Рішення № 82720271, 01.07.2019, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/333/19 Пров. №2/478/167/2019

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2019 року смт.Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

01 березня 2019 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 24 лютого 2010 року ОСОБА_1 отримала від АТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення.

ОСОБА_1 не виконувала взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснювала щомісячного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 984,83 грн., а саме: 7653,59 грн. - заборгованості за кредитом; 118 331,24 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом з 24.02.2010 року по 29.06.2018 рік та судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Згідно поданої заяви від 22.02.2019 року, позивач просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчать оголошення розміщені на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала.

Враховуючи наведене, суд з огляду на згоду представника позивача, вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Так, дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа І глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом ІІ і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом за результатами дослідження матеріалів справи встановлено, що 24 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_1 звернулась на адресу Банка із анкетою – заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до такої анкети-заяви Банк надав позичальнику споживчий кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту у сумі 8000,00 грн.

Також сторони визначили, що розмір процентної ставки становить 2,5% в місяць з розрахунку 360 днів на рік. Щомісячний мінімальний платіж 7 % від суми заборгованості.

Отже, підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, сторони погодили істотні умови договору кредиту щодо суми кредиту, строку його повернення та розміру процентів. Уклавши кредитний договір, відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості.

Таким чином, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положенняхст.634 ЦК України.

Відповідно до довідки Банку відповідач отримувала дві кредитні картки зі строком дії з 08.04.2010 року по 02/14 та 09.04.2013 року по 08/16.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 24.02.2010 року, скориставшись кредитними коштами, відповідач лише періодично погашала кредитну заборгованість та допустила систематичне порушення умов повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 31 січня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість, в тому числі: за кредитом в розмірі 7653,59 грн. та за процентами з 24.02.2010 року по 29.06.2018 рік в розмірі 118 331,24 грн.

Також з розрахунку вбачається, що процента ставка за користування кредитом в період з моменту укладення договору до 30.08.2014 року склала 30% на рік на суму залишку заборгованості, та змінювалась Банком з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року до 34,80%, а з 01.04.2015 року до 43,20%.

Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Отже, незважаючи на умови кредитного договору, зміна позивачем в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом, з огляду на вказані приписи ч.3 ст.1056-1 ЦК України та зазначені обставини справи, є нікчемним.

Як роз`яснено в п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статтей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей щодо дотримання Банком процедури зміни процентної ставки відповідачу, проведених дій з узгодження таких змін до відсоткової ставки, суд не може погодитись із правомірністю її підвищення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за період кредитування відповідача підлягає застосуванню відсоткова ставка у 30,00% річних (2,5% на місяць).

Також суд враховує, що відповідач мав повернути кредит та проценти на заборгованість за кредитом лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 31.07.2016 року. Після цього, право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.

Саме таку правову позицію містять висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами з 01 серпня 2016 року по 29 червня 2018 року.

Таким чином, розмір заборгованості по процентам відповідача перед Банком саме станом на 31.07.2016 року становить 15 659,99 грн. (8000 грн. 00 коп. (заборгованість за тілом кредиту) х 30,00% : 360 днів х 2349днів (кількість днів, за яку нараховується заборгованість, а саме з 24.02.2010 року по 31.07.2016 року). Розмір заборгованості за кредитом станом на 31.07.2016 року складає 7463,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнувши з відповідача суму заборгованості в розмірі 23 123,73 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 7463,74 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 15 659,99 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимоги, у розмірі 352 грн.59 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість, в розмірі 23 123,73 грн. (дванадцять три тисячі сто двадцять три гривні 73 коп.), з яких: заборгованість за кредитом 7463,74 грн., заборгованість по процентам – 15 659,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по справі в сумі 352 (триста п`ятьдесят дві гривні 59 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.07.2019 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський