Рішення № 82714518, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 826/2730/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів Літвінової А.С., Мазур А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 20 300,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав на те, що відповідно до Наказу МВС України від 11.01.2016 №4 має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак відповідачем безпідставно відмовлено у її нарахуванні та виплаті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення відсотку втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, без визначення групи інвалідності Законом України "Про Національну поліцію" не передбачено, відтак відсутні підстави для виплати цієї допомоги позивачу, про що було повідомлено останнього листом від 23.01.2017 №513/16/46-17.

Сторони в судове засідання 29.11.2017 не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно свідоцтва № 163 від 27.06.2016 військо-лікарською комісією ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Харківській області» позивачу встановлено «захворювання. ТАК, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ», постановлено про непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність - у воєнний.

Наказом Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України від 18.07.2016 № 99 о/с, полковника внутрішньої служби Свердліна Костянтина Юрійовича (М-079753) відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Держаній кримінально-виконавчій службі України (через хворобу) з посади заступника начальника Інституту кримінально-виконавчої служби, 18 липня 2016 року, з правом носіння встановленої форми одягу.

Згідно довідки № 016810 від 31.10.2016 позивач втратив 20 % працездатності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах МВС.

15.11.2016 позивачем подано рапорт до Інституту кримінально-виконавчої служби про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою 20% працездатності внаслідок хвороби, пов`язаної з проходженням служби.

Згідно протоколу № 2-16 комісії Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, вирішено у зв`язку з втратою працездатності, пов`язаної з проходженням служби, призначити і виплатити одноразову грошову допомогу позивачу за рахунок коштів, виділених за КПКВК 3606020 КЕКВ 2730, відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірі 20 300,00 грн.

Листом № 2/4-731 від 02.12.2016, Інститут кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України звернувся до Міністерства юстиції України щодо виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності.

За результатом розгляду зазначеного листа, Міністерством юстиції України повернуто матеріали позивача на доопрацювання та комісії запропоновано переглянути прийняте рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

При цьому, зазначено, що в довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, яка видана позивачу Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією №4 зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням служби, що не відповідає підставам, визначеним в підпункту 5 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до яких здійснюється призначення та виплата такої допомоги (лист вих. № 513/16/46-17 від 23.01.2017).

Позивач не погоджуючись з такою відмовою Міністерства юстиції України у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законами України: «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-ІV (далі - Закон № 2713-IV), «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України 21.09.2017 № 788), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293 (далі - Порядок № 4).

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2713-ІV правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України (254к/96-ВР), цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону № 2713-ІV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.

Пунктом 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності органів виконавчої влади системи юстиції» (далі - Постанова) передбачено ліквідувати Державну пенітенціарну службу України та встановити, що Міністерство юстиції України є правонаступником державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Пунктом 3 Постанови утворено комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби (далі - ліквідаційна комісія).

Згідно пункту 5 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Пункт 6 частини першої зазначеної статті передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Пункт 5 частини четвертої розділу 1 Порядку № 4 передбачено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

При цьому, пункт 2 частини четвертої вказаного розділу встановлює, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно з підпунктом 3 частини 1 розділу II Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

За пунктом 1 Розділу IV Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Пунктом 2 розділу IV Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачено, що рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано порядок подачі заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги та згідно протоколу №2-16 від 28.11.2016 комісією Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги вирішено призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Водночас, визначаючись щодо правомірності повернення відповідачем матеріалів справи позивача до Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Законодавством встановлено порядок дій, щодо вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, згідно якого, після надходження заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги з додатковими документами фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський; у п`ятнадцятиденний строк керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відтак, повертаючи матеріали на доопрацювання, відповідачем вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до пункту третього розділу ІV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє начальник Департаменту поліції охорони Національної поліції або особа, яка виконує його обов`язки.

У разі затвердження/відмови висновок, разом з оригіналами документів надсилається Департаментом поліції охорони Національної поліції України до відповідного органу поліції охорони.

Відповідно до вимог статті 101 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено виключний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Як встановлено судом, відповідачем не було дотримано встановленого нормами чинного законодавства порядку виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності на 20 відсотків з причиною - захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

Верховний Суд висловив таку ж позицію у своїх постановах від 27 лютого 2018 року (справа №695/102/17) та від 24 квітня 2018 року (справа № 712/8827/17).

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З урахуванням наведеного, хоча відповідачем фактично і не приймалось рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, а було повернуто документи на доопрацювання, суд вважає, що такі дії є неправомірними та належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення згідно вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерства юстиції України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник: Міністерство юстиції України (01001, Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його підписання за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Є.В. Аблов

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур