп`яніння, що не міг усвідомлювати свої дії. А також не встановлено обставин, які б свідчили про бажання потерпілого обмовити обвинуваченого.

Таким чином, з показів потерпілого і свідків вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 був законним володільцем автомобіля «Рено Кліо» і він не давав дозволу обвинуваченому ОСОБА_1 на користування цим автомобілем.

Окрім зазначених показів, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, доводиться наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.01.2019 р., згідно якого 21.01.2019 р. ОСОБА_2 заявив у поліцію про викрадення автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 46). Цей доказ окрім дати вчинення злочину підтверджує, що саме ОСОБА_2 є законним володільцем вказаного транспортного засобу;

- протоколом огляду місця події від 21.01.2019 р., а саме прилеглої території в м. Калуші по вул. Хіміків, 16, де знаходився до викрадення автомобіль марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 47-50);

- протоколом огляду місця події від 22.01.2019 р. Під час огляду було оглянуто автомобіль марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на узбіччі дороги в с. Слобідка Калуського району (т. 1 а.с. 51-55);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.01.2019 р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 був затриманим безпосередньо після вчинення злочину на узбіччі в с. Слобідка Калуського району за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України (т. 1 а.с 59-60);

- копією технічного паспорта на автомобіль марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , з якого слідує, що даний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 56); копією доручення, з якого слідує, що ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_2 на вчинення юридичних дій відносно автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі надала йому право користування автомобілем (т. 1 а.с. 57), копією страхового полісу від 06.09.2018 р., з якого вбачається, що ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 58). Ці документи підтверджують, що ОСОБА_7 є законним володільцем вказаного транспортного засобу і правомірно визнаний потерпілим в межах даного кримінального провадження, адже на час заволодіння обвинуваченим транспортним засобом ОСОБА_7 мав право користуватись цим транспортним засобом і розпоряджатись ним від імені власника, а також безпосередньо володів ним. Відповідно він і був відповідальним за збереження цього автомобіля;

- протоколом огляду речей від 15.03.2019 р., згідно якого під час огляду автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , виявлено та вилучено особисті речі обвинуваченого ОСОБА_1 та два сліди пальців рук і слід долоні на вказаному автомобілі ( т. 1 а.с. 43). Такий доказ підтверджує факт кермування обвинуваченим автомобілем «Рено Кліо». Загалом цього факту не заперечує і сам обвинувачений в своїх показах;

- висновком експерта № СЕ-19/109/26-23АВ/19 від 13.03.2019 р. в якому зазначена імовірна ринкова вартість викраденого автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 станом на 21.01.2019 р. в розмірі 221910,00 грн. (т. 1, а.с. 34-41).

Пояснення обвинуваченого в судовому засіданні, що він заволодів автомобілем з метою покататись, не спростовую наявності в нього корисливого мотиву. Оскільки отримання, бодай хоч і в тимчасове користування, транспортного засобу свідчить про намір привласнити такий для задоволення власних потреб і тим самим свідчить про наявність в нього корисливого мотиву.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинених злочинах у судовому засіданні доведена повністю, а його злочинні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Оскільки, в обвинувальному акті стороною обвинувачення по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом не ставиться у вину обвинуваченому такої кваліфікуючої ознаки як завдання значної матеріальної шкоди, то відповідно і суд не ставить у вину обвинуваченому такої кваліфікуючої ознаки. Адже вихід за межі обвинувачення не допускається, оскільки згідно положень ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, обставини при яких були скоєні злочини, а також думку потерпілих і позицію прокурора.

Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, те, що він має постійне місце проживання, на обліку у психіатра та нарколога не числиться, шкода потерпілим відшкодована в повному обсязі. Проте, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, він офіційно ніде не працює, тобто не має постійного місця роботи і стабільних засобів для існування.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на підставі ст. 66 КК України, суд відносить: сприяння у розкритті злочинів, про що зазначено в обвинувальних актах і що підтверджено в судовому засіданні, а також повне визнання вини у вчиненому, щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілим, молодий вік обвинуваченого.

Обставини, які б відповідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, стороною обвинувачення в обвинувальних актах не наведено. Відповідно суд не вправі встановлювати такі обставини самостійно, оскільки це буде виходом за межі обвинувачення.

У судовому засіданні прокурор просила врахувати дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він неодноразово судимий, обставини вчинення ним злочинів, обставини, які пом`якшують покарання і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При призначенні остаточного покарання просила врахувати положення ч. 1 ст. 70 КК України та призначити покарання шляхом часткового складення покарань і остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Обоє потерпілих просили обвинуваченого суворо не карати.

Згідно висновку досудової доповіді складеної Калуським міськрайонним сектором філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 23.04.2019 р. слідує, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі може становити дуже високу небезпеку для суспільства, що свідчить про високу можливість продовження обвинуваченим злочинної поведінки (т. 2 а.с. 26-29).

Враховуючи сукупність наведених обставин, ставлення обвинуваченого до скоєних злочинів, та те, що обвинувачений вчинив злочини будучи раніше судимим і йому вже призначалось покарання у виді арешту і позбавлення волі, однак на шлях виправлення він не став, а продовжив злочинну діяльність, тому суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України і ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі. Саме таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів. Щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна, то суд вважає за недоцільне призначати таке додаткове покарання, оскільки обвинувачений є особою молодого віку і після відбуття покарання у виді позбавлення волі йому необхідно буде вживати заходів для влаштування свого особистого життя.

При призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 слід у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_3 цивільного позову, то враховуючи позицію потерпілої, повне відшкодування завданої їй шкоди, вимоги ч. 5 ст. 128 КПК України, положення ЦПК України, цей позов слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 .

До обвинуваченого ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 21.07.2019 р.

В судовому засідання прокурор просила врахувати дані про особу обвинуваченого і наявні ризики та зазначений захід залити без змін до набрання вироком законної сили.

Суд вважає, що ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишаються реальними, тому з метою забезпечення виконання вироку, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін і продовжити термін його дії до вступу вироку в законну силу.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,

у х в а л и в:

Засудити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, і призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначити остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання, а саме з 22.01.2019 р. з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін до вступу вироку в законну силу

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач УК в м. Івано-Франківську, код: 24060300, рахунок: 31118115009002, банк одержувача: Казначейство України, код ЄДРПОУ: 37952250, код банку одержувача: 899998):

- 715,00 грн. - витрат за проведення автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/109/26-23АВ/19 від 13.03.2019 р.;

- 429,00 грн. - витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/28-132ТВ/19 від 25.02.2019 р.

Речові докази:

- автомобіль марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на арештмайданчику Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути володільцю ОСОБА_2 ;

- куртку форменну тканинну синього кольору, гаманець чорного кольору шкіряний, кредитну банківську картку: НОМЕР_2 , сім-картку мобільного оператора: НОМЕР_3 , поліс № АМ/4750442 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, довіреність НОМЕР_12, картку платника податків: НОМЕР_4 , копію довідки № 175, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , електронний ключ від автомобіля марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_1 , які передані на зберігання ОСОБА_2 - вважати повернутими за належністю;

- два сліди пальців рук та сліди долоні руки, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12019090170000080 - залишити там же;

- сумку тканину «Спорт», окуляри чорного кольору «СК». Запальничку «Кліппер», свідоцтво про народження НОМЕР_6 ОСОБА_1 , свідоцтво про базову загальну середню освіту НОМЕР_10 ОСОБА_1 з додатком НОМЕР_11, табель успішності ОСОБА_1 , свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації Серії НОМЕР_8 , додаток до свідоцтва НОМЕР_9 , посадочний документ (квиток), анкету кандидата на вакантні посади ОСОБА_1 на двох аркушах, камуфляжну балаклаву, які належать ОСОБА_1 та передано на зберігання у камеру речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути ОСОБА_1 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя